Ухвала суду № 93788531, 23.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 грудня 2020 року м. Київ № 640/27621/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зобов`язання відповідача опублікувати оголошення про розгляд справи в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/27621/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що позивачем оскаржується нормативно-правовий акт - наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 179 від 02.10.2020 року.

Розглянувши дані клопотання, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зауважує, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено положеннями ст. 264 КАС України.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст.4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Судом встановлено, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається, як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування. Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акту застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Ураховуючи наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, оскаржуваний наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 179 від 02.10.2020 року «Про проведення конкурсного відбору керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України» є актом індивідуальної дії, оскільки: не містить загальнообов`язкових правил поведінки, не регулює певний вид суспільних відносин; не розрахований на багаторазове застосування й вичерпує дію після його реалізації і т.д.

Враховуючи зазначене, дослідивши клопотання представника позивача, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження та зобов`язання відповідача опублікувати оголошення про розгляд справи №640/27621/20.

Відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 241-243, 248, 257, 260, 262 - 264 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи №640/27621/20 за правилами загального позовного провадження та зобов`язання відповідача опублікувати оголошення про розгляд справи - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Качур