Рішення № 93787971, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 826/17365/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» Гаджиєва Сергія Олександровича,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гаджиєва Сергія Олександровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «ІмексБанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання правочину нікчемним, а отже, відповідачами, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку, а в подальшому і до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Через канцелярію суду надійшли заперечення представника ПАТ «ІмексБанк» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» на позовну заяву, у яких зазначено про штучність та фіктивність спірного правочину та створення правових підстав для отримання позивачем сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду всупереч положенням законодавства, що, у свою чергу, стало підставою визнання оскаржуваного правочину нікчемним та невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Через канцелярію суду надійшли заперечення представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на позовну заяву, відповідно до яких позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки виконавча дирекція Фонду затверджує загальний реєстр відшкодувань вкладникам виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою. Відтак, у Фонду гарантування не виникло обов`язку перед позивачем

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015 року відкрито провадження у справі № 826/26683/15 та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2016 року провадження у справі №826/17365/15 зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019 року поновлено провадження у справі №826/17365/15, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між (Вкладник) ОСОБА_1 та ПАТ «ІмексБанк» (Банк) укладено договір про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 22.01.2015 року № 240129117, згідно з яким банк відкриває клієнту поточний рахунок та приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 200 000, 00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 28.04.2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування.

Згідно з заявою на переказ готівки № 18834 від 22.01.2015 року на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн.

26.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» до категорії неплатоспроможних». На підставі вказаної постанови Виконавчою дирекцією Фонду 26.01.2015 року прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІмексБанк», згідно з яким в ПАТ «ІмексБанк» з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІмексБанк» - Северина Ю.П.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 23.04.2015 року №84 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «Імексбанк» та повноваження Уповноваженої особи продовжено до 26.05.2015 року включно.

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 27.05.2015 року №105 розпочата процедура ліквідації ПАТ «ІмексБанк» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.10.2015 року №189 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» призначено Гаджиєва С.О .

25.05.2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою, у якій просив включити його до переліку (реєстру) вкладників ПАТ «ІмексБанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплати гарантовану суму відшкодування за вкладом.

Листом від 25.05.2015 року № 7055 Уповноважена особа повідомила позивача, що договір від 22.01.2015 року № 240129117, укладений між позивачем та ПАТ «ІмексБанк», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що зумовило невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Не погоджуючись із діями відповідачів щодо невнесення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду зокрема має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб;

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час дії тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Визначення вкладника та вкладу надано в ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до яких: вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (пункт 3); вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4).

Як встановлено судом: між ПАТ «ІмексБанк» та позивачем укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 22.01.2015 року № 240129117, згідно з яким банк відкриває клієнту поточний рахунок та приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 200 000, 00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 28.04.2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування. Згідно з заявою на переказ готівки № 18834 від 22.01.2015 року на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн. Наведені обставини відповідачами не заперечувались.

Як встановлено судом, відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «ІмексБанк» договір банківського вкладу (депозиту) від 22.01.2015 року № 240129117 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша). Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини друга).

Відповідно до ч.1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з пунктом 10.12 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім`я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Внесення позивачем коштів на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 22.01.2015 року № 240129117 відповідало наведеним нормам.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених ч.4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (пункт 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (пункт 3); банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна (пункт 4); банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (пункт 5); банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 6); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7); банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (пункт 8); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9).

В ході розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також й інших обґрунтованих доказів наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак, судом не встановлено, що до договору банківського вкладу від 22.01.2015 року № 240129117 можуть бути застосовані наведені норми. Крім того, суд звертає увагу, що зарахування коштів на рахунок позивача є виконанням банком свого обов`язку за договором банківського рахунку, що також виключає застосування до цих правовідносин положень ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року справа 826/1476/15 зазначено, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована. В такому випадку Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачів будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що на момент початку процедури виведення банку з ринку позивач був вкладником відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) від 22.01.2015 року № 240129117 та на його рахунку розміщувався вклад у розмірі 200 000,00 грн., зарахований 22.01.2015 року. Відтак, Уповноваженою особою Фонду необґрунтовано не включено рахунок позивача до переліку рахунків вкладників з визначенням розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а отже позовна вимога визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «ІмексБанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підлягає задоволенню.

У цьому контексті суд зауважує, що за своєю суттю бездіяльністю може визнаватись певна форма поведінки особи, пов`язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов`язків і згідно з чинним законодавством.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачена ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час повідомлення про нікчемність правочину та на час розгляду судової справи), за якою: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша); уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (пункт 1 частини другої); виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя).

Відповідно до пп.3 п.6 Розділу ІІ «Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» (в редакції, чинній на час судового розгляду справи) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків (абзац п`ятнадцятий), зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом (абзац шістнадцятий).

Розділом ІІІ цього Положення встановлено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 до цього Положення (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду (пункт 2), Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру (абзац перший пункту 5), виплати здійснюються через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів (пункт 6).

З огляду на вказане правове регулювання, враховуючи висновок суду про протиправність невключення Уповноваженою особою Фонду рахунку позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів в ПАТ «ІмексБанк» за рахунок Фонду, підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІмексБанк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 22.01.2015 року № 240129117 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Що стосується позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІмексБанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то суд вважає такі вимоги передчасними.

Відповідно до п. 4 Розділу IV «Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Затвердження такого реєстру та відшкодування коштів здійснюється на підставі відомостей, поданих Уповноваженою особою Фонду.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку рахунків до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку рахунків Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру); 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру).

При цьому, як зазначалось раніше, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації доповнення до переліку рахунків, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр відшкодувань вкладникам на підстав переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою. Відтак, оскільки у переданому Уповноваженою особою переліку вкладників інформації стосовно позивача не містилося, дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затверджені Загального реєстру Фонду гарантування. Відтак, підстави для зобов`язання Фонду включити позивача до Загального реєстру відсутні.

У цьому контексті суд зауважує, що Фонд гарантування вкладів є особою публічного права і в силу приписів ст. 19 Конституції України має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» Гаджиєва Сергія Олександровича (65058, м. Одеса, просп. Шевченка, 8-А), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченко, 33-Б) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов`язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гаджиєва Сергія Олександровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «ІмексБанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В іншій частині позову - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур