Рішення № 93788021, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/4886/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (далі також - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0667621212 в частині штрафних санкцій за затримку грошового зобов`язання по земельному податку, з мотивів безпідставності його прийняття.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

У наданому суду відзиві відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій та доводить наявність складу правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну ТОВ «Транссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання доручень до установ банку на сплату земельного податку. За результатами проведеної перевірки складено акт №002575/26-15-12-12-12/32156302 від 04.07.2019, яким встановлено недотримання строків сплати по земельному податку, чим порушено пункти 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

02.08.2019 Товариством до ГУ ДФС надіслано заперечення щодо акту камеральної перевірки, однак, за результатом розгляду заперечень висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, визнано правомірним.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0667621212, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 43 428,58 грн. (20% за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку) на загальну суму 217 142,90 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим-рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права, з приводу чого суд зазначає наступне.

ТОВ «ТК ««Транссервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за №8202 від 13.07.2005 року.

14.10.2010 між Товариством та ДПІ укладено Договір №2254/28-417/1 «Про визнання електронних документів», відповідно до якого позивач є користувачем «Електронного кабінету», через який подається відповідна звітність.

13.02.2018 Товариство через «Електронний кабінет» направило до ДПІ податкову декларацію з плати за землю, в якій самостійно визначило річну суму земельного податку в розмірі 436 005,68 грн. з місячним платежем у розмірі 36 333,81 грн.

Відповідно до Договору банківського рахунку №182316 від 14.12.2011, укладеного між ТОВ «ТК ««Транссервіс» та ПАТ «ВТБ Банк», останній відкрив позивачу розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 через який, за допомогою «Системи дистанційного обслуговування Клієнт-Банк» здійснювалося розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи 15.11.2018 Товариство через систему Клієнт-банк сформувало та направило банку для проведення платежу 5 платіжних доручень, серед яких платіжне доручення №5614 від 15.11.2018 - щодо сплати земельного податку за жовтень-листопад 2018 на суму 72 668,00 грн.

15.11.2018 Товариство направило повідомлення директору Пушкінського відділення банку щодо здійснення платежів по платіжним дорученням, які в подальшому були прийняті до виконання банком. Однак, у зв`язку з ліквідацією ПАТ «ВТБ Банк», вище зазначені зобов`язання банком виконано не було.

Товариство неодноразово зверталось до правоохоронних та контролюючих органів, в тому числі і до ДФС у м. Києві, остання, в свою чергу, повідомила позивача листом від 30.11.2018 про те, що відповідно до п.129.7 ст.129 ПК України, не вважається порушення строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлять платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З урахуванням вище викладеного суд звертає увагу на те, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від будь-якої відповідальності.

За змістом пункту 126.1 цієї статті Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 цього Закону ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України № 2346-III банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що обов`язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою сплати земельного податку за жовтень-червень 2019, позивачем оформлено платіжні доручення №№5614, 2146, 2228, 2188, 2169, 2197, 2309, 2178 через систему Клієнт-Банк та направило банку для проведення платежу. Однак, кошти не були перераховані банком за призначенням, але підтверджується відміткою банку «проведено банком», із призначенням платежу:*;101;32156302;18010500/ земельний податок з юридичних осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обов`язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року в рамках справи № 823/1985/17, адміністративне провадження № К/9901/50540/18 (ЄДРСРУ № 76307055). Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0667621212 в частині штрафних санкцій за затримку грошового зобов`язання по земельному податку.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (код ЄДРПОУ 32156302) сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (03026, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 154, код ЄДРПОУ 32156302);

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій