Рішення № 93796742, 17.12.2020, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 530/945/20

Номер провадження 2/530/458/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В., при секретарі Осадчому Г.А., розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Зіньків Полтавської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 поданою його представником адвокатом Бурбак Людмилою Василівною до товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат – Агро», третя особа яка не заявляє самостійних вимог відділ у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за участі :

- представника позивача адвоката Бурбак Л.В.

- представника відповідача Дробот І.В.

про визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі ;

встановив :

ОСОБА_1 звернувся з позовом , який подано його представником адвокатом Бурбак Л.В. до Зіньківського районного суду Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат – Агро» , третя особа яка не заявляє самостійних вимог відділ у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі (а.с.а.с.2-6 ).

З позову вбачається, що позивачу по справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 47 га з кадастровим номером № 5321384800:00:058;0009 яка знаходиться на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ № 059285 який був виданий 30.07.2004 року на підставі розпорядження Зіньківської РДА від 02.07.2004 року № 287 .

30.07.2004 року між ОСОБА_1 та відповідачем по справі ТОВ «Бурат – Агро» був укладений договір оренди земельної ділянки та який був зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України за № 250 від 23.09.2004 року та згідно акту прийому – передачі до договору оренди земельної ділянки від 20.07.2004 року була передана , а орендарем прийнята для оренди. Строк даного договору відповідно до п.8 становив 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк шляхом повідомлення письмово орендарем власника земельної ділянки не пізніше а ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію. Протягом 2014 року від відповідачів листів щодо наміру продовжити строк дії договору не надходило і позивач вважає, що орендар не використав своє право переважне на пролонгацію договору. Починаючи із 2012 року позивач хворіє , мав хронічні захворювання та не мав можливості займатися та контролювати орендні відносини . ОСОБА_1 проживає разом із дружиною ОСОБА_2 яка також хворіє що підтверджується довідкою КНП «Зіньківський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 39 від 03.06.2020 року та з дочкою ОСОБА_3 яка доглядає батька відповідно до довідки Попівської сільської ради Зіньківського району 3 02-29/204 від 06.05.2020 року. З листа відповідача за вих. № БА 01-06-232 від 14.05.2019 року позивачу стало відомо, що 25.10.2010 року було укладено додаткову угоду до Договору від 30.07. 2004 року та внесено зміни до пунктів 8-9 , а саме продовжити строк дії договору на 20 років та розмір орендної плати становить 2715.гривень 20 копійок в рік. Однак позивач стверджує що не підписував додаткову угоду до Договору оренди що зареєстрована у відділі Держкомзему Зіньківського району за № 532138484001343 від 13.12.2011 року. 18.12.2019 року та 05.02.2020 року на адресу Відповідача по справі були направлені заяви – представником позивача – ОСОБА_3 за довіреністю від 21.01.2020 року щодо розірвання додаткової угоди до Договору , але відповіді не отримали.

18.12.2019 року дочка позивача - ОСОБА_3 подала заяву до поліції стосовно факту підроблення документів , та тільки у лютому місяці 2020 року Миргородська місцева прокуратура Полтавської області повідомила про внесення до ЄРДР № 1202017010000070 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України . В рамках кримінального провадження № 12020170170000070 від 19.02.2020 року було проведена (за постановою заступника начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області начальником СВ майором поліції Шум Ю.М. про призначення судової почеркознавчої експертизи) судова почеркознавча експертиза стосовно підпису додаткової угоди позивачем по справі ОСОБА_1 та відповідно до експертного висновку від 03.09.2020 року за № 1888 вбачається, що підпис у графі від імені ОСОБА_1 розділу «орендодавець» додаткової угоди до договору оренди землі від 30.07.2004 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» в особі директора ОСОБА_4 в с. Попівка Зіньківського району Полтавської області , зареєстрованого у відділі Держкомзему у Зіньківському районі 13.12.2011 року виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою. Позивач вважає, що його права порушені і звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 30.07.2004 року без дати за номером реєстрації 532138484001343 дата реєстрації 13.12.2011 року укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат – Агро» в особі директора ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 3, 47 га з кадастровим номером № 5321384800:00:058;0009 та зареєстровану у відділі Держкомзему Зіньківського району Полтавської області за № 532138484001343 від 13.12.2011 року та скасувати запис від 13.12.2011 року у відділі Держкомзему Зіньківського району Полтавської області за № 532138484001343 про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 30.07.2004 року без дати земельної ділянки площею 3, 47 га з кадастровим номером № 5321384800:00:058;0009 за ТОВ «Бурат -Агро» ( код ЄДРПОУ 30152327) . Зобов`язати ТОВ «Бурат – Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3, 47 га з кадастровим номером № 5321384800:00:058;0009 яка знаходиться на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, та просив стягти судові витрати.

Ухвалою судді 03.08.2020 року було відкрито загальне позовне провадження та підготовче судове засідання було призначено на 19.08.2020 року . Підготовче судове засідання ухвалою суду було закрито 14.09.2020 року та призначено справу до розгляду на 07.10.2020 року.

Відповідачем по справі 17.08.2020 року до суду надано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що вони не погоджуються з позовними вимогами , оскільки на виконання своїх обов`язків за договором оренди і додатковою угодою відповідачем по справі виплачувалась орендна плата в грошовій та натуральній формі своєчасно та в повному обсязі . Договір від 30.07.2004 року було укладено на 10 років з орендною платою не менше 1, 5 % від грошової оцінки землі що на момент укладення договору становило 628 гривень на рік , згідно п. 43 Договору – договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Відповідно до додаткової угоди від 25.10.2010 року до договору про оренду збільшено розмір орендної плати до 5 % від грошової оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації і становить 2 715 гривень 20 копійок. Пункт 8 Договору викладено в новій редакції - договір укладено на 20 років Дана угода вступає в силу з 01.11. 2010 року і набирає чинності після її державної реєстрації і дану додаткову угоду реєстровано 13.12.2011 року і вона набирає чинності після її державної реєстрації. Відповідач вважає, що уже з 2011 року позивач по справі ОСОБА_1 отримував збільшену орендну плату і йому було достеменно відомо що орендна плата підвищилась , в 2011 році він отримав орендну плату на суму 2715 гривень 20 копійок , у 2012 році – 4767, 90 гривень, у 2013 році 4767, 90 гривень , у 2014 році – на суму 4767, 90 гривень, у 2015 році – орендну плату на суму 5955, 37 гривень , у 2016 році 7145, 87 гривень , у 2017 році – 7145 , 87 гривень , у 2018 році – 7145, 88 гривень , у 2019 році 7145, 88 гривень. На протязі 2011 по 2019 роки позивач не звертався із питаннями щодо додаткової угоди , знаючи що договір міг закінчитись вже у 2014 році. Вказали, що заборгованість у підприємства щодо виплат орендної плати орендодавцю ОСОБА_1 відсутня. Вказали, що земельна ділянка у обробітку у підприємстві на сьогодні. У 2016 році дочка ОСОБА_1 отримувала особисто кошти за орендну плату по довіреності від 20.12.2016 року де він доручив ОСОБА_3 одержати з каси ТОВ «Бурат – Агро» належну йому суму грошей відповідно укладених договорів оренди на земельні ділянки за 2016 рік . І вважають , що позивач ОСОБА_1 визнавав додаткову угоду , оскільки сам договір повинен був закінчитись у 2014 році. Також просили застосувати строк позовної давності, оскільки вважають, що він пропущений позивачем для звернення з такими вимогами. ( а.с. 48-163)

Позивачем по справі 01.09.2020 року подана відповідь на відзив з якої вбачається, що позивач вказує, що за удаваною додатковою угодою від 25.10.2010 року жодного разу не отримував орендної плати , а подані докази відповідачем є неналежними виходячи з того що за змістом постанови правління Національного банку України «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року яка була чинна на той час виникнення спірних правовідносин касовий ордер це первинний документ що застосовується для оформлення надходжень видачі готівки з каси. А у відомостях за 2012 рік частково та 2013 рік , 2015 рік частково не дотримані вимоги та прохає врахувати суд висновок ВС України викладений у постановах від 22.04.2015 року у справі 6-48цс 15 , Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 575/476/16 ц , Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.03.2019 року у справі № 394/559/17 у подібних правовідносинах викладено, що сама по собі обставина щодо отримання позивачем орендної плати не свідчить про укладення договору оренди земельної ділянки і його дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України і заперечують проти заяви про застосування строку позовної давності.

Безпосередньо в судових засіданнях сторона позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі , вказали що додаткова угода ОСОБА_1 не підписувалась , екземпляр оригіналу був переданий вже після того як дочка ОСОБА_1 яка була уповноважена довіреністю від батька почала звертатись про повернення земельної ділянки , на даному екземплярі додаткової угоди відсутня дата , цей же екземпляр угоди був наданий працівникам поліції для проведення експертизи в рамках кримінального провадження, орендну плату отримували , але позивач вважав що договір був просто пролонгований , про додаткову угоду і не знав , стосовно іншого розміру орендної плати вважав, що це пов`язано з індексацією . Просила позовні вимоги задовольнити та стягти судові витрати , про що надала акт виконаних робіт який підписаний дочкою позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 .

Сторона відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі , вказували що ОСОБА_1 отримував збільшену орендну плату , додаткова угода підписана ОСОБА_1 , вважають, що експертний висновок брати до уваги не можливо , оскільки їхня сторона була позбавлена можливості узгодити експертну установу та ставити запитання експерту , також зазначили , що їхній екземпляр додаткової угоди відрізняється тим, що в ній зазначено дату укладення , а в екземплярі який надавався стороною позивача дата не зазначена , також стверджували що представник позивача немає повноважень , оскільки позивач перебуває в розшуку.

В судових засіданнях 07.10.2020 року та 05.11.2020 року та 16.12.2020 року судом було встановлено :

Позивачу по справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 47 га з кадастровим номером № 5321384800:00:058;0009 яка знаходиться на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ № 059285 який був виданий 30.07.2004 року на підставі розпорядження Зіньківської РДА від 02.07.2004 року № 287 .( а.с. 8) 30.07.2004 року між ОСОБА_1 та відповідачем по справі ТОВ «Бурат – Агро» був укладений договір оренди земельної ділянки та який був зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України за № 250 від 23.09.2004 року та згідно акту прийому – передачі до договору оренди земельної ділянки від 20.07.2004 року була передана , а орендарем прийнята для оренди. Строк даного договору відповідно до п.8 становив 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк шляхом повідомлення письмово орендарем власника земельної ділянки не пізніше а ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію. В даному договорі не вірно зазначені паспортні дані та номер ідентифікаційного коду орендодавця ОСОБА_6 ( а.с. 9-11)

Існує додаткова угода до договору оренди від 30.07.2004 року укладена ( дата укладення не зазначена) між ОСОБА_6 та ТОВ «Бурат – Агро» зареєстрована у Зіньківському відділі Держкомзему 13.12.2011 року .Відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору оренди землі від 30.07.2004 року п. 9 стосовно розміру орендної плати 0 орендна плата вноситься орендарем в формі та розмірі 5 % від грошової оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації що становить 2715 гривень 20 копійок та п. 8 договору стосовно строку – договір укладено на 20 років . ( а.с. 12) Оригінал додаткової угоди який був переданий позивачу та перебуває на руках у позивача по справі ОСОБА_1 оглянутий у судовому засіданні. Також судом оглянутий примірник додаткової угоди який знаходиться у відповідача , він ідентичний екземпляру який суд оглядав і знаходиться у позивача за одним виключенням , у примірнику наданому стороною відповідача вказана написом шариковою ручкою дата укладення 25.10.2010 року . Суд зазначає , що ця дата могла бути вписана в любий час , іншого як не доведено так і не спростовано сторонами. Також суд зазначає, що сторона відповідача під час розгляду справи не заявляла клопотання про призначення експертних досліджень щодо підпису ОСОБА_1 додаткової угоди.

У лютому 2020 року дочка позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 керуючись дорученням від батька зверталась до орендаря з листом в якому прохала розірвати додаткову угоду та зазначала що її батько ОСОБА_1 - її не підписував .( а.с. 14-15) Після того як орендар не відреагував ОСОБА_3 уповноважена на дії довіреністю ( а.с.28) звернулась до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області із заявою про порушення кримінального провадження за фактом підробки документа , відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170170000070 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України ( а.с. 18) .

З досліджених матеріалів справи вбачається, що в даний час в Зіньківському ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській областізнаходяться матеріали кримінального провадження № 12020170170000070, які внесені в ЄРДР за заявою ОСОБА_3 дочки ОСОБА_1 яка діє за довіреністю щодо внесення службовими особами ТОВ «Бурат – Агро» недостовірних відомостей до договору оренди земельної ділянки за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України ( а.с. 18, ) При цьому, в межах даного кримінального провадження в ході досудового розслідування призначалась і проводилась судова почеркознавча експертиза документів щодо належності підпису ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди від 30.07.2004 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» в особі директора ОСОБА_4 в с. Попівка Зіньківського району Полтавської області , зареєстрованого у відділі Держкомзему у Зіньківському районі 13.12.2011 року. ( а.с. 179)

Згідно положень ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 03.09.2020 року за № 1888 та який був долучений до матеріалів справи за клопотанням сторони позивача вбачається, що підпис у графі від імені ОСОБА_1 розділу «орендодавець» додаткової угоди до договору оренди землі від 30.07.2004 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» в особі директора ОСОБА_4 в с. Попівка Зіньківського району Полтавської області , зареєстрованого у відділі Держкомзему у Зіньківському районі 13.12.2011 року виконаний не ОСОБА_1 - а іншою особою. ( а.с.а.с. 188-196).

Суд, проаналізувавши даний висновок експертизи з позиції положень ЦПК України приймає його до уваги, оскільки він проведений відповідною експертною установою, стосується обставин підписання оспорюваної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки позивачем по справі ОСОБА_1 правочинів (укладення додаткової угоди до договору оренди землі) та не викликає сумнівів у його належності та допустимості як доказу у справі та не приймає доводів відповідача що цей висновок не є належним доказом по справі.

Позивач по справі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є людиною похилого віку, йому повних 83 роки, хворіє з 2012 року , перебуває на «Д» обліку при Зіньківській ЦРЛ з березня 2009 року з приводу занедбаної глаукоми , ускладненої катаракти лівого ока, розвинена глаукома, ускладнена катаракта правого ока ( а.с. 19-24, 26 ) , відповідно до довідки виданої Попівською сільською радою вбачається, що ОСОБА_3 1963 року народження з 12.02.2018 року проживає без реєстрації в господарстві свого батька ОСОБА_1 та здійснює за ним догляд за адресою АДРЕСА_1 . ( а.с. 25) в справі маються довіреності від ОСОБА_1 представляти інтереси стосовно орендних відносин з ТОВ «Бурат – Агро» на ім`я ОСОБА_3 ( а.с. 27, 28, 127) . Сам позов поданий від імені ОСОБА_1 адвокатом Бурбак Л.В. відповідно до договору про надання правової допомоги ( а.с. 30-33) Представником позивача адвокатом Бурбак Л.В. в судовому засіданні було зазначено , що докази , які надані стороною відповідача про сплату орендодавцю ОСОБА_1 орендної плати на її думку не відповідають вимогам на це підтвердження, але орендну плату її довіритель від сторони відповідача отримував , вважавши що договір просто пролонгувався . Також судом з`ясовано що з інформації яка була надана із Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області що з 30.11.2019 року було заведено ОРС категорії «розшук» № 2/20 за фактом встановлення місцезнаходження безвісно відсутнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 232) , та ще однієї інформації про оперативно – розшукову справу категорії «Розшук» по факту розшуку безвісно відсутнього гр. ОСОБА_1 , що 10.10.2020 року залишив місце проживання і по даний час місце його знаходження не встановлено. ( а.с. 245) , з копії довідки від 10.12.2020 року виданою виконкомом Опішнянської селищної ради , яка надана стороною позивача вбачається, що ОСОБА_1 до 10.10.2020 року проживав за адресою АДРЕСА_1 , з 10.10.2020 року місце перебування його не відоме . Стороною відповідача неодноразово заявлялись клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі , що представник позивача адвокат Бурбак Л.В. не має повноважень. Але суд при цьому відмовляв у задоволенні цих клопотань та викладав свою думку в ухвалах, але у рішенні зазначає, що не бере до уваги дані факти , оскільки між двома провадженнями у часі «Розшук» які заведені поліцією є також нотаріально засвідчена довіреність від імені позивача ОСОБА_1 якою він уповноважує свою дочку ОСОБА_3 , тобто він знаходився у нотаріуса 21.01.2020 року живий і довіреність складена та посвідчена нотаріусом у його присутності а його дієздатність перевірена нотаріусом. ( а.с.28) .Також відповідно до укладення договору про правову допомогу між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бурбак Л.В. від 02.07.2020 року – остання представляє його інтереси відповідно «правового поля» , іншого , на закінчення повноважень адвоката чи смерті позивача ОСОБА_1 - не встановлено.

Судом був допитаний свідок за клопотанням сторони відповідача ОСОБА_7 працює юристконсультом в ТОВ «Бурат – Агро» у відділі по орендних відносинах та соціальної політики , з його показань вбачається, що підприємству стало відомо що їх орендодавець звернувся до суду , і він особисто їздив до ОСОБА_1 та розмовляв з ним , останній пояснював що додаткову угоду підписував його брат а не він , а нову угоду він не може підписати , навіть з пропозицією в 16 000 гривень орендної плати , оскільки йому потрібно радитись з дочкою яка його доглядає. Тим самим допитаний в якості свідка представник підприємства від сторони відповідача підтвердив що їм було достеменно відомо що додаткова угода ОСОБА_1 не підписана , та він особисто мав намір укласти з ОСОБА_1 в ході вже розгляду справи в суді можливо іншу угоду на продовження договору оренди з пропозицією підвищеної орендної плати в 16 000 гривень у рік, тим самим погоджуючись з тим, що дійсно спірну додаткову угоду не підписував ОСОБА_1 також тим самим підтвердив, що бачив особисто позивача ОСОБА_1 і йому відомо про позов який знаходиться в суді.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно врахувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

При зверненні із позовом ОСОБА_1 просить визнати недійсною додаткову угоду , скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на те, що додаткова угода ним не підписувалась , умови її не погоджувались , та також прохає у вимогах повернути земельну ділянку. Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку що спірної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки позивач не підписував, відповідно, з істотними умовами цієї додаткової угоди не погоджувався , тому спірна додаткова угода не є укладена. Тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання додаткової угоди недійсною не тому , що це не так , а тому , що вона не укладалась і це було встановлено в судовому засіданні , а приходить до висновку що оскільки ця угода все ж таки зареєстрована у відділі Держкомзему , то запис від 13.12.2011 року у відділі Держкомзему Зіньківського району Полтавської області за № 532138484001343 про державну реєстрацію додаткової угоди підлягає скасуванню.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою . Отже, реєстрація права оренди коли договір оренди фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), яка належить позивачу .

Виходячи зі спірних правовідносин, що виникли між сторонами по даній цивільній справі, на виконання положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст.41 Конституції України.

У рішенні у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, зокрема, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже , враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку що задоволенню підлягають заявлені вимоги частково , а саме - про скасування запису про реєстрацію додаткової угоди та повернення земельної ділянки .

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат , пов`язаних з розглядом справи . Розмір судового збору , порядок його сплати , повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат пов`язаних з розглядом справи , належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу . Враховуючи що позовні вимоги позивача задоволені частково , понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1681 ( одна тисяча шістсот вісімдесят одна ) гривня 60 коп. підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Бурат – Агро» на користь позивача ОСОБА_1 .

Стосовно стягнення з відповідача судових витрат в розумінні витрат на професійну правничу допомогу , суд зазначає таке :

Цивільне судочинство об`єднано основоположним принципом, що полягає у забезпеченні відшкодування витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення. До складу таких витрат входять, у тому числі, і витрати на правничу допомогу , питання розподілу понесених сторонами спору витрат на правничу допомогу фактично лежить у площині судової практики: так, незважаючи на наявність детально регламентованого процесуального порядку їх відшкодування, остаточне рішення про конкретну суму грошових коштів, що підлягатиме компенсації, приймається судом. Отже, оцінюючи перспективу відшкодування витрат на правничу допомогу у рамках кожного окремого судового спору, слід не лише дотримуватися процесуального алгоритму розподілу таких витрат, але і брати до уваги правові висновки Верховного Суду. Через призму актуальної судової практики та норм процесуального законодавства України окреслено перелік документів, необхідних для підтвердження понесення витрат на правничу допомогу. Насамперед слід зауважити, що процесуальний алгоритм доведення розміру витрат на професійну правову допомогу передбачає подання стороною судового процесу: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат – разом із першою заявою по суті спору відповідно до статей 134 ЦПК України доказів понесення судових витрат – до закінчення судових дебатів або, за попередньою заявою, протягом 5 днів після ухвалення судового рішення (у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Згідно з положеннями статей 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). І хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката , то за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі але все ж таки до уваги береться принцип співмірності . А беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Також Верховний Суд роз`яснив, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. ( Постанова КГС ВС від 09.07.2019 року у справі №923/726/18)

Однак суд зазначає, що адвокатом Бурбак Л.В. якою подано позов до Зіньківського районного суду в інтересах ОСОБА_1 31.07.2020 року також додано Договір б/н про надання правничої допомоги від 02.07.2020 року який укладений між нею та позивачем ОСОБА_1 ( а.с. 30-33) Але даний договір про надання правової допомоги не містить детального опису послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; Також адвокатом не надано документа який би підтверджував сплату їй коштів позивачем , а акт прийому – передачі виконаних робіт ( надання послуг) від 16.12.2020 року підписаний не позивачем ОСОБА_1 , а його дочкою ОСОБА_8 , хоча представник позивача і стверджує що у дочки позивача ОСОБА_3 є повноваження відповідно до довіреності яка знаходиться в матеріалах справи , то суд не може прийняти даний акт виконаних робіт, оскільки сам договір про надання правової допомоги укладений адвокатом саме із позивачем ОСОБА_1 а ніяк не з його дочкою ОСОБА_8 , і в договорі як зазначав суд вище не зазначено порядок обчислення гонорару і ні порядок його сплати , також в даному акті в частині розрахунку суми участі в судових засіданнях вказана сума 6000 гривень , також не зазначені кількість судових засідань , та самого розрахунку чи це погодинна оплата чи фіксована . І враховуючи що при поданні позову адвокатом і було зазначено попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат , але суд не може їх взяти до уваги , та відсутні документальні підтвердження сплати гонорару адвокату - позивачем ОСОБА_1 , а саме не надано (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, касового чека або іншого банківського документу, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи), також адвокатом не зазначено що ця сума тільки підлягає сплаті відповідною стороною , тому суд дійшов до висновку про відмову у стягненні з відповідача суми витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,203,207-208,215,216,391 , 626,627 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 3,10,11,12, ,60,79,88,247, 258 -259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 який поданий його представником адвокатом Бурбак Людмилою Василівною – задовольнити частково.

2.Скасувати запис від 13.12.2011 року у відділі Держкомзему Зіньківського району Полтавської області за № 532138484001343 про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 30 липня 2004 року без дати , земельної ділянки загальною площею 3, 47 га сільськогосподарського призначення яка знаходиться на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з кадастровим номером 5321384800:00:058:0009 за товариством з обмеженою відповідальністю «Бурат – Агро» ( код ЄДРПОУ 30152327) яка належить ОСОБА_1 .

3.Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат – Агро» ( код ЄДРПОУ 30152327) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3, 47 га сільськогосподарського призначення яка знаходиться на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з кадастровим номером 5321384800:00:058:0009

4.Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат – Агро» ( код ЄДРПОУ 30152327) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в сумі 1681 ( одна тисяча шістсот вісімдесят одну ) гривню 60 копійок - пропорційно задоволених позовних вимог .

5.В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 21.12.2020 року

Суддя -