Рішення № 93787805, 23.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Київ № 826/11627/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доТериторіального управління Державної судової адміністраціїпростягнення заробітної плати,У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про стягнення заробітної плати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року, залишеною постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року, 29 жовтня 2010 року наказом голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 29 жовтня 2010 року №97/1 позивача було відраховано зі штату цього суду у зв`язку з обранням на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду. Проте заробітну плату, як стверджує позивач, за період роботи з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року останньому не виплачено. Доказів зворотного відповідач суду не надав.

У період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року позивач перебував у вимушеному прогулі. Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2010 року у справі №2а-8900/10/2670 позивач був поновлений на роботі на посаді судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська з 3 лютого 2009 року. При ухваленні судового рішення про поновлення позивача на посаді питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалося судом. Відповідач, зі свого боку, не надав суду доказів проведення з позивачем розрахунків по заробітній платі за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року.

Верховний Суд направляючи дану справу до суду першої інстанції вказав, що для з`ясування всіх обставин справи, судом першої інстанції потрібно витребувати докази в органах Державної фіскальної служби України, органах Пенсійного фонду України, відповідних банківських установах стосовно проведення з позивачем розрахунків по заробітній платі за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року (за час вимушеного прогулу) і за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року (за фактично відпрацьований час), а також щодо перерахувань до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивача за вказані періоди.

За результатом автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи було визначено суддю Аверкову В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року адміністративну справу №826/11627/16 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження; запропоновано позивачу протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин, викладених у рішенні Верховного суду від 27 травня 2020 року; зобов`язано відповідача протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин, викладених у рішенні Верховного Cуду від 27 травня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року зобов`язано Пенсійний фонд України надати суду протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали: інформацію з підтверджуючими доказами щодо виплати заробітної плати позивачу за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року та за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року; інформацію з підтверджуючими доказами щодо перерахувань до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивачу за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року та за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року; у разі неможливості подання вказаних документів, у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року ПФУ листом надало інформацію щодо невідповідності вимогам нормативних актів застосування відповідачем типу нарахування « 1» щодо нарахування єдиного внеску на суми середньої заробітної плати за вимушений прогулу з за періоди з лютого 2009 року по жовтень 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року зобов`язано Державну податкову службу України надати суду протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали: інформацію з підтверджуючими доказами щодо виплати заробітної плати позивачу за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року та за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року; у разі неможливості подання вказаних документів, у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року ДПС України листом повідомило про те, що згідно з інформаційним фондом Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 16 вересня 2020 року.

07 жовтня 2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою ОСОБА_1 просить розглядати справу за наступними позовними вимогами:

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за період з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 вересня 2016 року до дня ухвалення рішення по даній справі, виходячи із середньоденного заробітку (165,82 грн./день).

У даній заяві позивачем також зазначено про повне виконання відповідачем вимоги про стягнення з ТУ ДСА сум за період з 03 лютого 2009 року по 21 вересня 2010 року, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення від 26 червня 2018 року №333 на суму 14 847,50 грн., з урахуванням чого позивач вважає за можливе закрити провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Щодо уточнених позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 вересня 2016 року до дня ухвалення рішення по даній справі, виходячи із середньоденного заробітку (165,82 грн./день), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що адміністративну справу №826/11627/16 прийнято до провадження ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 12 червня 2020 року; позивачем заяву про уточнення позовних вимог подано 07 жовтня 2020 року, тобто, після початку розгляду справи по суті, оскільки розгляд справи по суті відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочався 14 липня 2020 року. Оскільки заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України є заявою про зміну предмету позову у зв`язку з тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 вересня 2016 року до дня ухвалення рішення по даній справі, виходячи із середньоденного заробітку (165,82 грн./день) не були заявлені раніше, подано після початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 3 лютого 2009 року по 21 вересня 2010 року у розмірі 67 488,74 грн. і зобов`язано перерахувати до відповідного територіального органу ПФУ внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивача за кожен місяць за період з 3 лютого 2009 року по 21 вересня 2010 року.

Також вказана заява позивача не відповідає вимогам статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Таким чином, в межах даної справи підлягають розгляду позовні вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за період з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 9 січня 2003 року №13/2003 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 у межах п`ятирічного строку було призначено на посаду судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська.

З огляду на закінчення п`ятирічного строку повноважень позивача як судді, він звернувся до Верховної Ради України із заявою про обрання на посаду судді безстроково.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 4 квітня 2008 року №242/75-б позивачу було відмовлено у наданні рекомендації щодо обрання суддею Кам`янобрідського районного суду міста Луганська безстроково.

Не погоджуючись з указаним рішенням позивач оскаржив його до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з проханням скасувати його і дати дозвіл на складення додаткового іспиту. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 грудня 2008 року №967/17-св скаргу позивача залишено без розгляду.

25 грудня 2008 року Вища рада юстиції направила на адресу Секретаріату Президента України подання про звільнення позивача з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська за пунктом 1 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у зв`язку із закінченням строку, на який призначено суддю).

Указом Президента України від 23 січня 2009 року №32/2009 «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська у зв`язку із закінченням строку, на який його призначено (пункт 1 частина п`ята статті 126 Конституції України).

Згідно з наказом ТУ ДСА України у Луганській області №25/к від 3 лютого 2009 року на виконання Указу Президента України від 23 січня 2009 року №32/2009 «Про звільнення суддів» позивача було звільнено з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 року у справі №2а-2025/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України №32/2009 «Про звільнення суддів» позов задоволено, визнано протиправним і скасовано вказаний Указ Президента України в частині звільнення судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 . Судове рішення у справі №2а-2025/09/2670 набрало законної сили 1 червня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2010 року у справі №2а-8900/10/2670, яка набрала законної сили 6 травня 2011 року, визнано протиправним і скасовано наказ ТУ ДСА України у Луганській області №25/к від 3 лютого 2009 року про звільнення позивача з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська, поновлено позивача на роботі на посаді судді цього суду з 3 лютого 2009 року.

На виконання вказаного судового рішення наказом голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 21 вересня 2010 року №84/1 позивача поновлено на посаді судді цього суду.

21 вересня 2010 року позивач приступив до роботи і працював на вказаній посаді до 29 жовтня 2010 року.

Згідно з наказом голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 29 жовтня 2010 року №97/1 позивача відраховано зі штату Кам`янобрідського районного суду міста Луганська у зв`язку з обранням на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду відповідно до постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21 жовтня 2010 року №2637.

За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституцією України встановлено право на своєчасне одержання винагороди за працю (частина сьома статті 43).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, виплата заробітної плати працівникові за виконану ним роботу є обов`язком роботодавця.

Враховуючи, що позивач був поновлений на роботі відповідно до наказу голови Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 21 вересня 2010 року №84/1, приступив до роботи та виконував функціональні обов`язки, у відповідача не було підстав для невиплати йому заробітної плати за період з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Як вже зазначалося, наказом голови Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року №97/1 ОСОБА_1 відраховано зі штату Кам`янобрідського районного суду м. Луганська у зв`язку з обранням на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.

Проте заробітну плату, як стверджує позивач, за період роботи з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року не виплачено.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, на час розгляду цієї справи роботу Кам`янобрідського районного суду міста Луганська припинено у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, що відбуваються у районі розташування суду. Тому відсутня можливість отримати первинні бухгалтерські документи і кадрову документацію щодо проведення розрахунків з позивачем, що підтверджено відповіддю Марківського районного суду Луганської області від 2 лютого 2017 року №01-47/10/2017 на адвокатський запит від 27 січня 2017 року.

Також, відповідач не надав доказів проведення з позивачем розрахунків по заробітній платі за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року (за фактично відпрацьований час).

Натомість відповідач зазначив, що він виконав усі розрахунки по заробітній платі за 2009 - 2010 роки. За результатами щорічних звітів і планових державних перевірок, враховуючи казначейську форму обслуговування, у ТУ ДСА України в Луганській області немає заборгованості по заробітній платі за ці періоди. До того ж, у зв`язку з проведенням АТО з 2014 року ТУ ДСА України в Луганській області було змушено переїхати і перереєструватися за новою адресою і вся документація на паперових і електронних носіях за попередньою адресою залишилися на непідконтрольній Україні території. У позивача відсутні бухгалтерська звітність, кадрова документація, накази голів судів за 2009 - 2010 роки. Тому відповідач не має можливості підтвердити документально проведення розрахунків з позивачем по заробітній платі за 2009 - 2010 роки.

Відповідно до частин четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як вже зазначалося судом, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року зобов`язано Пенсійний фонд України надати суду протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали: інформацію з підтверджуючими доказами щодо виплати заробітної плати позивачу за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року та за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року; інформацію з підтверджуючими доказами щодо перерахувань до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивачу за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року та за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року ПФУ листом повідомлено, що за неявною в реєстрі застрахованих осіб інформацією страхувальником «ТУ ДСА України в Луганській області», код ЄДРПОУ 26297948, у звітних відомостях за квітень 2018 року відображено суми нарахованого єдиного внеску за періоди до 2011 року із застосуванням типу «1» нарахування щодо ОСОБА_1 та надано інформацію щодо невідповідності вимогам нормативних актів застосування відповідачем типу нарахування « 1» щодо нарахування єдиного внеску на суми середньої заробітної плати за вимушений прогул з за періоди з лютого 2009 року по жовтень 2010 року; зазначено, що інформація щодо виплати нарахованої заробітної плати, а також перерахування до територіального управління Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати ОСОБА_1 у реєстрі застрахованих осіб відсутня, а тому не може бути надана на виконання ухвали суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року зобов`язано Державну податкову службу України надати суду протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали: інформацію з підтверджуючими доказами щодо виплати заробітної плати позивачу за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року та за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року.

ДПС України листом від 18 вересня 2020 року №10102/5/99-00-12-10-05 надано наявну інформацію згідно з інформаційним фондом Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 16 вересня 2020 року, відповідно до якої відповідачем за 4 квартал 2010 року дохід з ознакою 1 або 101 не виплачувався.

Крім того, відповідачем у наданих суду поясненнях жодним чином не спростовано доводи позивача стосовно не виплати йому заробітної плати за період роботи з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: (1) вислугу років; (2) перебування на адміністративній посаді в суді; (3) науковий ступінь; (4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі також - «КЗпП України») власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження нарахування та виплати заробітної плати за вказаний період ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за період з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року та перерахувати до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України обов`язкові страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивача.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні позовних вимог про зобов`язання роботодавця нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за фактично відпрацьований час, суд не може перебирати на себе повноваження органу, до компетенції якого відноситься таке нарахування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (93010, м. Рубіжне, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ 26297948) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 21 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова