Рішення № 93796357, 23.12.2020, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/654/20

Провадження №2-а/377/18/20

23 грудня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора СРПП № 2 Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП у Київській області старшого лейтенанта поліції Павленка Олександра Григоровича, Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов, в якому позивач просить скасувати постанову інспектора СРПП № 2 Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Павленка Олександра Григоровича в м. Славутичі серії БАА № 218218 від 09 жовтня 2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що постановою серії БАА № 218218 від 09 жовтня 2020 року, складеної інспектором СРПП № 2 Славутицького відділення поліції Броварського відділу поліції ГУНП у Київській області старшим лейтенантом поліції Павленком Олександром Григоровичем, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він 09 жовтня 2020 року о 16:45 на автодорозі Т2506 3 кілометр керував автомобілем ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , за межами населеного пункту з вимкненими фарами ближнього світла, та не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. п. 9.8 та 2.1. ґ) ПДР України. Позивач вважає себе не винним, постанова на його думку є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Всупереч ст. 268 КУпАП інспектором СРПП Павленком О.Г. позивачу не було оголошено його права та не оголошено, що розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення. В порушення ст. 285 КУпАП позивачу не було оголошено та не було вручено постанову про адміністративне правопорушення. Докази порушення позивачем ПДР йому не було надано. Позивач вважає, що він не був зобов`язаний пред`являти поліцейському страховий поліс, оскільки відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування» страховий поліс пред`являється при складанні протоколу та при оформленні ДТП, а на позивача протокол про адміністративне правопорушення не складався, ДТП не оформлювалось, навіть письмового попередження позивачу не було винесено. Копію постанови про адміністративне правопорушення позивач отримав у відділенні поштового зв`язку 02 листопада 2020 року, а 05 листопада 2020 року він звернувся з позовом до суду.

Ухвалою судді від 18 листопада 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою судді від 26 листопада 2020 року після усунення недоліків позивачем, було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі на 03 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Національної поліції у Київській області та відкладено розгляд справи на 23 грудня 2020 року.

22 грудня 2020 року на адресу суду від представника співвідповідача – Головного управління Національної поліції у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 09 жовтня 2020 року о 16:45 на автодорозі Т2506 3-й кілометр водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 за межами населеного пункту з вимкненими фарами ближнього світла та не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. п. 9.8. та 2.1 г) ПДР та його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП. Відповідно до ст. 254 КУпАП та п.4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, постанова була винесена поліцейським на місці вчинення правопорушення. Постанова серії БАА № 218218 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, правові підстави для визнання постанови незаконною відсутні.

В призначене судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності

Відповідач - інспектор СРПП № 2 Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП у Київській області старший лейтенант поліції Павленко Олександр Григорович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав та зазначив, що 09.10.2020 року він зупинив автомобіль ВАЗ 2121, яким керував ОСОБА_1 .. Причиною зупинки транспортного засобу було те, що водій керував транспортним засобом поза межами населеного пункту з вимкненими фарами ближнього світла. Станом на час складання оскаржуваної постанови 09.10.2020 року, згідно бази даних Моторного транспортного страхового бюро України на логістичному пристрої, а саме на робочому планшеті інформація про наявність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по автомобілю ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , була відсутня.

Представник співвідповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та надані докази, суд вважає необхідним зробити наступний висновок.

Судом встановлено, що згідно постанови серії БАА № 218218 від 09.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором СРПП № 2 Славутицького ВП старшим лейтенантом поліції Павленком Олександром Григоровичем, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 , позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Як вбачається із зазначеної постанови, 09 жовтня 2020 року о 16 годині 45 хвилин на автодорозі Т 25-06 3-й кілометр, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , за межами населеного пункту з вимкненими фарами ближнього світла, та не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 9.8 та п. 2.1.ґ ПДР України.

Не погодившись з постановою від 09.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором СРПП № 2 Славутицького ВП старшим лейтенантом поліції Павленком Олександром Григоровичем, копію якої він отримав 03 листопада 2020 року, позивач 05 листопада 2020 року звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Як зазначено в ст. 14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 125, 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ вказаної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

За змістом частини 3 цієї статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З оскаржуваної постанови вбачається, що причиною зупинки 09 жовтня 2020 року о 16 годині 45 хвилин транспортного засобу ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 на третьому кілометрі автодороги Т 25-06, яким керував ОСОБА_1 , було порушення водієм правил дорожнього руху, а саме пункту 9.8 ПДР України, яким передбачено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Згідно з п. 2.1 ґ Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

У відповідності з п. 21.1, 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону. Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

За змістом пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Пунктом 21.4 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Абзацом другим ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Таким чином, системний аналіз положень статті 16 Закону України «Про дорожній рух», статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить про те, що страховий поліс може бути предметом перевірки у разі порушення Правил дорожнього руху України. З наведених норм законодавства вбачається, що за наявності факту порушення водієм Правил дорожнього руху зупинка транспортного засобу є законною, і лише з дотриманням таких умов в інспектора поліції виникає право на реалізацію повноважень вимагати у особи пред`явлення нею документів, зокрема, страхового поліса.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), та за ст. 125 КУпАП, яка передбачає відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Як вбачається з постанови в справі про адміністративне правопорушення, позивача було зупинено за порушення вимог п. 9.8. ПДР України.

Разом з тим, будь-яких доказів стосовно того, що позивач під час руху транспортного засобу допустив порушення п.9.8 ПДР України, до матеріалів справи не додано. Посилання на такі докази не містить і оскаржувана постанова.

У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даній справі, для підтвердження порушення позивачем п. 9.8 та п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху України, відповідач відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо.

За правилами частини другої ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч даним вимогам, відповідачами об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 , які передбачені ст.251 КУпАП, у вчиненні інкримінованих правопорушень, не надано.

Оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушень ОСОБА_1 , оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відтак, вчинення позивачем адміністративних правопорушень, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідачами не доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова інспектора СРПП № 2 Славутицького відділення поліції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області старшого лейтенанта поліції Павленка Олександра Григоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 218218 від 09.10.2020 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення правопорушень, передбачених ст. 125 та ч.1 ст.126 КУпАП, із зазначених вище підстав є протиправною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора СРПП № 2 Славутицького відділення поліції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області старшого лейтенанта поліції Павленка Олександра Григоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 218218 від 09.10.2020 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення правопорушень, передбачених ст. 125 та ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - інспектор СРПП № 2 Славутицького ВП Броварського ВП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Павленко Олександр Григорович, адреса місця знаходження: Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 4.

Співвідповідач - Головне управління Національної поліції України у Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Рішення складено 23 грудня 2020 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька