Ухвала суду № 93799284, 22.12.2020, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1470/16-ц

Провадження №2/654/8/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Данилевського М.А.,

за участю секретаря Діденко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гола Пристань цивільну справу за позовом ТОВ "Херсонавтотранс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

21 квітня 2016 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ТОВ "Херсонавтотранс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

В судове засідання представник позивача надав клопотання про залишення позову без розгляду.

Також, відповідач ОСОБА_1 03.12.2020 надав заяву про закриття провадження у справі №654/1470/16-ц за відсутністю спору, залишення позову без розгляду та скасування заходів із забезпечення позову, які були вжиті ухвалою суду від 25.04.2016. справу просить розглядати без його участі та без участі його представника - адвоката Крупи Ю.Я.

Розглянувши заяву, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В силу принципу диспозитивності позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, позов підлягає залишенню без розгляду.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина 3 ст. 257 ЦПК України).

За змістом пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

У зв`язку з тим, що позовна заява залишається без розгляду за заявою (клопотанням) позивача, судовий збір не підлягає поверненню.

Також, судом встановлено, що ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.04.2016 було вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- накладено заборону на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0135, що є частиною земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0126 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору дарування;

- заборонено ОСОБА_1 здійснення будь-яких будівельних робіт з будівництва нових споруд, реконструкції, капітального ремонту на об`єктах, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6522383500:02:002:0135.

З відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі вбачається що, на теперішній час позивач, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, вже зареєстрував своє право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126, (Витяг з ДЗК про земельну ділянку від 21.01.2020, створеного за допомогою програмного забезпечення ДЗК). Відповідно до згаданого Витягу, це право зареєстроване на земельну ділянку лише площею 4,9250га, а з Викопіювання з картографічної основи ДЗК, кадастрової карти (плану) цієї земельної ділянки, також створеного за допомогою програмного забезпечення ДЗК, чітко вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126 "оминають" земельну ділянку з кадастровим номером 6522383500:02:002:0135, яка на праві приватної власності належить мені, ОСОБА_1 .

Ці обставини підтверджуються також Витягом з ДЗК про земельну ділянку від 27.03.2020, створеного за допомогою програмного забезпечення ДЗК, щодо його земельної ділянки площею 0,3241га, відповідним Викопіюванням з картографічної основи ДЗК, кадастрової карти (плану) цієї земельної ділянки та скрін - копіями з публічної кадастрової карти цих двох земельних ділянок.

Автономність його та позивача земельних ділянок підтверджується їхніми розмірами, що зазначені у Витягах з ДЗК: сума площу його земельної ділянки (0,3241га) та площі земельної ділянки, якою користується позивач (4,9250га), дорівнює саме 5,2 га, тобто розміру земельної ділянки позивача, за захистом прав користування якою він звернувся до суду у цій справі.

На сьогоднішній день між сторонами, не залишилося неврегульованих питань, адже за умови територіального та правового "окремого існування" їхніх земельних ділянок, у позивача втрачається будь-яке право на його земельну ділянку, а відтак, й спір про таке право.

На теперішній час відсутній предмет спору у справі №654/1470/16-ц, що є підставою для закриття провадження по цій справі та, як наслідок скасування судом заходів забезпечення позову.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Так, Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

У відповідності з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, а ще при тій умові, що ці порушення були поєднані з позбавленням володінням майном. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Так, статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення, крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1,9,10 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суду відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З огляду на вищенаведені обставини справи, суд вважає вимоги заявника законними та обґрунтованими, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ТОВ "Херсонавтотранс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння - залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою суду від 25.04.2016 по справі 654/1470/16-ц про заборону на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0135 з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, яка сформована шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6522383500:02:002:0121; 6522383500:02:002:0122; 6522383500:02:002:0123; 6522383500:02:002:0124, та є частиною земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0126 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору дарування. Та заборони ОСОБА_1 здійснення будь-яких будівельних робіт з будівництва нових споруд, реконструкції, капітального ремонту на об`єктах які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6522383500:02:002:0135.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМ. А. Данилевський