Рішення № 93786156, 23.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8675/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нерубайська сільська рада про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП 60652654 від 27.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він постанову ВП№60652654 від 27.02.2020 року про закінчено виконавче провадження не отримував, що на його думку є порушенням вимог чинного законодавства, а тому така підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Представник відповідача відзив на адміністративний позов не надав.

Третя особа пояснень до суду також не надавала.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У той самий день іншою ухвалою суду від 26.10.2020 року витребувано від Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60652654, письмових пояснень з належним чином засвідченими доказами на їх обґрунтування щодо підстав прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №60652654 від 27.02.2020 року та зупинено з цих підстав провадження до 30 листопада 2020 року до 14 години 15 хвилин.

Суд вказує на те що суддя ОСОБА_2 з 30.11.2020 року перебував на лікарняному в зв`язку з чим питання про поновлення розглянуто в перший день після виходу на роботу.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року у справі №420/5228/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 496-VII від 26.06.2018 року, в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) визнано протиправним та скасовано, а також зобов`язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області, вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.

22.01.2019 року вищенаведене рішення набрало законної сили.

Одеським окружним адміністративним судом 30.01.2019 року видано виконавчий лист по справі №420/5228/18.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5228/18 від 20 грудня 2018 року, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про виділення йому земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, Нерубайська сільська рада рішенням №655-VІІ від 04 червня 2019 року, вирішила відмовити ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки, у зв`язку з не відповідністю графічного зображення розташування земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.

В наступному 20.11.2019 року постановою відповідача відкрито виконавче провадження №60652654 на підставі виконавчого листа по справі №420/5228/18 виданого Одеським окружним адміністративним судом 30.01.2019 року, згідно якого зобов`язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області, вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Разом з тим, враховуючи те, що боржником добровільно виконано вимогу виконавчого документу до відкриття виконавчого провадження (рішення №655-VІІ від 04 червня 2019 року, яким вирішено питання про виділення земельної ділянки позивачу) головним державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.Є. 27.02.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60652654 на підставі п.9 ч.1 ст.39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).

Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналізуючи вищенаведені приписи ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження направляється простим поштовим відправленням та відповідачем на виконання ухвали суду надано супровідні листи, з яких вбачається, що такі направляються всім учасникам виконавчого провадження, також у самій постанові містяться відомості про те що така направляється сторонам.

Разом з тим, суд зазначає, що не отримання позивачем постанови від 27.02.2020 року ВП №60652654 про закінчення виконавчого провадження не свідчить про її протиправність.

Інших підстав для скасування оскаржуваної постанови позовна заява не містить.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене суд доходить висновку, що Нерубайська сільська рада виконала зобов`язання покладені на неї виконавчим листом по справі №420/5228/18.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За таких підстав державним виконавцем 27.02.2020 року на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» вчинено дії щодо закінчення виконавчого провадження, які виразились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №60652654.

Підсумовуючи наведене суд зазначає про те, що з урахуванням встановлених обставин у цій справі, а саме належне виконання боржником Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області вимог виконавчого листа по справі 420/5228/18 виданого 30.01.2019 року, з підстав якого було відкрито виконавче провадження №60652654, відповідач закриваючи таке провадження з наведених підстав діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд доходить висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства при прийнятті постанови від 27.02.2020 року ВП №60652654 про закінчення виконавчого провадження.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності постанови Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження ВП 60652654 від 27.02.2020 року, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає, що враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, а також те, що сторонами жодних інших доказів щодо понесення судових витрат не надавалось, суд дійшов до висновку, що підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Заводська, 19, код ЄДРПОУ 38723891) відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ч.6 ст.287 ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.