Рішення № 93786947, 14.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 грудня 2020 року № 520/11424/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Цимбалюка С.В.,

представника відповідача - Красникова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Харківській області по складанню та направленню ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №000115-5806-2032 від 01.11.2018, №0023631-5806-2032 від 04.03.2019, №00098958062032 від 22.08.2019 та податкової вимоги №62755-58 від 06.05.2019;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000115-5806-2032 від 01.11.2018, №0023631-5806-2032 від 04.03.2019, №00098958062032 від 22.08.2019 та податкову вимогу №62755-58 від 06.05.2019.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що контролюючим органом було вчинено протиправні дії щодо складення та направлення податкових повідомлень-рішень №000115-5806-2032 від 01.11.2018, №0023631-5806-2032 від 04.03.2019, №00098958062032 від 22.08.2019 та податкової вимоги №62755-58 від 06.05.2019, чим порушено права позивача. Як казано позивачем, враховуючи протиправність видання зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, останні підлягають скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. Також, представником відповідача вказано, що нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2016, 2017 та 2018 роки було здійснено правомірно.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 08.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Східного управління Головне управління ДФС у Харківській області із заявою про надання копій рішень на податок на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 за 2016, 2017, 2018 роки.

Листом № 9717/Ч/20-40-58-06- 20 від 14.08.2019 Головне управління ДФС у Харківській області надало позивачу завірені належним чином податкові повідомлення - рішення: № 2040-4348/1309 від 08.11.2017 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25702, 42 грн; № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 37448, 00 грн; № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 39482, 47 грн.

Матеріали справи свідчать, що 19.08.2019 представник позивача, Спаскін Д.А., звернувся із адвокатським запитом № 00021 до начальника Головного управління ДФС у Харківській області Рибакова М.В., в якому просив надати копії документів, підтверджуючих надсилання та вручення ОСОБА_1 за місцем її реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 , податкових повідомлень-рішень № 2040-4348/1309 від 08.11.2017, № 000115-5806-2032 від 01.11.2018, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 та відповідних платіжних реквізитів; надати копії документів, підтверджуючих надсилання та вручення ОСОБА_1 за місцем її реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 , податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № 62755-58 від 06.05.2019; надати розрахунок податкових зобов`язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за 2016, 2017, 2018 роки, зазначених у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях.

В листі № 20956/ФОП/20-40-58-06-20 від 23.08.2019 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача про те, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 значиться: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 509,00 кв.м. ОСОБА_1 нараховано податкові повідомлення - рішення за 2016-2018 роки. Податкове повідомлення - рішення № 00098958062032 від 22.08.2019 на суму 35720,84 грн (лист № 10233/Ч/20-40-58-06-20 від 23.08.2019); податкове повідомлення - рішення № 2040-4348/1309 від 08.11.2017 року на суму 25702,42 грн - відкликано (лист № 10233/Ч/20-40- 58-06-20 від 23.08.2019); податкове повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 за 2017 рік на суму 37448,00 грн; податкове повідомлення - рішення № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 за 2018 рік на суму 39482,47 грн. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік ОСОБА_1 : (509,0-120) х 27,56+25000 = 35720,84 грн, де 509,00 - площа житлового будинку; 120,00 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 27,56 - ставка податку за 2016 рік (2% * 1378,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2016), 25000,00 - сума збільшення на рік за об`єкт, який перевищує 500 квадратних метрів (для будинку) (податкове повідомлення - рішення від 22.08.2019 року № 00098958062032). Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік ОСОБА_1 : (509,0-120) х 32,00+25000 = 37448,00 грн, де 509,00 - площа житлового будинку; 120,00 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 32,00 - ставка податку за 2017 рік (1% * 3200,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2017), 25000,00 - сума збільшення на рік за об`єкт, який перевищує 500 квадратних метрів (для будинку) (податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 № 000115-5806-2032). Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік ОСОБА_1 : (509,0-120) х 37,23+25000 = 39482,47 грн, де 509,00 - площа житлового будинку; 120,00 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 37,23 - ставка податку за 2018 рік (1% * 3723,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2017), 25000,00 - сума збільшення на рік за об`єкт, який перевищує 500 квадратних метрів (для будинку) (податкове повідомлення - рішення від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032).

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані ОСОБА_1 за місцем податкової адреси (місцем реєстрації), а саме: АДРЕСА_3 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку статті 42 Податкового кодексу України. Рекомендований лист повернувся в відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Також, із вказаним листом податковою інспекцією надано позивачу завірені належним чином копії податкових повідомлень - рішень та документів про підтвердження відправки, копію податкової вимоги.

У позовній заяві позивачем вказано, що 28.08.2019 представник позивача, ОСОБА_2 , звернувся із скаргою № 00021-1 до начальника Головного управління ДФС у Харківській області Рибакова М.В., в якій просив провести перегляд податкових повідомлень-рішень № 2040-4348/1309 від 08.11.2017, № 000115-5806-2032 від 01.11.2018, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019: провести перерахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначених у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях, за фактичною базою оподаткування: загальна площа об`єкта житлової нерухомості - 474,60 кв.м та нежитлової нерухомості - 34,40 кв.м.; у зв`язку з тим, що у власності ОСОБА_1 відсутній об`єкт житлової нерухомості загальна площа якого перевищує 500 кв.м. (для будинку), суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшити на 25000,00 грн на рік; провести перегляд податкової вимоги № 62755-58 від 06.05.2019.

Головне управління ДПС у Харківській області в листі № 1291/ФОП/20-40-58-06-20 від 25.09.2019 повідомило позивача про вказаний вище розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018 роки. Податкові повідомлення-рішення надіслані ОСОБА_1 за місцем податкової адреси (місцем реєстрації), а саме: АДРЕСА_3 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку статті 42 Податкового кодексу України. Рекомендований лист повернувся в відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

01.10.2019 представник позивача, ОСОБА_2 , звернувся із скаргою № 00021-3 до голови ДПС України, в якій просив розглянути скаргу про перегляд рішення від 25.09.2019 № 1291/ФОП/20- 40-58-06-20; провести перегляд рішення від 25.09.2019 № 1291/ФОП/20-40-58-06-20 про результати розгляду скарги про перегляд податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ОСОБА_1 , відповідно до норм Конституції України та вимог чинного законодавства України; провести перерахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначених в податкових повідомленнях - рішеннях Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 № 000115-5806-2032, від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032, від 22.08.2019 № 00098958062032, за фактичною базою оподаткування: загальна площа об`єкта житлової нерухомості - 474, 60 кв. м., та нежитлової нерухомості - 34, 40 кв. м.; зменшити на 25000 грн на рік суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 № 000115-5806-2032, від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032, від 22.08.2019 № 00098958062032, у зв`язку з тим, що у власності ОСОБА_1 відсутній об`єкт житлової нерухомості загальна площа якого перевищує 500 кв.м. (для будинку); провести перегляд податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № 62755-58 від 06.05.2019.

Рішеннями Державної податкової служби України № 6696/6/99-00-08-05-04 від 23.10.2019 та № 8041/6/99-00-08-05-04 від 01.11.2019 продовжено строк розгляду вказаної скарги до 01.12.2019.

Рішенням Державної податкової служби України № 11352/6/99-00-08-05-04 від 29.11.2019 залишено скарги адвоката ОСОБА_1 Спаскіна Д.А. від 01.10.2019 № 00021-3 та від 15.10.2019 (вх. ДПС № 5257/6 від 03.10.2019, № 6638/6 від 15.10.2019) в частині оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 № 000115-5806-2032, від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032 та податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області від 06.05.2019 № 62755-58 - без розгляду, а податкове повідомлення від 22.08.2019 № 00098958062032 - залишено без змін, а скаргу в зазначеній частині - без задоволення.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, оскаржила його до суду в рамках розгляду справи №520/14250/19.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі №520/14250/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 року по справі №520/14250/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі № 520/14250/19 - залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції у судовому рішенні вказано, що рішеннями, які створюють правові наслідки для позивача є податкові повідомлення-рішення та у разі не погодження із нарахованими сумами податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, позивач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом з метою оскаржень рішень податкового органу, якими вони визначені.

Відтак, позивач, вважаючи дії контролюючого органу стосовно винесення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги протиправними, а також вказані рішення протиправними, звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що, на думку позивача, спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняте у січні 2016 року Харківською міською радою рішення, яким затверджено положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могло бути застосовані в 2016 році, оскільки плановим періодом для застосування цих рішень є 2017 рік, що свідчить про протиправність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податкового зобов`язання у 2016 році. Також позивачем вказано, що рішення Харківської міської ради від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" скасовано, а нове рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може бути введено в дію в 2017 році, оскільки для цього рішення 2017 рік це базовий рік, а 2018 – плановий, а отже у контролюючого органу відсутні підстави покладення на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік. Водночас, позивачем вказано на обставини того, що граничний строк для прийняття податкових повідомлень-рішень був: за 2016 рік – 01 липня 2017 року, за 2017 рік – 01 липня 2018 року, за 2018 рік - 01 липня 2019 року, але контролюючий орган за вказані звітні періоди податкові повідомлення-рішення сформував за 2016 рік - 08.11.2017 (відкликано листом відповідача №10233/4/20-40-58-06-20 від 23.08.2019) та сформовано нове від 22.08.2019, за 2017 рік - 01.11.2018, за 2018 рік - 04.03.2019, які було вручено позивачу за його заявою лише 15.08.2019, що відповідно не узгоджується з приписами пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України. Крім цього, вказано, що контролюючим органом суми грошових зобов`язань було визначено більше ніж протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов`язань та із застосуванням норми ст. 102 Податкового кодексу України, яка загальною є по відношенню до положень пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, яка є спеціальною та має переважне застосування. При цьому, посадовими особами контролюючого органу також було допущено порушення при складенні та направленні на адресу позивача податкових повідомлень-рішень в частині не складення та не долучення до податкових повідомлень-рішень розрахунку, який є невід`ємною частиною. Окремою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є той факт, що при первісному обстеженні в 2004 році житлового будинку позивача та виготовленні працівниками КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації” технічного паспорту, ними була допущена технічна помилка, яка полягала в тому, що до експлікації приміщень, які в сукупності визначають загальну та житлову площу будинку, було двічі внесено/вказано одне і теж приміщення підвалу №1-4 площею 19,6 кв.м.Вказана помилка призвела до того, що загальна площа будинку була необґрунтовано збільшена на 19,6 кв.м. та помилково була встановлена у розмірі 509,0 кв.м., хоча фактично з 2004 року вона незмінно складає 489,4 кв.м. у зв`язку з виявленою в 2020 році помилкою, позивач замовила повторне обстеження будинку та виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, в якому сертифікованим спеціалістом було встановлено відсутність зміни конфігурації приміщень та їх площі та відображено дійсну загальну площу будинку, у зв`язку з чим за заявою позивача було внесено виправлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині відображення дійсної загальної площі будинку у розмірі 489,40 кв.м.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.

Згідно приписів ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Положеннями п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно із приписами пп.266.6.1. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог пп.266.7.1 п.266 ст.266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок сплати податку, строки сплати податку врегульовані положеннями пунктів 266.6, 266.7, 266.8, 266.9, 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, дотримання яких не є спірним в межах цієї справи.

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 10 Кодексу до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, внесено зміни до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №12б/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", шляхом викладення його у новій редакції.

Вказаним рішенням від 21.01.2015 ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 2 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Встановлено, що це рішення набирає чинності з 01.01.2015.

В подальшому, рішенням Харківської міської ради №112/16 від 13.01.2016 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила внести до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" такі зміни: 1.2. у додатку 1 до рішення: 1) у пункті 5.1 розділу 5: у підпункті "а" цифри "120" замінити цифрами "60"; у підпункті "в" цифри "240" замінити цифрами "180"; 2) у пункті 5.4 розділу 5 слова "відповідно до абзацу першого та другого цього пункту" виключити; 3) пункт 7.1 розділу 7 доповнити підпунктом "ґ" такого змісту: "ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).".

Це рішення набирає чинності з дня його опублікування і застосовується з 01.01.2016.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 “Про місцеві податки і збори” встановлено місцеві податки та збори на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки.

При цьому, згідно з пунктом 7 “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01 січня 2016 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Пунктом 72 Закону №909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 266 Податкового кодексу України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що при прийнятті спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень, податковий орган, як суб`єкт виконавчої влади, застосував чинне рішення органу місцевого самоврядування (з урахуванням змін), яке в свою чергу прийняте на виконання положень Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ, норми якого були чинними, не визнані неконституційними, та які рекомендували з метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що прийняття Закону №909-VІІІ мало на меті створити умови для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованості бюджету 2016 року, а також покращення адміністрування податків.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що цей Закон в тому числі і в частині порядку прийняття та оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів (незастосування підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України) спрямований на захист суспільних (публічних) інтересів та з урахуванням ситуації, яка виникла в Україні у той період часу та особливостей правової природи податкових правовідносин, мав на меті усунути об`єктивні (технічні) недоліки законодавчого регулювання конкретного аспекту оподаткування.

Відтак, враховуючи наведене вище суд зазначає, що застосування контролюючим органом при прийнятті спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого на виконання Закону №909-VІІІ, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи дотримання останнім положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, свідчить на користь того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Баланс інтересів в спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов`язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягаря (враховуючи його майновий стан), з урахуванням того, що позивач все ж таки скористався встановленою пільгою та врахуванням публічних інтересів щодо надходжень до місцевого бюджету.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.05.2019 року по справі №825/1496/17.

Крім того, суд вважає необґрунтованими і доводи представника позивача стосовно того, що оскільки рішення Харківської міської ради від 22.07.2017 № 542/17 прийнято після 15 липня 2016 року, застосування контролюючим органом ставки податку, встановленої цим рішенням, в силу пп.12.3.4 п.12.3, п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України можливо не раніше 2018 року і не повинне застосовуватись при оподаткуванні нерухомого майна у 2017 році, з огляду на наступне.

20.12.2016 було прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” № 1791-VІІІ (далі - Закон № 1791), яким змінено граничні розміри місцевих податків і зборів, зокрема ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791 установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи викладене, рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17, яке набрало чинності 01.03.2017, є офіційно оприлюдненим нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та підлягає застосуванню при визначенні ставок податку на нерухоме майно за 2017 рік.

Стосовно доводів представника позивача про винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень поза межами строків, визначених положеннями спеціальної норми ст. 266 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

З аналізу норм Податкового кодексу України, якими врегульовано порядок формування та направлення на адресу платника податків податкового повідомлення-рішення, яким нараховується податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вбачається, що контролюючий орган дійсно зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Невиконання контролюючим органом такого обов`язку звільняє платника податків від відповідальності за, зокрема, своєчасність нарахування суми податкового зобов`язання, проте не звільняє від обов`язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.

Верховний Суд у постановах від 10.12.2020 року по справі №826/20320/16 та від 03.10.2019 року по справах № 810/2777/16, №802/2529/17-а вказав, що пропуск податковим органом, встановленого Податковим кодексом України строку надсилання податкового повідомлення-рішення не є тим порушенням, яке спростовує правильність здійсненого податковим органом нарахування, та не може бути самостійною підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Стосовно доводів представника позивача щодо наявності підстав для визнання допущення відповідачем порушення граничних строків прийняття податкового повідомлення-рішення з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2019 року по справі №817/213/16, суд зазначає, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Відтак, при розгляді даної справи судом застосовано висновки Верховного Сулу, викладені у постанові від 10.12.2020 року по справі №826/20320/16.

Крім того, суд зазначає, що Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.11.2020 року по справі №640/7041/19 дійшов висновків стосовно того, що порушення строку, визначеного статтею 266 пункту 266.7. підпункту 266.7.2. Податкового кодексу України не є самостійною та достатньою підставою для визнання спірного рішення протиправним, так як із спливом строку, визначеного наведеною нормою, відповідач не втрачає право на нарахування податкових зобов`язань.

Крім того, за приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому, процедурні порушення, на які посилається позивач у своєму позові, що допущені контролюючим органом при надісланні (врученні) платнику податку податкового повідомлення-рішення, не призводять до порушення прав позивача та не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, оскільки суть податкового зобов`язання та факт вчинення позивачем порушення у даному випадку не змінюється.

Підпунктом 266.10.1. пункту 266.10 Податкового кодексу України, передбачено, що податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 266.10.2 п. 266.10 статті 266 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

З аналізу вищевикладених норм слід дійти висновку про те, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.

У даному випадку обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року по справі № 808/144/18.

Вказане дає підстави для висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 року №00048958062032 та від 01.11.2018 року №000115-5806-2032 залишаються чинними для позивача та зумовлюють виконання податкового обов`язку за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 та 2017 роки.

Суд також вважає необґрунтованими та недоведеними посилання позивача на відсутність розрахунку податкового органу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки останні фактично не свідчать про допущення контролюючим органом порушень під час видання спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень. Водночас, оскаржувані позивачем у даній справі податкові повідомлення-рішення мають всі реквізити, передбачені положеннями статті 58 Податкового кодексу України, яка не передбачає безумовного обов`язку контролюючого органу додавати до кожного податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобов`язання.

Як встановлено під час розгляду справи, оскаржувані рішення винесені на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не направлення такого розрахунку позивачу разом зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями не може бути самостійною підставою для їх скасування.

Вказані обставини свідчать про правомірність дій Головного управління ДФС у Харківській області по складанню та направленню ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №000115-5806-2032 від 01.11.2018, №0023631-5806-2032 від 04.03.2019, №00098958062032 від 22.08.2019 та податкової вимоги №62755-58 від 06.05.2019.

Водночас, як встановлено судом зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів при первісному обстеженні в 2004 році житлового будинку позивача та виготовленні працівниками КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації” технічного паспорту, ними була допущена технічна помилка, яка полягала в тому, що до експлікації приміщень, які в сукупності визначають загальну та житлову площу будинку, було двічі внесено/вказано одне і теж приміщення підвалу №1-4 площею 19,6 кв.м., що призвело до того, що загальна площа будинку була збільшена на 19,6 кв.м. та встановлена у розмірі 509,0 кв.м.

У зв`язку з виявленою в 2020 році помилкою, позивачем було замовлено повторне обстеження будинку та виготовлення технічного паспорту на житловий будинок.

Так, під час проведення повторного обстеження сертифікованим спеціалістом було встановлено відсутність зміни конфігурації приміщень та їх площі та відображено загальну площу будинку в розмірі 489,40 кв.м, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією висновку №2026/1/08-20 від 25.08.2020 року, виданого позивачу ФОП ОСОБА_3 , яка виконала обстеження відповідно до кваліфікаційного сертифікату АЕ №003298.

Отже, відповідно до змісту зазначеного вище висновку, в ході проведення арифметичних підрахунків при обчислюванні загальної площі вищезазначеного житлового будинку було встановлено, що при проведенні первинної технічної інвентаризації, що здійснювалась 10.02.2004 працівниками Комунального підприємства “Харківське районне бюро технічної інвентаризації”, при підрахунку загальної площі будинку було припущено арифметичну помилку, а саме: приміщення підвалу № 1-4 площею 19,6 м2 (коридор) в експлікації приміщень до плану будинку було помилково зараховано двічі, внаслідок чого загальна площа будинку стала становить 509,0 м2, а не 489,4 м2, що є фактично.

Під час розгляду справи встановлено, що у зв`язку з встановленням помилки за заявою позивача було внесено виправлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині відображення дійсної загальної площі будинку у розмірі 489,40 кв.м.

Як було встановлено під час розгляду справи, при здійсненні нарахування позивачу податкового зобов`язання за 2016, 2017 та 2018 роки було враховано площу нежитлової будівлі, належної позивачу у розмірі 509,00 кв.м., у зв`язку з чим застосовано збільшення бази оподаткування для об`єкта житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує 500 кв.м. у розмірі 25000,00 грн.

Отже, враховуючи обставини встановлення під час розгляду справи помилковості даних стосовно площі об`єкту нерухомості, що відбулось не з вини позивача, та з огляду на виправлення такої помилки позивачем шляхом внесення виправлень до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн., №0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн., №00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами (ККДБ 18010201) у сумі 37448,00 грн, на підставі даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України та відповідно до п. І розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, в автоматичному режимі було сформовано і направлено на адресу позивача податкову вимогу від 06.05.2019 року №62755-58.

Враховуючи обставини справи та з огляду на висновки суду стосовно наявності підстав для часткового скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до яких позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкової вимоги від 06.05.2019 року №62755-58.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027) про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., №0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., №00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. та податкову вимогу №62755-58 від 06.05.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ - 43143704).

У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.