Рішення № 93786778, 24.12.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року Справа № 480/5085/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5085/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання припинення виплат неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якій просить визнати неправомірним припинення виплати пенсії позивачу відповідачем з 01.06.2019 та зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Сумській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2019.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01.09.2009 працювала на посаді машиніста крана (кранівник) зайнятого на гарячих ділянках робіт ПАТ “Сумське НВО”. Трудовий стаж позивача дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Тому у 12.03.2018 вона звернулася до органу пенсійного фонду про призначення пенсії. До червня 2019 року пенсію вона отримувала регулярно, а з 01.06.2019 відповідач призупинив виплату пенсії до надходження відповідних коштів, оскільки Публічне акціонерне товариство “Сумське НВО” не виконало вимоги гарантійного листа щодо перерахунку коштів. На думку ОСОБА_1 , відповідачем протиправно призупинено виплату пенсії з 01.06.2019 з підстав, не передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому заборгованість з пенсії за вказаний період має бути виплачена відповідно до норм чинного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечувало та зазначило, що 12.03.2018 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням пункту 2-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) та Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937 (далі по тексту – Порядок №937) на підставі гарантійного листа ПАТ “Сумське НВО” від 08.06.2018 № 16-07/119. Пунктом 6 Порядку № 937 визначено, що рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінпраці, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов`язаних з виплатою пенсій. Виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (пункт 7 Порядку). Враховуючи, що у червні 2019 року ПАТ “Сумське НВО” не виконало вимоги гарантійного листа щодо перерахування коштів, тому виплата пенсії позивачу з 01.06.2019 призупинена до надходження відповідних коштів. Головне управляння на законодавчому рівні позбавлене права за рахунок власних коштів здійснювати виплату пенсії позивачу з подальшим її відшкодуванням підприємством, яке видало гарантійний лист для призначення пенсії позивачу. Пенсійний фонд та його органи не несуть відповідальності за зобов`язання підприємств та організацій щодо своєчасності та повноти перерахування коштів на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2017 року № 937.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

12.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за рахунок коштів підприємства - ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (далі по тексту – ПАТ “СМНВО”).

Для вирішення питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 . Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області звернулося до ПАТ “СМНВО” з пропозицією від 23.03.2018 № 6434/02-12 надати гарантійний лист про перерахунок коштів для виплати та доставки пенсії ОСОБА_1

08.08.2018 ПАТ “СМНВО” видало гарантійний лист про те, що ОСОБА_1 має право на пільгову пенсію, а тому підприємство зобов`язується до 20-го числа кожного місяця, що передує місяцю виплати пільгової пенсії, перераховувати до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області місячну суму витрат па виплату та доставку пільгової пенсії у розмірі, визначеному органом Пенсійного фонду України.

В подальшому, листом від 21.06.2019 №6340/04.2-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області звернулося до ПАТ “СМНВО”, в якому зазначило, що станом на 20.06.2019 кошти на виплату пенсій за червень 2019 року за рахунок управління не надійшли, внаслідок чого ОСОБА_1 виплата пенсій з 01.06.2019 зупиняється.

У свою чергу, ПАТ “СМНВО” повідомило ГУ ПФУ в Сумській області про неможливість перераховувати кошти на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 , у зв`язку з накладенням арешту на рахунки підприємства.

Тому Головне управління ПФУ в Сумській області направило на адресу позивачки лист від 25.06.2019 №6933/04.2-12, де зазначило, що виплата її пенсії проводиться за рахунок коштів ПАТ “СМНВО”, які надходять на рахунок управління відповідно до наданого зазначеним підприємством гарантійного листа. Проте, у червні 2019 року ПАТ “СМНВО” не виконало вимоги гарантійного листа щодо перерахування коштів, тому виплата пенсії з 01.06.2019 призупинена до надходження відповідних коштів. Додатково повідомлено, що для виплати пенсії за віком, на яку матиме право позивачка після досягнення пенсійного віку (з 02.05.2021), необхідно надати заяву на поновлення виплати пенсії.

Не погодившись з призупиненням виплати пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Підстави та порядок призначення пенсій визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідними постановами Кабінету міністрів України.

Так, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або не поновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Статтею 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Разом з цим суд зазначає, що пенсійне законодавство не містить поняття “призупинення виплати пенсії”.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призупинена у червні 2019 року, оскільки ПАТ “СМНВО” не виконало вимоги гарантійного листа щодо перерахування коштів.

Суд вважає зазначені посилання відповідача на підстави для припинення виплати пенсії протиправним, оскільки статтею 49 Закону № 1058 визначений перелік підстави для припинення виплати.

Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду чи за рішенням суду.

Однак відповідачем не надано доказів прийняття відповідного рішення.

Посилання відповідача на Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 937 (далі по тесту - Порядок № 937), як на підставу призупинення виплати пенсії позивачу є безпідставним. Так, пунктом 6 Порядку №937 передбачено, що рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов`язаних з виплатою пенсій. За приписами п. 7 Порядку №937 виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Перерахування коштів підприємством, організацією здійснюється до дня досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону. Відповідно до пункту 8 Порядку №937 кошти на виплату пільгової пенсії та витрати, пов`язані з доставкою пенсій, перераховуються підприємством, організацією у порядку та строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України. Спірні питання щодо перерахування коштів для виплати і доставки пільгової пенсії вирішуються відповідно до законодавства. Пунктом 9 Порядку №937 встановлено, що орган, що призначає пільгову пенсію, здійснює контроль за перерахуванням коштів підприємством, організацією для виплати та доставки пенсій і відображає їх надходження окремим рядком у звітності відповідної форми. Отже, вказаним порядком визначає механізм призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом з тим, вказаний Порядок не визначає підстави для призупинення призначеної пенсії на пільгових умовах. Таким чином, право особи на отримання пенсії , як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено законами. Суд також зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Згідно з пунктами 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02). У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як суб`єкт не довело правомірності призупинення пенсії позивачу. Що стосується клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, слід зазначити наступне. Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання. Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 840,80 грн. Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання припинення виплат неправомірними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2019 ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Сумській області (40009, м.Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 01.06.2019. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар