Рішення № 93786438, 17.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8983/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

представника позивача адвоката Легенченко О.А. (згідно довіреності),

представника відповідача Яківець М.В. (згідно витягу),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua - “EasyCon”) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до Головного управління ДПС в Одеській області» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2020 року та 28 серпня 2020 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до Головного управління ДПС в Одеській області», за результатом розгляду якого, з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви (т.1 арк.с. 58-86) позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 0011063307, 0011073307, 011053307 від 07.05.2020 року та податкові повідомлення-рішення № 001746502, 001749502, 001751502, 001753502 від 28.08.2020 року, прийняті на підставі акту документальної планової виїзної перевірки № 369/15-32-05-02/19058491 від 19.03.2020 року з урахуванням рішення ДПС України № 26107/6/99-00-06-02-01-06 від 21.08.2020 року;

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» компенсацію витрат на правову допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 21.04.2020 року № 12 у розмірі 100 000,00 грн.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що 08.04.2020 року на адресу ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надійшов Акт документальної планової виїзної перевірки №369/15-32-05-02/19058491 від 19 березня 2020 року. Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» 23.04.2020 року подало до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на Акт перевірки.

03 червня 2020 року на поштову адресу ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надійшли:

Рішення про результати розгляду заперечень до акту перевірки №8404/10/15-32-05-02- 05 від 05 травня 2020 року;

Акт неявки для складання та підписання (протоколу про адмінправопорушення згідно результатів документальної планової виїзної перевірки) від 05 травня 2020 року №231/15-32-05-02/19058491;

Протокол про адміністративне правопорушення від 05 травня 2020 року №000552/15- 32-05-02/19058491;

Податкове повідомлення рішення №0011600502 від 07 травня 2020 року на суму З 107 803 гри.;;

Податкове повідомлення рішення №0011590502 від 07 травня 2020 року на суму 31 801 632 грн.;

Податкове повідомлення рішення №0011620502 від 07 травня 2020 року на суму 18 353 269 гри.;

Податкове повідомлення рішення №0011610502 від 07 травня 2020 року на суму 7 732 075 грн.;

Податкове повідомлення рішення №0011063307 від 07 травня 2020 року на суму 15 795 грн. 96 коп.;

Податкове повідомлення рішення №0011073307 від 07 травня 2020 року на суму 1 079 грн. 39 коп.;

Податкове повідомлення рішення №0011053307 від 07 травня 2020 року на суму 510 грн.

ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» звернулось до Державної податкової служби України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2020 року, прийняті на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки №369/15-32-05-02/19058491 від 19 березня 2020 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 19 червня 2020 року вищезазначену скаргу залишено без розгляду у зв`язку з не наданням належним чином посвідченої копії довіреності представника позивача.

Враховуючи, що фактично первинна скарга не розглядалась з формальних підстав, товариство виправивши недоліки первинної скарги, повторно звернулось з відповідною скаргою.

За результатом розгляду даної скарги, 28 серпня 2020 року, на поштову адресу позивача надійшло рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №26107/6/99-00-06-02-01-06 від 21 серпня 2020 року.

Даним рішенням скаргу ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» - задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення в частинах встановлених правопорушень по контрагентам TOB «КАСТАР» та ТОВ ВНФ «ЗЕЛЕНОГІРСЬКЕ».

07 вересня 2020 року на адресу позивача надійшли податкові-повідомлення рішення від 28 серпня 2020 року №№ 001746502, 001751502, 001753502, 001749502 та розрахунок штрафних (фінансових санкцій).

ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» категорично не погоджується з висновками посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області та прийнятими па підставі даного Акту перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Представник позивача зазначає, що посадові особи ГУ ДПС в Одеській області безпідставно та незаконно позбавили ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» права прийняти участь у розгляді заперечень на Акт перевірки, надати додаткові пояснення по кожному питанню, окресленому в Акті перевірки.

Представник позивача зазначає, що ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» вважає, що висновки Акту не відповідають ні фактичним обставинам, ні вимогам податкового законодавства України, не ґрунтуються на об`єктивних доказах та встановлених в ході перевірки фактах.

Акт перевірки не підписаний двома перевіряючими, а саме, в графах підпис біля прізвищ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міститься позначення «лікарняний».

Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в Акті перевірки, яка її проводила, робить такий Акт нечинним, тому, останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань з урахуванням позиції Верховного Суду від 03 грудня 2019 року викладеної у справі № 1440/1965/18.

Представник позивача наголошує на тому, що позивачем було надано під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи, також було надано роз`яснення у відповіді на запит перевіряючих

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.11.2020 року.

29.10.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ ДПС в Одеській області позов ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не належить до задоволення.

Представник відповідача зазначає, що термін проведення перевірки продовжувався на підставі п. 82.1 ст. 82 ПКУ. Щодо відсутності в акті перевірки підписів перевіряючих, які перебували на лікарняному, представник відповідача зазначив, що чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність чи недійсність. Щодо встановлених під час перевірки порушень, представник відповідача посилається на обставини, які зафіксовані в акті перевірки №369/15-32-05-02/19058491 від 19 березня 2020 року. Також, представник відповідача посилається на практику Верховного Суду в обґрунтування власної правової позиції.

02.11.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

Відповідь на відзив, у тому числі, містить детальний опис робіт, вчинених представником позивача Легенченко О.А., на виконання умов договору про надання правової допомоги.

12.11.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.12.2020 року.

15.12.2020 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

17.12.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час судового розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у позові та у відповіді на відзив на адміністративний позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Справу розглянуто в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua - “EasyCon”).

Суд, вислухав представника позивача та представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки. На підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області від 19.02.2020 року, відповідно до п.п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на II квартал 2020 року, та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 05.02.2020 № 358, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» код ЄДРПОУ 19058491, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилася у період з 20.02.2020 року по 04.03.2020 року. Термін перевірки продовжувався з 05.03.2020 року по 11.03.2020 року на підставі Наказу ГУ ДПС в Одеській області від 03.03.2020 року № 1041.

За результатами перевірки, 19.03.2020 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено Акт № 369/15-32-05-02/19058491, з огляду на який, відповідачем, встановлено порушення ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа»:

1. податку на прибуток

п.44.2 ст.44, п. п.134.1.1 п.134. 1 ст .134, п. 135.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.8, п. 10, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", п.7, п. 11, п. 15 П(С)БО 16 «Витрати) затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 №. 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 1 статті, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4 п.2 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 35.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20 721 088 грн. в тому числі в наступних податкових, періодах: 2017 рік на суму 1 893 255 грн. (Декларація за 2017р.) показники за період 01.07.2016 по 30.06.2017; 2017 рік на сум у 8 560 717 грн. (Декларація за 20 17р.) показники за період 01.07.2017 по 31.12.2017; 2018 рік на суму 6 289 647 грн. (Декларація за 2018р.); 9 місяців 2019 року на суму 3 977 469 грн. (Декларація за 9 місяців 2019р.).

2. податок па додану вартість:

- п.п.187., ст.187, п.198.3, п.198.5, б) п. 192. 1.1. п. 192.3. ст . 192, п. 198.6 ст..198, п.199.1 ст.199, п.п. 201.4, п.п.201.5., п.п. 201.7., п.п. 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 353 269 грн., в тому числі в наступних податкових періодах:

- грудень 2017 на сум у 6 488 466 грн.;

- червень 2018 на сум у 2 360 874 грн.;

- вересень 2018 на сум у 34 524 грн.;

- жовтень 2018 на суму 173 899 грн.;

- листопад 2018 на сум у 698 354 грн.;

- грудень 2018 па суму 2 597 152 грн.

- п.п. 187.1., ст.187, п.198.3, п.198.5, 6) п. 192.1.1. п. 192.3. ст.192, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.п. 201.4, п.п..201.5., п.п. 201.7., п.п. 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що переноситься на наступний звітний податковий період у сумі 3 107 803 грн., в тому числі за вересень 2019 року.

- п. 120'.2. ст. 120 розділу XIV Податкового кодексу України від не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні у сумі ПДВ 15 460 152 грн. в тому числі в наступних податкових періодах:

- серпень 2017 на суму 32375 грн.;

- вересень 2017 на суму 129815 грн.;

- за грудень 2017 на суму 8 926 546 грн.;

- вересень 2018 на суму 565 371 грн.;

- жовтень 2018 на суму 216 319 грн.;

- грудень 2018 на суму 2 662 156 грн.;

- січень 2019 на суму 12 333 грн.;

- лютий 2019 на суму 51 З75.грн.;

- за вересень 2019 на суму 2 863 860 грн.

3. податок на прибуток:

ст.163, підпункту «б» п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1,п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12 636,76 грн.

ст.51, п.п. «б» п. 176.2 ст.176 п.119.2. ст.119 Податкового Кодексу України - в частині не відображенням у перевіряємому періоді відомостей про доходи громадян, виплачені па користь фізичних осіб за ознакою доходу « 126».

4. військовий збір :

- п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162. 1.1., ст. 162.1.2., п.п..162.1 .3, п.162.1, ст. 162, ст. 163.1.1, пп. 163.1.2., п. 163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст. 163 ст. 163, пп. 164.1.1., пп.. 164.1.2 п. 164.1 , пп. 164.2.17 п.164.2, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 сш.171 Податкового кодексу України - донараховано військового збору у розмірі 863,51 грн.

На підставі висновків, що наведені в акті перевірки від 19.03.2020 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0011600502 від 07.05.2020 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 107 803 грн. за вересень 2019 року;

№ 0011590502 від 07.05.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 31 081 632, 00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 20721088 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10360544 грн.;

№ 0011620502 від 07.05.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 18 529 904,00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями – 12353269 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6176635 грн.;

№ 0011610502 від 07.05.2020 року, яким до підприємства позивача застосовано штраф відповідно до ст. 120-1 ПКУ на суму 7 730 075,00 грн.;

№ 0011063307 від 07.05.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 15 795,96 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями – 12636,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3159,19 грн.;

№ 0011073307 від 07.05.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 1079,39 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями – 863,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 215,88 грн.;

№ 0011053307 від 07.05.2020 року, яким до підприємства позивача застосовано штраф відповідно на суму 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2020 року, ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» звернулося до ДПС України зі скаргою.

21.08.2020 року ДПС України прийнято рішення № 26107/6/99-00-06-02-01-06, згідно з яким ДПС України залишила без розгляду скаргу ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» в частині оскарження протоколу про адміністративне правопорушення від 05.05.2020 року та скасувала ППР ГУ ДПС в Одеській області № 0011600502, № 0011590502, № 0011620502, № 0011610502 в частинах встановлених перевіркою порушень щодо реалізації товарів та надання послуг скаржником по взаємовідносинах із ТОВ «Кастар» та ТОВ ВНФ «Зеленогірське» та у відповідній частині застосовані штрафні санкції відповідно п. 123.1 ст. 123 та п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, а в інших частинах зазначені ППР та ППР ГУ ДПС в Одеській області № 0011073307, № 0011053307, № 0011063307 – залишила без змін.

28.08.2020 року ГУ ДПС в Одеській області, з урахуванням рішення ДПС України від 21.08.2020 року № 26107/6/99-00-06-02-01-06, прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 001746502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 29 704 737, 00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями – 19 803 158 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями – 9 901579 грн.;

№ 001751502 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 044 094 грн. за вересень 2019 року;

№ 001753502, яким до підприємства позивача застосовано штраф відповідно до ст. 120-1 ПКУ на суму 7 220 115,00 грн.;

№ 001749502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 17 095 584,00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями – 11397056 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями – 5698528 грн.;

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення розміру від`ємного значення ПДВ та не реєстрації податкових накладних ґрунтуються наступних доводах.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до складу задекларованих доходів, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, не включено суму безнадійної кредиторської заборгованості на суму 33 330 грн.

Так, відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки постачальниками" у підприємства рахувалась станом на 01.01.2017 року по рахунку 631 кредиторська заборгованість та залишилась не погашеною після закінчення строку позовної даності за договором купівлі-продажу №1363/Н від 25.09.2015 з ТОВ "АГРОРЕСУРС-А", за яким підприємство позивача перерахувало грошові кошти у сумі 1 360 000 грн., а отримало насіння озимої пшениці всього на суму 1 393 329,62 грн.

Станом на 31.12.2018 року по кредиту бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" обліковується кредиторська заборгованість у сумі 33 330 грн.

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів:

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних)...»;

Приписами пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ передбачено, що «безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вищий господарський суд України в п. 24 інформаційного листа від 07.04.20078 р. №01- 8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначив про те, що відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку та під такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов`язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Суд зазначає, що в акті перевірки перевіряючі вказують на те, що однією з підстав для визнання безнадійної кредиторської заборгованості є сплив строку позовної давності та прийняття підприємством-боржником рішення про те, що воно не буде погашати борг. Таке рішення приймає керівник підприємства і воно обов`язково має бути задокументовано (в наказі або розпорядженні).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній відповідний наказ або розпорядження ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» про те, що підприємство позивача не буде виплачувати ТОВ "АГРОРЕСУРС-А" заборгованість у сумі 360 000 грн., навпаки, позивач наполягає на тому, що вказана сума є чинною заборгованістю підприємства перед контрагентом, яка відповідним чином відображена у бухгалтерському обліку ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа».

Враховуючи викладене, суд робить висновок про безпідставність висновків відповідача щодо заниження ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» шляхом не включення до сум доходу за 2018 рік безнадійної кредиторської заборгованості на суму 33 330 грн.

Щодо висновків посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області про заниження позивачем «Фінансового результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 роки у сумі 107 880 598 грн., суд зазначає наступне.

Так, під час перевірки встановлено, що ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» завищило собівартість на загальну суму обсягу 10 518 082 грн. (Декларація за 2017р. №9172677492 від 29.08.2017) показники за період 01.07.2016 по 30.06.2017, внаслідок порушень встановлених та описаних в попередньому акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 26.10.2017 року № 1548/15-32-14-03/19058491, а саме:

по взаємовідносинам з наступними контрагентами — постачальниками:

ТОВ "ФАВОРИТ-КАРТ", грудень 2016 р. на загальну суму обсягу придбання 10 057 867 грн., (Податковий кредит в розмірі ПДВ 2 011 573,44 грн. зменшено в грудні 2016 актом перевірки від 26.10.2017 року № 1548/15-32-14-03/19058491 в результаті порушень п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 201.6 ст. 201 розділу V ПКУ;

ТОВ «ГРАНДЮГТОГР», грудень 2016 року, на загальну суму обсягу придбання 460 215 грн. (Податковий кредит в розмірі ПДВ 92043,00 грн. зменшено в грудні 2016 актом перевірки від 26.10.2017 року № 1548/15-32-14-03/19058491 в результаті порушень п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 201.6 ст. 201 розділу V ПКУ.

Суд зазначає, що на підтвердження факту реальності господарських операцій ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» з ТОВ «ГРАНДЮГТОГР» суду надано: договір поставки, специфікацію, рахунок фактуру, виписку по рахунку (т. 6 арк. с. 18-24).

Первинні документи (договір поставки, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, акт списання товарів, подорожні листи, ТТН, платіжні доручення), які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» та ТОВ "ФАВОРИТ-КАРТ", вилучені у підприємства позивача на підставі ухвали слідчого судді від 10.05.2017 року у справі № 161/5811/17.

Суд зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області проводилася перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 роки.

Грудень 2016 року не входить до періоду, за який проводилася перевірка.

Крім того, вказаний період вже перевірявся ГУ ДФС в Одеській області, що підтверджується Актом перевірки від 26.10.2017 року № 1548/15-32-14-03/19058491, а счтаття 77 ПК України не передбачає проведення планових перевірок щодо питань, які були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Також, суд зазначає, що з огляду на зміст Акту перевірки висновки посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів позивача ТОВ "ФАВОРИТ-КАРТ", ТОВ «ГРАНДЮГТОГР».

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема придбаних та реалізованих контрагентами товарів, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань платника.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 29 березня 2019 року у справі № 808/3412/16, від 16 квітня 2020 року у справі 805/5017/15-а.

Також, під час перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області встановлено, що ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» завищило собівартість на загальну суму 40 882 417 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: 2017 року на суму 18 783 095 грн. (Декларація за 2017р. період з 01.07.2017 по 31.12.2017); 2018 року на суму 11 967 076 грн. (Декларація за 2018р.); 9 місяців 2019 року на суму 10 132 246 грн. (Декларація за 9 місяців 2019 р.) внаслідок: безпідставного включення до собівартості продукції та включення до р. 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)», без визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені в одному й тому ж податковому періоді.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що надані до перевірки акти списання товарів щодо надання сільськогосподарських послуг з посіву, культивації, обприскування та збирання культур не містили необхідних реквізитів: Назву документа, №, дату, підставу, бух. рахунок, підрозділи, номенклатурні групи, статті витрат, товар, кількість, ціна, сума. Надані акти на списання товарів на сільгоспроботи, на перевезення не можливо визначити для якої конкретної послуги були витрачено пальне та запасні частини, в тому числі дотримання правил списання палива відповідно нормативів, оскільки відсутні путьові листи із зазначенням транспортного засобу та часу виїзду, приїзду, кількості витраченого пального та їх залишки, відстані та ін.

Відповідно до п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Приписами п. 15 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями) передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Також, під час перевірки встановлено, що показник собівартості було сформовано в тому числі за рахунок бухгалтерського рахунку 27 «Готова продукція», в тому числі в кореспонденції з бухгалтерським рахунком 901 (Дт 901 - Кт 27) за рахунок списання витрат пов`язаних з вирощуванням сільськогосподарських товарів - рапсу, пшениці, ячменю), які були реалізовані покупцям ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа». Перевіркою актів списання товарів встановлено відсутність зазначення показників щодо гектарів площ відповідних сільгоспкультур, у зв`язку із чим неможливо розрахувати норми списання мінеральних добрив – не надано технологічних карт по видам культур, витрати пального, документів, підтверджуючих списання палива.

Суд зазначає, що ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надано акти списання товарів, акти витрат насіння і садивного матеріалу, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, облікові листи тракториста-машиніста та відомості дефектів на ремонт машини (т. 6 арк. с. 139-250, т. 7 арк. с. 1-250, т. 8 арк. с. 1-250, т. 9 арк. с. 1-249).

Вказані документи оформлені належним чином, місять всі необхідні реквізити та є достатніми доказами на підтвердження правомірності дій позивача щодо включення до собівартості, витрат, пов`язаних з наданням сільськогосподарських послуг та посівом сільгоспкультур.

Доводи відповідача з приводу того, що надані документи не містять необхідних реквізитів не відповідають дійсності. Представник відповідача не зазначає, якими нормами законодавства передбачено, зокрема, зазначення в актах списання товарів посівної площі.

Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» з ТОВ «С К С» та ТОВ «КАСТАР» суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що з огляду на зміст акту перевірки висновки контролюючого органу ґрунтуються, у тому числі, на податковій інформації стосовно контрагента позивача, тоді як суд вище зазначив, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема придбаних та реалізованих контрагентами товарів, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань платника.

На підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ «С К С» суду надано: договір купівлі-продажу з додатками, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, висновки держаної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати (т.6 арк. с. 41-56), які підтверджують факт придбання підприємством позивача у ТОВ «С К С» мікродобрива.

На підтвердження факту реальності господарських операцій щодо надання ТОВ «КАСТАР» в оренду ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів суду надано: договір № 2607/18 від 26.07.2018 року з додатковими угодами, в яких конкретизована, яка техніка надана в оренду, акти надання послуг (т. 6 арк. с. 62-84).

На підтвердження надання ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» на адресу ТОВ «КАСТАР» послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом суду надано: договір № 0112/18 від 01.12.2018; заявки до договору, які містять відомості щодо найменування вантажу, пунктів навантаження/призначення, строку перевезення, ціни послуги, водія автомобіля; акти надання послуг (т. 6 арк. 85-90), товарно-транспортні накладні.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення інших операційних витрат на суму 2103616,44 грн., суд зазначає, що позивачем надано пояснення з цього приводу у відповіді № 1303/2020-01 від 13.03.2020 року на запит ГУ ДПС в Одеській області щодо допущення методологічної помилка при перенесенні показника доходу.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року № 897 рядок 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» заповнюється довідково, у зв`язку із чим зазначена помилка не вплинула на розрахунок та на сплату податку на прибуток за 2017 рік, який був сплачений вчасно і в повному обсязі.

Так само, було допущено методологічну помилку у декларації з податку на прибуток за 2018 рік, а саме по рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), яка не вплинула на розрахунок та на сплату податку на прибуток за 2018 рік, який був сплачений вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Суд зазначає, що з огляду на зміст акту перевірки термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу № 1041 від 03.03.2020 року, проте, посадові особи ГУ ДПС в Одеській області провели перевірку на підставі направлень на перевірку від 19.02.2020 року.

Тобто, ГУ ДПС в Одеській області не видавало нові направлення на проведення перевірки осіб після продовження строку проведення перевірки, чим порушено п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пунктів 1 та 2 розділу II вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 727, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Згідно пункту 2 розділу V Порядку № 727, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

При цьому строк складення акта (довідки) документальної перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Податковим кодексом та Митним кодексом.

Пунктом 1.1. ДСТУ 4163-2003 (Уніфікована система Організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів) (далі - ДСТУ 4163-2003) передбачено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Відповідно до пункту 1.2. ДСТУ 4163-2003 цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Документи, що їх складають в організації, згідно пункту 4.4. ДСТУ 4163-2003 повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Згідно з пунктом 3.12. Національного стандарту України ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», затвердженого наказом від 28 травня 2004 року № 97 Держспоживстандарту України (далі - ДСТУ 2732:2004), юридична сила (службового документа) - властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.

Підпунктом 4.1.7. пункту 4.1. ДСТУ 2732:2004 визначено, що підпис службового документа - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги ПК України та Порядку № 727, а також приписи ДСТУ 4163-2003 та 2732:2004, підписання Акту перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акту.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

При цьому, Акт перевірки № 369/15-32-05-02/19058491 від 19.03.2020 року не підписаний двома перевіряючими, а саме: в графах підпис біля прізвищ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міститься позначення «лікарняний».

Акт перевірки за відсутності підпису посадової особи контролюючого органу, яка проводила перевірку є недопустимим доказом, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 03 грудня 2019 у справі № 1440/1965/18.

Таким чином, з урахуванням, встановлених судом обставин, наявні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до Головного управління ДПС в Одеській області» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 001746502, № 001749502, № 001751502, № 001753502 від 28.08.2020 року.

Також, належать до задоволення вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 07 травня 2020 року № 0011063307, № 0011073307, № 0011053307, як таких, що прийняті на підставі акту перевірки, який судом визнаний недопустимим доказом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 21020,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 406 від 17.09.2020 ороку.

Сума сплаченого судового збору у розмірі 21020,00 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь 100 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких надає суду: договір про надання правової допомоги № 12 від 21.04.2020 року, замовлення на надання правової допомоги від 21.04.2020 року, розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 21.04.2020 року, , згідно з якими загальна сума гонорару складає 100 000,00 грн.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проте, суд зазначає, що при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 100 000,00 грн. враховано, у тому числі, послуги щодо представництва інтересів позивача у П`ятому апеляційному адміністративному суді під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, написання представником позивача заперечень на акт перевірки, що не входить до складу витрат, пов`язаних з розглядом вказаної справи в Одеському окружному адміністративному суді.

Також, на думку суду, не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи. Наданий представником позивача розрахунок гонорару за надання правової допомоги містить загальні відомості щодо обсягу наданої правової допомоги, а не конкретизовані за окрему консультацію, заяву по суті справи, клопотання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 100 000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до Головного управління ДПС в Одеській області» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2020 року та 28 серпня 2020 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 07 травня 2020 року № 0011063307, № 0011073307, № 0011053307.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28 серпня 2020 року №001746502, № 001749502, № 001753502, № 001751502.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (код ЄДРПОУ: 19058491) судовий збір у розмірі 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (код ЄДРПОУ: 19058491) компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (код ЄДРПОУ: 19058491, адреса: вул. Пантелеймонівська, буд. 101, кв. 30, м. Одеса, 65014) .

Відповідач – Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 43142370, адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65007).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 24 грудня 2020 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.