Рішення № 93787050, 23.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2020 року № 520/6088/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003) про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту – відповідач, ХМ ДФС, митниця), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

визнати дії Харківської митниці ДФС в частині звільнення Позивача на підставі Наказу № 26-с від 16.04.2020 року з посади «головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії» з 16.04.2020 року, незаконними;

поновити Позивача на посаді «головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії» Харківської митниці ДФС;

стягнути з Харківської митниці ДФС суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 16.04.2020 року по 06.11.2020 року в сумі 57651,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що Харківською митницею ДФС України її протиправно звільнено з посади головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС наказом № 26-с від 16.04.2020 року, оскільки з урахуванням положень ст. 40 КЗпП України, ст. 88 Закону України “Про державну службу” звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої. Однак, в порушення зазначених норм відповідачем не запропоновано позивачу будь - яких пропозицій стосовно наявності вакансій та не попереджено про наступне вивільнення працівників.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До канцелярії суду представником відповідача надано відзив на позов, а також відзив на уточнену позовну заяву, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що 07.11.2019 року Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 28.11.2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС. Наказом Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 №26-с позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Отже, при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов`язком. Чинним законодавством не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб`єктом призначення є не одна й та сама особа.

Представник відповідача також зазначив, що виходячи з Положення про Слобожанську митницю Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби № 18 від 23.10.2019 року, повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад у Слобожанській митниці Держмитслужби належать начальнику Слобожанської митниці Держмитслужби, а отже твердження позивача про наявність обов`язку відповідача запропонувати йому вакантні посади у Слобожанській митниці Держмитслужби не ґрунтуються на нормах законодавства. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними та помилковими, тому не підлягають задоволенню.

Представник позивача у поданій 23.12.2020 р. заяві просив провести судове засідання без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у поданому 23.12.2020 року клопотанні просив розглянути справу по суті у письмовому провадженні.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, позивач у період з 16.11.2017 р. по 16.04.2020 проходив службу на посаді головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС.

Наказом Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 № 26-с "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача 16.04.2020 звільнено з займаної посади головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", на підставі п.4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, п. 1 ч. 1 ст. ст. 44, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про відпустки".

Позивач, не погодившись із наказом відповідача звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд відзначає, що відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2.

Так, відповідно до п. 1 Постанови № 858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби.

07.11.2019 Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 2 Постанови №858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби.

При цьому, Харківську та Сумську митниці ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.

Відповідним наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС” розпочато реорганізацію митниць ДФС у виконання п. 2 Постанови № 858.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1074 у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов`язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

28.11.2019 проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС.

В подальшому на підставі листа ДФС від 12.03.2020 року № 681/7/99-99-04-17 “Про попередження щодо наступного вивільнення” у зв`язку з реорганізацією митниць ДФС розпочата процедура попереджень працівників митниць.

Так, протокольним рішенням наради керівного складу Державної митної служби України від 26.11.2019 р. зобов`язано виконуючих обов`язків керівників митниць Держмитслужби забезпечити переведення 30 відсотків особового складу митниць ДФС до митниць Держмитслужби.

На виконання вимог Постанови № 858, 16.03.2020 року ОСОБА_1 у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 16.04.2020 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією повідомлення про наступне вивільнення.

Від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення позивач відмовився, що підтверджується копією акту про відмову від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення від 16.03.2020 року, у зв`язку з чим 17.03.2020 року таке повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією засобами поштового зв`язку із супровідним листом за вих. № 47/ДЗН/20-70-04 від 17.03.2020 року.

Наказом Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 № 26-с "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача 16.04.2020 року звільнено з займаної посади головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС у зв`язку із реорганізацією, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для прийняття вказаного рішення у спірному наказі зазначено повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 16.03.2020 року.

Стосовно правомірності оскаржуваного наказу Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 року № 26-с "Про звільнення ОСОБА_1 ", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Частиною 3 ст. 569 Митного кодексу України передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну службу” правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про державну службу” вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим законом.

Частиною 5 ст. 22 Закону України “Про державну службу” встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов`язкового проведення конкурсу визначені ст. 41 Закону України “Про державну службу”, зокрема відповідно до положень частини 1 вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 ст. 87 Закону України “Про державну службу” передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, між іншим, в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу”, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, слід дійти висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб`єктом призначення є не одна й та сама особа.

Таким чином, враховуючи ч. 5 ст. 22 Закону України “Про державну службу” призначення працівників у таких випадках може відбуватися лише шляхом переведення, порядок якого визначений статтею 41 вказаного Закону.

При цьому, із урахуванням ст. 41 Закону України “Про державну службу” є не обов`язковим для керівника державної служби в органі державної влади.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідного рішення керівника Слобожанської митниці Держмитслужби про можливість призначення позивача на посаду у Слобожанській митниці Держмитслужби шляхом переведення, до Харківської митниці ДФС не надходило.

Також, слід враховувати, що голова комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС не є суб`єктом призначення працівників у Слобожанській митниці Держмитслужби.

Отже, при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов`язком.

Судовим розглядом не встановлено наявності у позивача гарантій заборони звільнення, передбачених КЗпП України, у тому числі відсутні докази повідомлення Слобожанську митницю Держмитслужби щодо їх наявності.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 16.04.2020 року № 26-с про звільнення позивача відповідач діяв обґрунтовано та законно, у зв`язку з чим підстави для поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, а також виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відсутні, з огляду на що правових підстав для задоволення позовних вимог не встановлено.

Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Питання щодо судових витрат вирішується відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003) про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.12.2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.