Ухвала суду № 93787026, 24.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/17990/2020

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"24" грудня 2020 р. м. ХарківCуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3 пов. 2) про скасування рішення та зобов`язання вчинти певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд 1. Скасувати рішення від 27.04.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 за підстав постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1036 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294’’ та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до статті 63,43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" провести перерахунок пенсії, ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, у відповідності з грошовим забезпеченням за відповідною посадою, визначеного у довідці від 29.10.2019 року № 22/4.3-8764-ІВ-19 виданої Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та здійснити

виплату з урахуванням виплачених сум.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На зазначену ухвалу позивачем 21.12.2020 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що він не наважувався звернутись до суду для захисту своїх прав, у зв`язку з можливим психоемоційним навантаженням, яке заборонене лікарями.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.

Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Судом встановлено, що позивач звернувся з зазначеним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду 14.12.2020 року, тобто із пропуском шестимісячного строку встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 27.04.2020 року.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує, що про порушення своїх прав він дізнався тільки в вересні та листопаді 2020 року з листа відповідача від 19.10.2020 року, до якого було додане оскаржуване рішення від 27.04.2020 року. При цьому, рішення відповідача від 27.04.2020 року про відмову у перерахунку пенсії не отримував.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд вважає неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому отримати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії з травня 2020 року, а також докази існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом. Так, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зокрема, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Позивач належними та допустимими доказами не довів поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, тому суд не має правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі суддя встановив, що перебіг строку позивач пов`язує зі строком виконання відповідачем зобов`язання визначеного рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі №520/13213/19. В заяві про поновлення строку позивачем вказано, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/13213/19 набрало законної сили 07.08.2020 року і після цього у нього виникли законні підстави дізнатися, чи виконано відповідачем зобов`язання покладені на нього вказаним рішенням.

При цьому, позивач у своїй позовній заяві та в своїх позовних вимогах безпосередньо зазначає, що передумовою виникнення даного позову є невиконання відповідачем рішення суду.

З зазначених підстав суд зауважує, що частина 1 статті 382 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

З аналізу норм статей 382-383 КАС України, вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України ).

З огляду на викладене, суд ззазначає, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Таким чином, проаналізувавши предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на належне виконання іншого судового рішеня.

Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту по суті є способом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі №520/13213/19.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Вищевказані висновки узгоджуються з висновками постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2020 надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 21.12.2020 року визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3 пов. 2) про визнання незаконним та скасування рішення - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.