Рішення № 93786952, 23.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 грудня 2020 року № 520/14014/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1939 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ: 00135056) у відношенні до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 21.12.2016 р. по 13.09.2019 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 21.12.2016 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 13.09.2019 р. - березень 2018 року;

- стягнути з військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ: 00135056) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 21.12.2016 р. по 13.09.2019 р. у сумі 75547 грн. 25 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 21.12.2016 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 13.09.2019 р. - березень 2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він проходив службу в лавах Збройних Сил України та був звільнений у запас. Також вказано, що на день прийняття наказу про звільнення позивача, з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. На думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незастосування місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення: січень 2008 року та березень 2018 року. З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновкам позивача. Також, представником відповідача вказано, що індексація не є обов`язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках передбачених законом та згідно з Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Водночас, зазначено, що відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо), в якій вказується пряма заборона застосування КЗпП України до військовослужбовців, що свідчить про відсутність підстав для застосування під час подачі позову рішення КСУ від 22.02.2012 по справі №4-рп/2012.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1939 з 21.12.2016 року до 13.09.2019 року.

Матеріали справи свідчать, що наказом командира військової частини польова пошта В0576 від 21.12.2016 року №419 (по стройовій частині) позивача було зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому, з 13.09.2019 року позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідно до наказу командира військової частини А1939 (по стройовій частині) від 13.09.2019 року №271.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 23 червня 2017 року.

Під час розгляду справи встановлено, що 22.08.2020 року позивач представник позивача звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Листом військової частини А1939 від 03.09.2020 року №2686 позивача було повідомлено про те, що виплата індексації проводилась з 01.03.2018 року по 13.09.2019 року з урахуванням базового місяця 2018 року. Індексація з 21.12.2016 року по 28.02.2018 року не нараховувалась, оскільки з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення КМУ від 20.01.2016 року було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання, з огляду на що індексація здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того, вказано, що у зв`язку з дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормовості чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже в жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Також вказано, що у чинному законодавстві не визначено пріоритетність виплат. Так, відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує вій2ськовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Водночас, вказано, що з огляду на приписи п.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей « індексація не є обов`язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках передбачених законом та згідно з Порядком , затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 статті 2 Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Водночас, суд зазначає, що спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд зазначає, що приписами ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації – з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (далі - Порядок № 1078) (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Положеннями п. 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

При цьому, з 01.12.2015 редакція п.5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

З аналізу вищевикладених норм пункту 5 Порядку № 1078 слід дійти висновку про те, що до грудня 2015 зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.

Відтак, до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника.

Водночас, редакція вказаної норми, чинній з 01.12.2015, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Отже, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).

При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”.

Отже, для встановлення порядку визначення базового місяця для нарахування індексації необхідно проаналізувати такі норми Порядку № 1078.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції, чинній з 01.12.2015) визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Зазначеною нормою Порядок № 1078 був доповнений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 р. № 526 та яка діяла з 21.06.2012 до 01.12.2015 в такій редакції: “Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.”

Водночас, аналіз вказаних редакцій пункту 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що:

- до 01.12.2015 за працівником при його переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведенні на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість зберігалася сума індексації, але тільки за умови, якщо збільшення заробітної плати є меншим від суми індексації за відповідний місяць; в іншому випадку – місяць збільшення заробітної плати стає новим базовим;

- після 01.12.2015 - для новоприйнятих та переведених працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник – тобто після прийняття на службу або переміщення по службі має визначатися новий базовий місяць для обрахування індексації після підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі.

Отже, оскільки позивача було зараховано до списків особового складу військової частини 21.12.2016 року, то станом на 01.01.2008 позивач на військовій службі не перебував, грошове забезпечення військовослужбовця не отримував, а відтак посадовий оклад позивача у січні 2008 року не підвищувався. Таким чином, суд вважає необґрунтованими та недоведеними доводи позивача стосовно того, що січень 2008 року є базовим.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в даному випадку базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), а саме грудень 2016 року.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та недоведеними посилання позивача стосовно необхідності застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 21.12.2016 року по 28.02.2018 року, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 по грудень 2015 норму п.5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015.

Посилання позивача на зміст пункт 14 Порядку №1078, згідно якого єдиним органом, який має право надавати роз`яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення, є Мінсоцполітики, а саме роз`яснення, надані у листі від 28.04.2016 № 201/10/137-16 стосовно визначення базового місяця для розрахунку індексації, не беруться судом до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, носить інформаційний, роз`яснювальний та рекомендацій характер.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про нарахування та виплату індексації із застосуванням для її розрахунку в період з 21.12.2016 по 28.02.2018 базового місяця – січня 2008 року.

Під час розгляду справи встановлено, що останнім місяцем підвищення окладу військовослужбовцям у складі грошового забезпечення під час проходження служби позивачем є березень 2018 року.

Так, у зв`язку із збільшенням посадових окладів за посадами військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 для всіх військовослужбовців (в тому числі переведених з інших військових частин або в межах військової частини, прийнятих на військову службі і т.д.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється виходячи з березня 2018 року як базового місяця.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018 по 09.05.2020.

Стосовно обставин допущення відповідачем бездіяльності, яка полягає у нездійсненні виплати позивачу нарахованих сум індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01 грудня 2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: “виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік”.

Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для виплати позивачу за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року індексації не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими.

Відтак, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення січня 2008 року в якості базового місяця для нарахування індексації та встановлених судом обставин щодо ненарахування та невиплати позивачу сум індексації за період з 21.12.2016 року по 13.09.2019 року, суд приходить до висновку, що відповідачем має бути визначено базовий місяць для обрахування індексації (прийняття позивача на службу), без застосування січня 2008 року як базового місяця, проте, враховуючи ненадання до суду відповідачем доказів нарахування та виплати індексації за період з 21.12.2016 року по 13.09.2019 року наявні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з військової частини А1939 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.12.2016 р. по 13.09.2019 р. у сумі 75547 грн. 25 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 21.12.2016 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 13.09.2019 р. - березень 2018 року суд зазначає, що враховує наведений позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення, проте з огляду на висновки наведені судом вище стосовно часткового підтвердження під час розгляду справи протиправної бездіяльності відповідача останній не може вважатися належним, у зв`язку з чим у задоволенні даної частини позовних вимог належить відмовити.

Водночас, враховуючи встановлення обставин допущення відповідачем відносно позивача протиправної бездіяльності в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 21.12.2016 року по 13.09.2019 року, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання військової частини А1939 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.12.2016 року по 13.09.2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом із позовними вимогами позивачем було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат у вигляді правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано ордер серії АН №1016209 від 10.10.2020 року, копії договору про надання правової допомоги №01/22-08 від 22.08.2020 р., укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «МОДУМ», додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №01/22-08 від 22.08.2020 р., акту виконаних послуг від 10.10.2020 року за договором про надання правової допомоги №01/22-08 від 22.08.2020 р., прибуткового касового ордеру від 10.10.2020 року про сплату вартості послуг у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до зазначених доказів адвокатом Адвокатського об`єднання «МОДУМ» Буряк О.М. надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі вартістю 6000,00 грн.

При цьому, як встановлено зі змісту акту виконаних послуг від 10.10.2020 року за договором про надання правової допомоги №01/22-08 від 22.08.2020 р. послугами, що надавались позивачу є: надання консультацій та узгодження правової позиції – 0,5 години; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців – 0,5 години; здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення клієнта – 1 години, складання позовної заяви про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а також завірення додатків для суду та сторін – 1 година. При цьому, зазначено, що розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години – 2000 грн., 3 год. х 2000 грн. = 6000 грн.

Суд зазначає, що понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується наданим до суду прибутковим касовим ордером від 10.10.2020 року про сплату за договором №01/22-08 суми 6000,00 грн.

Отже, враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи складність справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., оскільки позовні вимоги позивача було задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини А 1939 (вул. Тімірязєва, 69, м. Охтирка, Сумська обл., 42700) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ: 00135056) у відношенні до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 21.12.2016 р. по 13.09.2019 р.

Зобов`язати військову частину А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ: 00135056) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 21.12.2016 р. по 13.09.2019 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачену суму витрат на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А 1939 (вул. Тімірязєва, 69, м. Охтирка, Сумська обл., 42700, код ЄДРПОУ – 22135056).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.