Рішення № 93786572, 22.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2020 року м. Рівне №460/4663/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-676-17 від 22.04.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що з жовтня 2006 року по грудень 2017 року позивач був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем. Повідомлено, що після спливу більше двох років після припинення підприємницької діяльності та зняття з обліку в податковому органі на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2020. Позивач стверджує, що за весь період діяльності як фізична особа-підприємець він справно та своєчасно сплачував усі необхідні платежі та жодних повідомлень про наявність заборгованості з 2006 по 2017 роки на його адресу не надходило. Вказує, що оскаржувана вимога винесена 22.04.2020, а отже недоїмка зі сплати єдиного внеску мала виникнути у нього на кінець березня 2020 року, що є неможливим, оскільки вже більше двох років не є фізичною особою-підприємцем. За таких обставин, вважає оскаржувану вимогу безпідставною, необґрунтованою та протиправною, отже такою, що підлягає скасуванню, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 01.07.2020 позовна заява залишалася без руху (а.с.16-18).

02.09.2020, з урахуванням перебування головуючого судді у відпустці з 13.07.2020 по 01.09.2002, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.31-33). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчені докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки); докази наявності у позивача боргу в сумі 4750,14 грн. та підстав його виникнення; документи, що стосуються припинення позивачем підприємницької діяльності та зняття з обліку у податковому органі.

06.10.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав (а.с.30-31). На обґрунтування своїх заперечень, зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність позивача як фізичної особи-підприємця припинена лише 08.12.2017, а отже і статусу платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач позбавлений з 08.12.2017. Відтак згідно з чинним на той час законодавством повинен був сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану та з 2017 року (набрання законної сили змінами до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”) навіть у разі відсутності доходу в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску. З огляду на наведене, просив у задоволенні позову відмовити.

Поряд з цим, разом з відзивом на позовну заяву відповідач не надав суду докази, що витребовувалися ухвалою суду від 02.09.2020.

У зв`язку з цим, ухвалою від 02.11.2020 суд повторно витребував у Головного управління ДПС у Рівненській області та зобов`язав надати належним чином засвідчені докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки); докази наявності у позивача боргу в сумі 4750,14 грн. та підстав його виникнення; документи, що стосуються припинення позивачем підприємницької діяльності та зняття з обліку у податковому органі.

Цією ж ухвалою у позивача витребувано та зобов`язано надати протягом 5 днів з дня отримання ухвали відомості щодо працевлаштування (якщо таке мало місце) у період з 08.12.2017 (дати припинення підприємницької діяльності) до 22.04.2020 з підтверджуючими документами (їх належним чином засвідченими копіями), зокрема, копію трудової книжки, накази про прийняття на роботу, звільнення, довідку з місця роботи тощо.

На виконання вимоги ухвали суду від 02.11.2020 відповідач надав витяг з облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_2 . Натомість позивач станом на дату прийняття рішення не надав суду ні будь-яких доказів, які витребовувалися судом, ні жодних пояснень/повідомлень щодо причин їх ненадання.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI, що набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.3 цього Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 26.10.2006 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 08.12.2017 підприємницька діяльність позивача припинена за власним рішенням, про що внесено відповідний запис (а.с.41).

Таким чином в період з 26.10.2006 по 08.12.2017 позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця та був платником єдиного внеску у розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-V визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (зміни до пункту цієї статті внесені з 01.01.2017).

У відповідності до вимог ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Системний аналіз положень Закону №2464-VI свідчить, що з 2017 року фізичні особи - підприємці, в тому числі і ті, які не одержували доходів, зобов`язані сплачувати єдиний внесок мінімальному розмірі.

При цьому, суд звертає увагу, що такі нововведення законодавець передбачив саме з 01.01.2017, адже до цього періоду підприємці, які не отримували доходи у звітному місяці, мали право не сплачувати єдиний внесок. Натомість, з моменту внесення змін у чинне законодавство щодо порядку та умов сплати єдиного внеску, такі зміни набули статусу обов`язкових до виконання для всіх платників незалежно від часу реєстрації в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Пунктом 3 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 №449 (далі - Порядок №449) та ст.25 Закону 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 5 Інструкції встановлено, що протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Таким чином, зважаючи на те, що упродовж 2017 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, то з 01.01.2017 в нього виник обов`язок щодо сплати єдиного внеску, навіть у разі не отримання доходу.

Відповідно до ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як вже зазначалося судом раніше, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача внесено до реєстру 08.12.2017, а тому лише з цієї дати позивач не повинен сплачувати єдиний внесок.

Згідно з даними ІКПП ФОП ОСОБА_2 за 2018 рік сальдо на початок року (станом на 31.12.2017) в графі "Недоїмка" за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 2638,14 грн. (а.с.50), яка складається з нарахування єдиного внеску по терміну сплати 19.07.2017 в сумі 526,14 грн., та по терміну сплати 19.10.2017 - в сумі 2112 грн. (а.с.49). Внаслідок нарахування єдиного внеску по терміну сплати 19.01.2018 в сумі 2112 грн., станом на 31.01.2018 загальна сума заборгованості позивача по єдиному внеску склала 4750,14 грн., що і знайшло своє відображення у оскаржуваній вимозі. Жодних доказів відсутності вказаної заборгованості та/або її сплати у повному розмірі чи частково позивачем суду не надано і матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача несплаченої заборгованості зі сплати єдиного внеску за час здійснення ним підприємницької діяльності протягом 2017 року, податковим органом правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2020 на суму 4750,14 грн.

Щодо твердження позивача про несвоєчасність формування та направлення оскаржуваної вимоги суд зазначає, що відповідно до ч.16 ст.25 Закону 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Натомість, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Так, відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

За правилами п.2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Суд наголошує, що згідно з абз.7 п.3 розділу VI Інструкції №449, у випадках, передбачених абзацами третім (платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску) та/або четвертим (платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій) цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Тобто, п.2 та п.3 розділу VI Інструкції №449 встановлено випадки надсилання (вручення) податкової вимоги: 1) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску; 2) коли, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску чи платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Інструкція не містить більш точного визначення, коли саме податковий орган має виявити своєчасно не нараховані та/або не сплачені платником суми єдиного внеску, а тому фактично строками не обмежується. Умова, яка ставиться до податкового органу у пункті 3 розділу VI, нівелюється пунктом 2 цього розділу Інструкції №449 та жодним чином не спростовується позивачем.

При цьому, положеннями як Інструкції № 449, так і Закону № 2464-VI прямо не визначено наслідків пропуску зазначених вище строків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що порушення строку направлення (вручення) платнику податків оскаржуваної вимоги саме по собі не є підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування, а також для звільнення платника податку від обов`язку сплатити борг з єдиного внеску, позаяк така обставина повинна розглядатися в комплексі з іншими.

Більше того, як свідчать матеріали справи, зокрема, відомості з ІКПП ФОП ОСОБА_2 , формування та надіслання відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) через понад два роки після припинення підприємницької діяльності не призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати штрафу та/або пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за вказані 2 роки, оскільки така вимога сформована лише на суму заборгованості (недоїмки), яка виникла у зв`язку з несплатою ним єдиного внеску за період здійснення підприємницької діяльності у 2017 році.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 по справі № 817/1061/17, від 14.03.2019 у справі № 826/12543/17.

З огляду на викладене, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду цієї справи порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку.

Натомість, сукупність встановлених обставин справи, дає суду підстави для висновку, що відповідач, формуючи податкову вимогу від 22.04.2020 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Таким чином, на переконання суду, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-676-17 від 22.04.2020 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, позаяк прийнята обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 грудня 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима