Рішення № 93788080, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 826/9954/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

до Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивачі) з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров`я України (надалі по тексту - відповідач, МОЗ України), в якому просять суд: визнати бездіяльність відповідача у питанні забезпечення хворих на спінальну м`язову атрофію (надалі по тексту - СМА) на отримання належної допомоги та якості життя; зобов`язати відповідача в рамках заходів програмного характеру, тобто системно і неодноразово, включити в номенклатури лікарські засоби та вироби медичного призначення та профінансувати державні закупівлі, що забезпечать отримання належної допомоги, якість життя громадян України, що хворі на СМА.

Заявлені вимоги позивачі обґрунтовують тим, що бездіяльністю керівників та виконавців підрозділів МОЗ України порушуються права громадян, хворих на СМА, що вимагали виділити кошти на задоволення витрат за бюджетним запитом щодо лікування СМА, що був затверджений на 2018 рік, розпочати дії, що вже у 2018 році могли б дати можливість лікувати громадян, що хворіють на СМА, відповідними лікарськими засобами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що щороку у Державному бюджеті України МОЗ України у рамках реалізації державних цільових програм та заходів програмного характеру за бюджетною програмою за КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» передбачаються видатки на закупівлю лікарських засобів та медичних виробів для забезпечення хворих на тяжкі захворювання. У 2018 році на зазначену програму було передбачено кошти у розмірі 29,7% від обрахованої при складанні бюджетного запиту на 2018 рік загальної потреби (у тому числі на лікування орфанних захворювань). З метою задоволення потреби у лікарських засобах та медичних виробах хворих на тяжкі захворювання, зважаючи на обмеженість граничних видатків, які доведені Міністерством фінансів України МОЗ України, при складанні бюджетного запиту до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року №2246-VIII у додатковому бюджетному запиті на 2018 рік МОЗ України було враховано видатки, не забезпечені граничним обсягом видатків, у тому числі видатки на забезпечення хворих на СМА системами вентиляції легень на суму 25,6 млн грн. Однак, додаткові видатки виділені не були.

З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує клопотання позивачів про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20 лютого 2018 року ініціативна група, до складу якої входять позивачі, звернулася до відповідача із вимогою вчинити в межах наданих йому повноважень дії, що забезпечать лікування в Україні пацієнтам, хворим на СМА.

Як зазначено позивачами, бездіяльність відповідача щодо викладеного у зверненні, порушує права громадян України, хворих на СМА.

Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позов зауважив, що питання забезпечення кваліфікованою медичною допомогою хворих на орфанні захворювання є одним з пріоритетних у роботі МОЗ України.

Листом від 04 квітня 2017 року №04.01.14/9513 відповідач звернуся до обласних та Київської міської державних адміністрацій з проханням вжити заходів щодо можливості забезпечення дітей, хворих на СМА, необхідною медичною допомогою за кошти місцевого бюджету.

Як наполягав представник відповідача, МОЗ України робить усе можливе заради поліпшення забезпеченості ліками пацієнтів з орфанними захворюваннями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, прийнятої на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення про МОЗ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267, МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах: забезпечення населення якісними, ефективними та безпечними лікарськими засобами, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також безпечних медичних виробів та косметичної продукції.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, визначені Основами законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-XII.

Як визначено статтею 53-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, Держава забезпечує заходи з профілактики рідкісних (орфанних) захворювань та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги. З цією метою центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я: визначає та затверджує перелік рідкісних (орфанних) захворювань та забезпечує офіційну публікацію цього переліку; в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує створення та ведення державного реєстру громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання; визначає заходи, необхідні для забезпечення профілактики рідкісних (орфанних) захворювань, та встановлює порядок надання медичної допомоги громадянам, які страждають на ці захворювання.

Громадяни, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно та безоплатно забезпечуються необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання відповідно до їх переліку та обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом МОЗ України від 27 жовтня 2014 року №778 затверджено перелік рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування.

Порядок забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №160 (надалі по тексту - Порядок №160), відповідно пункту 2 якої постановлено МОЗ України разом з Міністерством фінансів України під час підготовки проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати видатки на здійснення заходів щодо безперебійного і безоплатного забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання з урахуванням фінансових можливостей державного бюджету.

Так, як встановлено у ході судового розгляду справи, щороку у Державному бюджеті України МОЗ України у рамках реалізації державних цільових програм та заходів програмного характеру за бюджетною програмою за КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» передбачаються видатки на закупівлю лікарських засобів та медичних виробів для забезпечення хворих на тяжкі захворювання.

Як зазначено у відзиві на позов, у 2018 році на зазначену програму було передбачено кошти у розмірі 29,7% від обрахованої при складанні бюджетного запиту на 2018 рік загальної потреби (у тому числі на лікування орфанних захворювань). З метою задоволення потреби у лікарських засобах та медичних виробах хворих на тяжкі захворювання, зважаючи на обмеженість граничних видатків, які доведені Міністерством фінансів України МОЗ України, при складанні бюджетного запиту до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у додатковому бюджетному запиті на 2018 рік МОЗ України було враховано видатки, не забезпечені граничним обсягом видатків, у тому числі видатки на забезпечення хворих на СМА системами вентиляції легень (тобто медичного обладнання) на суму 25,6 млн грн. Однак, додаткові видатки виділені не були.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» за бюджетною програмою за КПКВК 2301400 затверджено лише видатки споживання, тобто видатки на закупівлю лікарських засобів та медичних виробів, а видатки розвитку по зазначеній бюджетній програмі (придбання медичного обладнання, у тому числі респіраторного обладнання) взагалі не передбачені. Так, за програмою за КПКВК 2301400 було передбачено видатки споживання у сумі 5949019,00 тис. грн.

Водночас, згідно пункту 1 Порядку №160, Порядок визначає механізм безперебійного і безоплатного забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання, що закуповуються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі гуманітарної допомоги.

Пунктом 6 Порядком №160 визначено, що безперебійне і безоплатне забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами, закупленими за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, здійснюється в межах бюджетних призначень.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №160 обласним та Київській міській державним адміністраціям: у шестимісячний строк розробити та затвердити заходи щодо забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання, що закуповуються за рахунок коштів місцевого бюджету; під час підготовки проектів місцевих бюджетів передбачати видатки на фінансування зазначених заходів з урахуванням фінансових можливостей бюджетів.

З аналізу викладених положень вбачається, що питання закупівлі медичних виробів для громадян, хворих на СМА, може та має вирішуватися як за рахунок коштів державного, так і місцевих бюджетів у лікувальних закладах за місцем реєстрації пацієнтів або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Як з`ясовано судом, відповідач, окрім іншого, про що зазначено вище у тексті даного рішення, листом від 04 квітня 2017 року №04.01.14/9513 звертався до обласних та Київської міської державних адміністрацій з проханням вжити заходів щодо можливості забезпечення дітей, хворих на СМА, необхідною медичною допомогою за кошти місцевого бюджету.

Отже, зважаючи на викладене, суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки, яка полягає у невиконанні дій, які повинні були і могли бути вчинені відповідно до покладених обов`язків/повноважень і згідно з законодавством України.

Водночас, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені вище обставини виключають протиправну бездіяльність відповідача у межах спірних правовідносин. До того ж, позивачами не наведено суду жодної обставини, яка б свідчила саме про протиправну бездіяльність відповідача, як і не надано доказів, які б могли підтвердити факт такої бездіяльності.

Стосовно вимоги позивачів про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає таке.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження).

За змістом Рекомендацій №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З наведеного слідує, що суди не вправі зобов`язувати суб`єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші офіційні документи.

Відповідно, не може визнаватись протиправною бездіяльність цих органів у неприйнятті певного нормативного документу, якщо обов`язковість прийняття документа не встановлювалась компетентним органом або законом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного України від 11 червня 2013 року у справі №К/9991/41486/12.

Таким чином, підсумовуючи викладене та зважаючи, що у ході розгляду справи судом не встановлено факту протиправної бездіяльності відповідача, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову - підстави для здійснення розподілу судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук