Рішення № 93787264, 24.12.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/3221/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року відповідач нараховував і сплачував щомісяця суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

При цьому відповідачем безпідставно і протиправно не застосовано і не сплачено суддівську винагороду позивачу щомісяця у розмірі посадового окладу 30 прожиткових мінімумів доходів громадян (63060,00 грн);

- доплати за вислугу років за наявності стажу більше 20 років - 50 відсотків посадового окладу;

- доплати за роботу з документацією в режимі державної таємниці - 10 відсотків посадового окладу.

Недоплачені позивачеві суми складових суддівської винагороди та їх види від обра жено у відповідній довідці-розрахунку, що складений відповідачем.

Загальна сума обмеження, заснованого відповідно ЗУ "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-ІХ становить за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року 187169 грн. 90 коп.

Неповне нарахування і виплата відповідачем позивачеві суддівської винагороди пору шує право позивача на належне матеріальне забезпечення щодо отримання належної суддів ської винагороди з огляду на таке.

Згідно із статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

Водночас 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято закон № 553-ІХ, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29.

Зазначений Закон набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 № 68, тобто саме з цього часу відбувається порушення відповідачем права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміні страції України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області ОСОБА_1 суддівської винаго роди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нараху вання у сумі 47320 грн.;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місце вого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 187169 грн. 90 коп.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 25.11.2020 року.

18.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-ІХ), який опубліковано в газеті "Голос України" від 17.04.2020 № 68 (7325) та набрав чинності 18.04.2020.

Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, суддівська винагорода суддів обмежується максимальним розміром 47230 грн. на місяць.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ).

Дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність 28.08.2020 р.

Таким чином, у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них судом здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.

Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 27.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.11.2020 року відкладено розгляд справи на 21.12.2020 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

16.12.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 14.10.2002 року №926/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Каховського міського суду Херсонської області строком на 5 років.

Наказом голови Каховського міського суду Херсонської області № 06-1/183 від 23.10.2002 року позивача зараховано на посаду судді вказаного суду.

Указом Президента України від 15.03.2004 року №328/2004 Каховський міський суд та Каховський районний суд Херсонської області ліквідовані та утворено Каховський міськрайонний суд.

Указом Президента України № 358/2004 від 23.03.2004 року позивач переве дений на посаду судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

Згідно постанови Верховної ради України № 296-V1 від 22.05.2008 року позивача обрано на посаду судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області безстроково.

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області № 1340 від 01.10.2020 року ОСОБА_1 нараховано суддівську винагороду, без суми обмеження:

квітень 2020 року - 48045,72 грн.,

травень 2020 року - 100896,00 грн.,

червень 2020 року - 188631,65 грн.,

липень 2020 року - 13160,36 грн.,

серпень 2020 року - 100896,00 грн.,

вересень 2020 року - 100896,00 грн.,

нараховано суддівську винагороду з застосуванням обмеження:

квітень 2020 року - 30157,05 грн.,

травень 2020 року - 47230,00 грн.,

червень 2020 року - 134965,65 грн.,

липень 2020 року - - 3172,77 грн.,

серпень 2020 року - 49913,30 грн.,

вересень 2020 року - 106262,60 грн.

Сума обмеження застосовано відповідно до ЗУ "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-ІХ становить 187169,90 грн.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією та Законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Як вбачається зі змісту Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їх рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їх незалежність та неупередженість.

У Основних принципах незалежності судових органів (Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) визначено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Правосуддя вимагає, щоб кожен мав право на справедливий і публічний розгляд в компетентному, незалежному та об`єктивному суді відповідно до принципів, проголошених в Загальній декларації прав людини (стаття 10), Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (стаття 14) та інших документах Організації Об`єднаних Націй. Для здійснення цього права необхідно мати незалежний судовий орган. Пунктом 11 Основних принципів регламентовано, що термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винагороду, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватись законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, незаконності зміни розмірів суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 березня 2020 року, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).

У цих рішеннях Конституційний Суд України зазначив, у тому числі те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їх особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018).

У Рішенні від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України свідчать про те, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що нарахування і виплата йому обмеженого розміру суддівської винагороди відбувалась не на підставі спеціального Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а на підставі іншого закону, що не дозволено Конституцією України, стаття 130 якої передбачає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд звертає увагу на те, що вказана стаття Конституції України не допускає будь-якого розширеного тлумачення її змісту, відтак не дозволяє суб`єктам владних повноважень, у тому числі законодавцю, на власний розсуд застосовувати будь-які інші підходи до визначення розміру суддівської винагороди в обхід спеціального закону про судоустрій.

Отже, Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормі Конституції України, тому не може бути застосований до визначення розміру суддівської винагороди позивача.

Крім того, цим Законом не були скасовані чи внесені зміни до положень ч. 2 ст. 135 Закону №1402 (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами); ч. 1 статті 133 Закону № 2453, (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами) Зважаючи на це, положення Закону України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не відповідають принципам якості, доступності та правової визначеності закону (формулювання правової позиції наведене, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy).

Суд зауважує на недопустимості залежності права позивача на отримання суддівської винагороди у повному розмірі від неналежного виконання функцій державними органами і іншими суб`єктами владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що обмеження розміру суддівської винагороди позивача здійснювалось не всупереч статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Також відповідач не довів законність застосування ним в якості пріоритетного нормативно-правового акту Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", незважаючи на те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлювався стосовно недопустимості таких дій відносно суддів.

Посилання відповідача на незастосування до рішень Конституційного Суду України принципу зворотної дії у часі суд оцінює критично.

В контексті розгляду цієї справи, суд, в першу чергу, звертає увагу на недопустимість ігнорування прямого припису Основного закону (стаття 130) про те, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, а також положення профільного закону (стаття 135). Оскільки Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" ніяк не може вважатись законом про судоустрій, будь-які обмеження розміру суддівської винагороди на його підставі становлять собою свідоме порушення Конституції України, нехтування міжнародними гарантіями незалежності суддів та свідчать про пряме втручання у реалізацію судової влади.

28 серпня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду та визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553.

Зі змісту п.4.3 цього рішення вбачається також наступний висновок: "Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України."

Зазначене додатково свідчить про те, що здійснення будь-яких обмежень стосовно визначених Конституцією України гарантій суддівської незалежності на підставі нормативних актів, які не визначають правовий статус органів судової влади, є незаконним.

Згідно вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.

Положеннями ч.3 ст.241 КАС України передбачено, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Статтею 371 КАС України визначено категорії адміністративних справ, рішення по яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконання у межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946, вул. Перекопська, буд.5, м. Херсон, 73003) щодо нарахування та виплати судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суддівської винаго роди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нараху вання у сумі 47320 грн.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946, вул. Перекопська, буд.5, м. Херсон, 73003) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нараховану відповідачем суму обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 187169 (сто вісімдесят сім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 90 коп. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Варняк

кат. 106020000