Рішення № 93785928, 23.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р. № 400/2432/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Військової частини А 2183, вул. Олександра Коротченка, 10 б, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55202 про:визнання дій протиправними; стягнення індексації грошового забезпечення в сумі 112 125,03 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини А2183 (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 26.09.2018 включно; стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 26.09.2018 включно в сумі 112 125,03 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 – січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.09.2018 – березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження військової служби з 01.12.2015 по 26.09.2018 нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не у повному обсязі, зокрема, індексація грошового забезпечення відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі. Позивач заперечує наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо нарахування суми індексації грошового забезпечення та провів самостійний розрахунок індексації за спірний період, виходячи з базових місяців - в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 – січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.09.2018 – березень 2018 року, згідно з яким відповідна сума становить 112 125,03 грн. Позивач наголошує, що віднесення питання щодо нарахування належної позивачу індексації грошового забезпечення до дискреційних функцій відповідача є неможливим та створить необхідність подальшого оскарження протиправних дій відповідача до адміністративного суду.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на виконання відповідачем роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, згідно з якими індексація грошового забезпечення не нараховувалась до окремого роз`яснення. Також відповідач зазначає про відсутність у Міністерства оборони України у спірний період фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення. Відповідач вказує, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до його дискреційних повноважень.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А2183.

Наказом командира військової частини А2183 (по стройовій частині) від 26.09.2018 № 218 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а. с. 26).

За грудень 2015 року позивачу нараховано і виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 521,65 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунка від 22.05.2020 (а.с. 23) та роздавальною відомістю за грудень 2015 року (а.с. 99-100).

У період з 01.01.2016 по 26.09.2018 відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, що визнається сторонами у заявах по суті справи та підтверджується змістом листа відповідача від 22.05.2020 № 350/174/308/412 (а. с. 13-14), витягом з картки особового рахунка від 22.05.2020 (а.с. 23).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлює, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).

Стаття 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За нормами пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Норми Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначають джерело коштів на проведення індексації. Пункт 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 26.09.2018 є порушенням вимог Закону № 1282-XII, Порядку № 1078 та порушує права позивача.

Частина четверта статті 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 Кодексу законів про працю України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У матеріалах справи міститься довідка – розрахунок нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 09.10.2013 по 26.09.2018, адресована суду (а. с. 58). Суд оцінює цю довідку не як таку, що підтверджує бухгалтерську операцію з нарахування позивачу відповідної виплати, а як контррозрахунок позовних вимог, який виконаний відповідачем напротивагу розрахунку позивача в порядку доказування відповідачем правомірності своїх дій. На користь цього також свідчить адресування цієї довідки адміністративному суду. Як суд установив вище, за період з 01.01.2016 по 26.09.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Оскільки у цей період індексація не нараховувалась і не виплачувалась, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а відтак, наявність підстав для виходу за межі позовних вимог, згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та визнання цієї бездіяльності протиправною.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2018

Щодо позовних вимог в частині установлення базових місяців індексації та стягнення індексації у визначеній відповідачем сумі суд виходить з такого.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках - це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У спірних правовідносинах індексація за період з 01.01.2016 по 26.09.2018 не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем для нарахування індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Аналогічна правова позиція щодо дискреційних повноважень військової частини з нарахування індексації грошового забезпечення викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищезазначеного суд відхиляє аргументи позивача щодо неможливості віднесення нарахування суми індексації за період з 01.01.2016 по 26.09.2018 до дискреційних повноважень відповідача.

За таких обставин суд дійшов переконання, що у цьому випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 – січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.09.2018 – березень 2018 року та для стягнення 112 125,03 грн. відсутні.

При цьому суд зазначає, що нарахування індексації у розмірі 0 грн. за будь-який місяць спірного періоду не свідчитиме про протиправну бездіяльність відповідача щодо її нарахування у разі відсутності підстав для її нарахування.

Оцінюючи правомірність дій відповідача з нарахування та виплати позивачу суми індексації за грудень 2015 року, суд виходить з такого.

Беручи до уваги, що індексація за цей період відповідачем уже нарахована і виплачена, суд має повноваження для перевірки правильності та правомірності вчинення відповідачем зазначених дій.

Як уже зазначалося вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядок № 1078.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі – Постанова 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала до застосування з 01.12.2015 (пункт 6 цієї постанови), істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, до 01.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Надана суду довідка-розрахунок (а. с. 58) підтверджує, що індексація грошового забезпечення позивача за грудень 2015 року нарахована з урахуванням січня 2015 року як базового місяця у зв`язку з підвищенням надбавки за особливі умови служби.

Тобто, нараховуючи позивачу суму індексації за грудень 2015 року, відповідач керувався попередньою редакцією пункту 5 Постанови № 1078 (до внесення змін Постановою № 1013), тоді як Постанова № 1013 застосовується з 01.12.2015 (пункт 6 цієї постанови).

Отже в частині позовних вимог за грудень 2015 року, беручи до уваги, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з січня 2008 року, нарахування індексації за грудень 2015 року відповідач повинен був провести позивачу з урахуванням січня 2008 року як базового.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини А 2183 (вул. Олександра Коротченка, 10 б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, ідентифікцаійний код за ЄДРПОУ: 07660998) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2183 (вул. Коротченка, 10-Б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 07660998), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2018.

3. Зобов`язати Військову частину А2183 (вул. Коротченка, 10-Б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 07660998) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2018.

4. Визнати протиправними дії Військової частини А2183 (вул. Коротченка, 10-Б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 07660998), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, обчисленої з урахуванням січня 2015 року як місяця підвищення доходів.

5. Зобов`язати Військову частину А2183 (вул. Коротченка, 10-Б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 07660998) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року, обчисливши її з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна