Постанова № 93797815, 24.12.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3138/20

Рядок статзвіту № 140

24 грудня 2020 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Пузирко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 26.07.2020 року серія ДП18 №766136

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 26.07.2020 року серія ДП18 №766136.

Свої вимоги мотивує тим, що 26 липня 2020 року інспектором взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Мартинюком В. М. було винесено постанову серії ДП18 №766136 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. В даній постанові зазначено, що 26.07.2020 року о 12 год. 10 хв. на а/д М-19 398 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки, а також при перевірці документів водій не пред`явив полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.3 в та п. 2.4 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Зазначив, що про існування даної постанови він дізнався з листа Костопільського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції №23471 від 01.12.2020 року, яку він так і не отримав.

Вказану постанову вважає незаконною і такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки зазначеного у ній порушення Правил дорожнього руху не допускав. Зазначив, що 26 липня 2020 року, керуючи автомобілем марки «Renault Master» д.н.з НОМЕР_1 , рухався по а/д М-19 дотримуючись вимог правил дорожнього руху України, при цьому був зупинений інспектором взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Мартинюком В. М., який і виніс дану постанову за неіснуючі правопорушення. Зазначив, що в нього був наявний поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в електронному вигляді, якого він не відмовлявся пред`являти. Інспектор не був позбавлений можливості перевірити наявність такого полісу в електронній базі МТСБУ. Стосовно ременя безпеки, то позивач зазначив, що як в момент руху транспортного засобу, так і під час розмови з інспектором після його зупинки, він був пристібнутим ременем безпеки. Будь-яких доказів, що доводять зворотнє відсутні, що вказує на те, що поліцейський розглянув справу упереджено та за відсутності належних доказів зазначеного правопорушення.

При винесенні оспорюваної постанови, посадова особа не з`ясувала всіх обставин справи, що підлягають з`ясуванню та мають значення для правильного вирішення справи згідно ст. 280 КУпАП, зокрема наявність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення та підтвердження цього відповідними доказами. Так, інспектором не було прийнято до уваги його пояснень та пояснень свідків, які знаходилися в автомобілі. Крім того, у винесеній постанові відсутні посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, не досліджено обставини справи в сукупності. Також при накладенні адміністративного стягнення відповідачем не враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні вказаної постанови поліцейський не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, чим було грубо порушено його права. Враховуючи вищевикладене, просив суд позов задовольнити, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Костопільського районного суду Рівненської області від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Позивач в судове засідання не з"явився, в поданому позові просив суд розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався, а тому в силу ч. 6 ст. 162 , ч. 2 ст. 175 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги доводи позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 26.07.2020 року відповідачем було винесено постанову серії ДП18 №766136 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення п.2.3 в та п.2.4 ПДР України, тобто за відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та порушення правил користування ременями безпеки.

Переконливих доказів у підтвердження вини позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення відповідачем не надано.

З наданих суду доказів вбачається, що порушення правил дорожнього руху позивач не допускав та адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП не вчиняв.

Судом встановлено, що вини у формі умислу чи необережності в діях ОСОБА_1 не було, оскільки останній надав пояснення, що як в момент руху транспортного засобу, так і під час розмови з інспектором після його зупинки, він був пристібнутим ременем безпеки, а також у нього був наявний поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в електронному вигляді, якого він не відмовлявся пред`являти. Доказів протилежного відповідачем не надано.

З долученої до матеріалів справи інформації страхової компанії ПрАТ «УПСК» вбачається, що страховий поліс позивача №200566750 на транспортний засіб марки «Renault Master», д.н.з НОМЕР_1 , станом на 26.07.2020 року є діючим.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак відповідач не надав достатніх доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача, а тому в суду є підстави вважати позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п.2.3 в та п.2.4 ПДР України, оскільки не надано матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити, на підставі яких доказів відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

В силу положень ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження по справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідачем не з`ясовано всіх обставин, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, всупереч ст. 77 КАС України ним не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та які спростовують пояснення позивача, і які б дозволили встановити достовірність порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку встановлених законом.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення (постанова) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийняте без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 139, 175, 229, 242, 243, 244, 255, 262, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 284, 287, 289, 293 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 26.07.2020 року серія ДП18 №766136 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №766136 від 26.07.2020 року, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Мартинюком В. М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Провадження по справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів (ст.286 КАС) з дня його проголошення.

Повне рішення складено

24 грудня 2020 року

СуддяЛ. А. Грипіч