Рішення № 93787959, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/3803/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - АТ «Банк Форвард», про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) із позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі також - відповідач), в якому просить:

- поновити строк звернення до адміністративного суду;

- визнати незаконним дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни у рамках виконавчого провадження №60436391, в частині протиправного прийняття до виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. від 20.09.2019 №524;

- визнати протиправними та скасувати акти приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, прийняті у рамках виконавчого провадження №60436391 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. від 20.09.2019 №524, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 25.12.2019; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2019; постанову про арешт коштів боржника від 25.12.2019;

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо повернення стягувану АТ «Банк Форвард» суму без прийняття до виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. від 20.09.2019 №524;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни повернути стягувану АТ «Банк Форвард» суму без прийняття до виконання виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. від 20.09.2019 №524;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни вжити заходів для повернення ОСОБА_1 коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження №60436391 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. від 20.09.2019 №524.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваних дій та рішень відповідача з огляду на порушення порядку проведення виконавчого провадження, а саме, порушення принципу територіальності його здійснення.

Крім того, позивач наголошує на тому, що постановою відповідача про накладення арешту фактично було заблоковано його банківський рахунок для отримання заробітної плати, що протирічить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 19.02.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

У наданому суду відзиві відповідач наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні відповідача перебували матеріали виконавчого провадження № 60436391 із виконання виконавчого напису № 524 від 20.09.2019, виданого приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 17 253,42 грн. на користь АТ «Банк Форвард».

Так,29.10.2019 відповідачем було відкрито зазначене виконавче провадження, а 25.12.2019 прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , розміщені на його банківських рахунках, в тому числі на рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі врегульовані правовими нормами Закону України «Про виконавче провадження», а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

За приписами ч. 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

З огляду на приписи абз. 2 ч. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не було заперечено, що місцем проживання, перебування боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . В той же час, виконавче провадження було відкрито відповідачем у м. Києві, тобто у виконавчому окрузі відповідача, що підтверджується даними Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Надаючи оцінку відповідності прийнятій відповідачем постанові про відкриття виконавчого провадження нормам закону з огляду на можливе застосування ним процедури відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно зі статтею 3 наведеного Закону, кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Отже, місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 цього ж Кодексу).

Відповідно, в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України майном є власне грошові кошти, що зберігаються на банківських рахунках особи, а не самі рахунки, відкриті у банківській установі.

Таким чином, суд визнає безпідставними протилежні доводи, наведені у відзиві відповідача.

Так, до справи було долучено матеріали виконавчого провадження №60436391, в тому числі подані стягувачем документи про примусове виконання виконавчого напису № 524 від 20.09.209 виданого приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 17 253,42 грн. на користь АТ «Банк Форвард».

З таких документів вбачається, що стягувач у виконавчому провадженні №60436391 прямо наполягав на відкритті відповідного виконавчого провадження за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника. При цьому, приватному виконавцю надавались відомості про наявність у позивача банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «БАНК ФОРВАРД», який, в свою чергу, розташований у м. Києві.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів про наявність у приватного виконавця станом на час відкриття виконавчого провадження відомостей про те, що на будь-якому картковому рахунку, який, на його думку, належить позивачу, відкритому у банківській установі, місцезнаходженням якої є м. Київ, знаходяться грошові кошти, що давало б підстави вважати їх майном боржника та, відповідно, можливість визначати за допомогою цього місцезнаходження майна боржника.

Отже, відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна (м. Вишневе Київської області), а в іншому виконавчому окрузі (м. Київ).

Наведена вище правова позиція узгоджується з судовою практикою, сформованою, зокрема, Шостим апеляційним адміністративним судом при розгляді справи №640/14173/19.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження № 60436391 від 29.10.2019, як і похідні від неї постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 25.12.2019; про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2019; про арешт коштів боржника від 25.12.2019, є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що задоволення адміністративного позову повинно призводити до відновлення порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин. В той же час, таке відновлення повинно відбуватись у законодавчо передбачений спосіб.

Відповідно, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди від 25.12.2019; про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2019; про арешт коштів боржника від 25.12.2019 - буде належним та достатнім в даному випадку способом захисту порушеного права позивача як боржника в межах ВП № 60436391.

Необхідно зазначити, що позивачем подано адміністративний позов в межах десяти днів з моменту, коли він дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів вчиненими діями відповідача, а матеріали справи не містять доказів отримання позивачем будь-яких повідомлень від приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем в межах досліджуваних у даній справі правовідносин, приймались рішення, які не відповідають вказаним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Так, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пенсійного посвідчення від 14.06.2018 №2184221793 та довідки до акта огляду МСЕК від 02.01.2018 №019857, є інвалідом ІІ групи довічно, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір звільняється від сплати судового збору.

Однак, в своєму позові позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 6 000,00 грн., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Так, до позовної заяви було додано квитанції від 14.02.2020 №1054522, від 18.03.2020 №1054532, які, на думку позивача, підтверджують здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 6 000, 00 грн.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між тим, позивачем було дотримано вказаних процесуальних вимог в частині надання суду доказів здійснення витрат на правничу допомогу, зокрема надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.02.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Безпалюк Н.В., ордер Серії АІ №1024094 від 11.02.2020, акти виконаних робіт від 14.02.2020 та від 18.03.2020, які підтверджують здійснення відповідних витрат (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги).

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити строк звернення до адміністративного суду.

Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, прийняті у рамках виконавчого провадження №60436391 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. від 20.09.2019 №524, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2019; постанову про арешт коштів боржника від 25.12.2019.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 6 000,00 грн. (шести тисячі гривень) за рахунок асигнувань приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф.15, РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій