Ухвала суду № 93801149, 24.12.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 705/6658/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді – Михальченко Ю.В.

за участю:

секретаря судового засідання – Кикоть А.О.,

прокурора – Бурлаки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України;

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Левицького О.В.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Придніпровського районного суду міста Черкаси перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.

В ході судового розгляду справи прокурор Бурлака О.М. заявив клопотанням про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на два місяці, яке мотивував тим, що ризики передбачені ст.. 177 КПК України наразі продовжують існувати. Крім того, при вирішенні клопотання просив врахувати той факт, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, що дає змогу спрогнозувати негативну поведінку з його боку та він може переховуватись від суду маючи підстави побоюватись призначення покарання, передбачене ч.2 ст.115 КК України, може незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно нього у вигляді тримання під вартою заперечив. Просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, мотивуючи тим, що він тривалий час утримується під вартою, по справі, в якій на його думку взагалі відсутні докази того, що він вчинив кримінальне правопорушення яке йому інкримінують. Крім того, вважає, що прокурором не доведено існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки їх взагалі ніколи не існувало.

Захисник обвинуваченого - адвокат Левицький О.В. в судовому заперечувала проти продовження запобіжного заходу. Вказала, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені. Зауважила на тривалому перебуванні ОСОБА_1 під вартою, а тому підтримала клопотання ОСОБА_1 та просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07. 1997 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст.20-5 Розділу XІ Перехідних положень КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Згідно ч.5 ст.20-5 Розділу XІ Перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи норми ч.5 ст.20-5 Розділу XІ Перехідних положень КПК України, головуючий колегії приходить до висновку про необхідність розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 одноособово.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб, головуючий суддя, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частин 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за кваліфікацією п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

До ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в тому числі й Черкаським апеляційним судом.

Суд станом на час постановлення цієї ухвали встановлює існування ризику переховування обвинуваченого від суду враховуючи той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України»); обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності, мав не зняту та не погашену в законному порядку судимість, а тому відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сельчук проти Туреччини (Selcuk vs. Turkey, &34), Мацнетеер проти Австрії (Matznetter v. Austria, &9) існує ризик спроби вчиняти інші подібні правопорушення; також суд наголошує на відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 ; врахована і підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому злочину.

Таким чином, суд встановив існування допустимих підстав для утримання обвинуваченого під вартою за наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які з часом не зменшились.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , щодо зміни запобіжного заходу, та встановлює підстави для задоволення клопотання прокурора та продовжує запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.20-5 Розділу XІ Перехідних положень КПК України, ст.ст.331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід в виді тримання під вартою строком на 60 днів , тобто до 20 лютого 2021 року, включно.

Копію ухвали направити прокурору та начальнику слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи діб шляхом подачі апеляційної скарги через Придніпровський районний суд м.Черкаси.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси 24.12.2020 року о 10 год. 00 хв.

Головуючий: Ю.В.Михальченко