Рішення № 93799170, 23.12.2020, Високопільський районний суд Херсонської області

23.12.20

Справа №652/697/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулося Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, зазначивши, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 02.10.2008 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 2 000, 00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, щодо встановлення кредитного ліміту банк керується п.3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Враховуючи те, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому станом на 31.05.2020 року має заборгованість 103 257, 27 грн., яка складається з наступного: 491,62 грн. – заборгованість за кредитом; 97586,69 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованість за комісією; 5178,96 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Крім того, 03.12.2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.112), згідно якої заборгованість становить 6676,12 грн. (491,62 грн. – заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 491,62 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 626,89 грн. – заборгованість за простроченими відсотками та 5557,61 грн. – заборгованість по пені), а також понесені позивачем судові витрати. Просить суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6676 грн. 12 коп. за кредитним договором №б/н від 02.10.2008 року та судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за довіреністю Гребенюк О.С. (а.с.24), ОСОБА_2 (а.с.62, 74, 97) та ОСОБА_3 (а.с.124-125) надали відповідь на відзив (а.с.59-61, 67-72, 91-96) в якому зазначили, що кредитні відносини виникли у сторін відповідно до норм чинного законодавства, відповідач на протязі тривалого часу користувався кредитними коштами, а тому достовірно знав про кредитний ліміт та активно користувався кредитною карткою з встановленим кредитним лімітом, що підтверджується випискою по кредитному рахунку. Просять суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Також просять суд, провести розгляд справи у відсутності представника (а.с.38).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає з урахуванням раніше наданого відзиву та заяви про застосування строків позовної давності (а.с.141). Так, відповідачем надано до суду відзив (а.с.47) де зазначено, що з позовними вимогами не погоджується, так як заявою анкетою від 02.10.2008 року не встановлено розмір відсотків, пені та штрафів. Жодних Умов та правил він не підписував, кредитний ліміт Банк встановлював самостійно, без погодження з клієнтом, докази про видачу відповідачу кредитної картки Банк не надав. Крім того, відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.48), в якій зазначив, що останній платіж за кредитом здійснено 24.03.2015 року в подальшому будь-яких погашень за кредитом відповідач не здійснював, а тому момент початку перебігу позовної давності слід рахувати з 24.03.2015 року, із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся до суду 07.08.2020 року, тобто після спливу строку позовної давності, який сплив до основної вимоги 24.03.2018 року. Просить суд, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, ч.3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України, ч.2… У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

- Із копії розрахунку заборгованості (а.с.4-8) вбачається, що відповідач станом на 31.05.2020 року має заборгованість 103 257, 27 грн., яка складається з наступного: 491,62 грн. – заборгованість за кредитом; 97586,69 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованість за комісією; 5178,96 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Погашення за кредитом відповідачем не здійснювалося.

- Із копії довідки про зміну умов кредитування (а.с.9, 90 та 139 на звороті), вбачається, що відповідачу 19.01.2013 р. встановлено кредитний ліміт на кредитну картку в розмірі 2000,00 грн.

- Із копії довідки (а.с.10, 90, 139) вбачається, що відповідачу видано останню кредитну картку із строком дії до 07/18.

- Із копії виписки по картковому рахунку (а.с.30-35, 84-89, 133-138) вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, розраховуючись карткою в магазинах та поповнював кредитну картку. Останнє перерахування на погашення кредиту відповідачем здійснено 24.03.2015 року в розмірі 50 грн.

- Із копії заяви позичальника №б/н від 02.10.2008 року (а.с.11) вбачається, що позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 2000, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування (а.с.9, 90 та 139 на звороті). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.23) з`ясовано, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Князівка Високопільського району Херсонської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Високопільської селищної ради ОТГ Високопільського району Херсонської області (а.с.42).

- Із копії розрахунку заборгованості, наданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.112-113-122, 123), вбачається, що станом на 09.11.2020 року відповідач має заборгованість 6676,12 грн., яка складається з наступного: 491,62 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 626,89 грн. – заборгованість за простроченими відсотками та 5557,61 грн. – заборгованість по пені. Отже, заборгованість за кредитом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.112) станом на дату розгляду справи у суді складає 6676,12 грн.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, відповідно до поданої заяви №б/н від 02.10.2008 року (а.с.11), отримав від позивача кредит в розмірі 2 000, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» (а.с.12-22), складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 31.05.2020 року має первинну заборгованість 103 257, 27 грн., яка складається з наступного: 491,62 грн. – заборгованість за кредитом; 97586,69 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованість за комісією; 5178,96 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Отже заборгованість відповідно до первинного розрахунку заборгованості становить 103257, 27 грн. (а.с.4-8).

Разом з тим, позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с.112) та доданого до неї нового розрахунку заборгованості (а.с.123) в якій зазначив, що станом на 09.11.2020 року відповідач має заборгованість 6676, 12 грн., яка складається з наступного: 491,62 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 626,89 грн. – заборгованість за простроченими відсотками та 5557,61 грн. – заборгованість по пені. Отже, заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості станом на 09.11.2020 року становить 6676, 12 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що останній платіж за кредитом здійснено 24.03.2015 року в подальшому будь-яких погашень за кредитом відповідач не здійснював, а тому момент початку перебігу позовної давності слід рахувати з 24.03.2015 року, із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся до суду 07.08.2020 року, тобто після спливу строку позовної давності, який сплив до основної вимоги 24.03.2018 року, з чим суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст.259 ЦК України. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач надав відповідачу кредитну картку з строком дії до 07/18 тобто до 31.07.2018 року включно (а.с.10, 90, 139). Так, граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, тому строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (с.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладені у постановах від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки по кредитному рахунку з`ясовано, що відповідачем останній раз внесено кошти на погашення кредиту 24.03.2015 року, строк дії картки сплив 31.07.2018 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 03.09.2020 року, тобто без попуску строку позовної давності, яка у відповідності до ст.257 ЦК України встановлюється у три роки, а тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач у своєму відзиві не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що Банк самостійно збільшив йому кредитний ліміт, тобто без його згоди. Також зазначив, що жодних Умов та Правил він не підписував та його з такими правилами не ознайомлювали, з чим суд погоджується частково, а саме, відповідач в свою чергу не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували його звернення до позивача із заявами – пропозиціями щодо зменшення чи збільшення кредитного ліміту. При збільшені кредитного ліміту, відповідач продовжував користуватися даними коштами, оплачуючи товари та послуги в різних торгівельних точках, а також, здійснював погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, суд погоджується із доводами відповідача про те, що при підписані заяви-анкети від 02.10.2008 року в ній не було передбачено, а ні відсоткової ставки, а ні розмір пені та штрафів за неналежне виконання кредитних зобов`язань, а також те, що відповідач не підписував жодних Умов та Правил користування кредитною карткою та не ознайомлювався з Тарифами Банку, а тому суд дослідивши наявні у справі докази приходить до висновку про задоволення позовних вимог, але частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України - Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1, 2 ст.551 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) визначено, що: «роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява від 02.10.2008 не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.10.2008 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Беручи до уваги вищевказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов до висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, що підтверджується випискою по картковому рахунку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів (тіло кредиту), яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

Так, із заяви про зменшення розміру позовних вимог та розрахунку заборгованості доданого до неї (а.с.112, 123) вбачається, що станом на 09.11.2020 заборгованість за тілом кредиту становить 491,62 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача. В іншій частині розміру позовних вимог слід відмовити позивачу за необгрунтованістю.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.3), пропорційно до задоволених вимог позовної заяви та складає в сумі 154,8 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.207, 256, 257, 258, 259, 261, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 626, 628, ст.ст.633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 95, ст.ст. 141, 258-260, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д, адреса для листування 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, МФО-305299, код ЄДРПОУ-14360570, рахунок № НОМЕР_2 ), у погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.10.2008 року в розмірі 491 (Чотириста дев`яносто одна) грн. 62 коп. та у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 154 (Сто п`ятдесят чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині розміру позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або вручення.

Суддя В.М. Дригваль