Рішення № 93785522, 24.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4113/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 червня 2020 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Рубіжанську міську раду Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 березня 2020 року він звернувся до Рубіжанської міської ради Луганської області з заявою б/н щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, додавши до неї копію паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Заява була розглянута на засіданні постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин.

Відповідно до протоколу засідання комісії від 01 квітня 2020 року № 139 за ініціативою голови комісії ОСОБА_2 рекомендовано відмовити у задоволенні заяви. Однак жодних мотивів для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у протоколі засідання комісії вказано не було.

24 червня 2020 року Рубіжанською міською радою Луганської області прийнято оскаржуване рішення, в якому зазначено: «Відмовити у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, попередньою площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) з метою передачі у приватну власність, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу».

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення та просить позовні вимоги задовольнити.

Рубіжанська міська рада Луганської області позов не визнала, про що 01 грудня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 49344/2020 подало відзив на позовну заяву від 25 листопада 2020 року № вих/1157 (арк. спр. 75-76).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що 23 березня 2020 року до Рубіжанської міської ради Луганської області з заявою звернувся громадян ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 0,0033 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.

За вказаною заявою підготовлено проєкт рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ». Проєкт рішення 01 квітня 2020 року попередньо розглянуто постійною комісією Рубіжанської міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин. Вказане питання рекомендовано винести на засідання сесії міської ради з відмовою.

Позивачу відмовлено у задоволенні заяви, оскільки пунктом 1 резолютивної частини рішення Рубіжанської міської ради двадцять третього скликання від 26 червня 1998 року заборонено будівництво капітальних гаражів в житлових мікрорайонах міста відповідно до пункту 7.44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92» і дозволено установку тимчасових металевих гаражів інвалідам відповідно до пункту 7.50 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92».

Тому за таких підстав, враховуючи те, що бажане місце розташування гаражу знаходиться в жилому мікрорайоні міста Рубіжне, депутатами Рубіжанської міської ради Луганської області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою ділянки ОСОБА_1 .

Вказаний проєкт рішення винесено на розгляд на 113 сесії Рубіжанської міської ради Луганської області. Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області сьомого скликання від 24 червня 2020 року № 113/4 відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, попередньою площею 0,0033 га, із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) з метою передачі у приватну власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 31-32).

Ухвалами від 11 листопада 2020 року:

- клопотання Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику без розгляду (арк. спр. 51-52);

- відмовлено Рубіжанській міській раді Луганської області у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (арк. спр. 53-54).

Ухвалою від 16 листопада 2020 року Рубіжанській міській раді Луганської області продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву (відзиву) і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, до 25 листопада 2020 року включно (арк. спр. 66-67).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) 23 березня 2020 року звернувся до Рубіжанської міської ради Луганської області з заявою від 23 березня 2020 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, код В.02.05, додавши до неї копію паспорту, копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали (арк. спр. 13, 14, 15, 96-98).

Згідно з пояснювальною запискою начальника Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради від 30 березня 2020 року № 291, складеною на ім`я голови постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин Рубіжанської міської ради Луганської області ОСОБА_3 , надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу не суперечить чинному земельному законодавству України (арк. спр. 95-96).

Відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин Рубіжанської міської ради Луганської області від 01 квітня 2020 року № 139 вирішено, зокрема, відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (арк. спр. 16-22, 77-83).

Згідно з рішенням сто тринадцятої сесії Рубіжанської міської ради Луганської області сьомого скликання від 24 червня 2019 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, попередньою площею 0.0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) з метою передачі у приватну власність, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу (арк. спр. 23, 95).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 13 та статтею 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктами «а»-«в» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 Земельного кодексу України).

Пунктом «д» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема:

громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина перша);

рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга);

громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста);

відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої);

відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята).

Пунктом «д» частини першої статті 121 Земельного кодексу України закріплено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

У свою чергу, дослідженням рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 червня 2020 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » встановлено, що оскаржуване рішення не є мотивованою відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, оскільки не містить жодного обґрунтування його прийняття, мотивів, з яких виходив відповідач, та підстав, з яких відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, суд встановив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що зазначені відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки, як вже вищевказано, оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на сплату судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено дублікатом квитанції від 15 вересня 2020 року № 0.0.1835988781.1 (арк. спр. 7).

Оскільки позов задовольняється повністю, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Разом з позовною заявою позивачем подано копію договору про надання правничої допомоги від 15 вересня 2020 року б/н, укладеного між адвокатом Горобцем Олексієм Сергійовичем та ОСОБА_1 , копію акта виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 15 вересня 2020 року, копію рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10 січня 2020 року № 84, та копію квитанції від 15 вересня 2020 року № 07/2020 (арк. спр. 24, 25, 26, 28).

Дослідженням копії договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2020 року б/н встановлено, що Клієнт - ОСОБА_1 , доручає, а адвокат ОСОБА_4 бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1. розділу 1 «Предмет договору»). Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: надати правову консультацію щодо звернення до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії; складання адвокатом позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 червня 2020 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » та зобов`язання Рубіжанської міської ради Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу (пункт 2.2. розділу 2 «Права та обов`язки адвоката»). Клієнт як особа, права і свободи якої захищає адвокат, або яка звернулася за захистом інтересів родичів та близьких осіб, або котрій адвокат безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених законом, зобов`язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених даним договором, у тому числі документами у потрібній кількості примірників; сплатити адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням угоди (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, переклад та оплата послуг нотаріуса при посвідченні оригіналів і копій документів, оплата телефонних розмов та інші необхідні витрати по справі); своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом угоди (пункт 3.1. розділу 3 «Права та обов`язки клієнта»). Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1. розділу 4 «Порядок оплати послуг адвоката»). При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (пункт 4.2. розділу 4 «Порядок оплати послуг адвоката»). За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області (далі - Рекомендації) (пункт 4.3. розділу 4 «Порядок оплати послуг адвоката») (арк. спр. 24).

Згідно з копією акта виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 15 вересня 2020 року адвокат ОСОБА_4 надав ОСОБА_1 наступні послуги: 15 вересня 2020 року з 09:00 години до 10:00 години - консультація ОСОБА_1 щодо звернення до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою. ОСОБА_1 сплачено 500,00 грн, вартість консультації - згідно з рекомендаціями за рішенням № 84 Ради адвокатів Чернігівської області від 10 січня 2020 року; 15 вересня 2020 року з 10:00 години до 15:00 години - складання адвокатом позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 червня 2020 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » та зобов`язання Рубіжанської міської ради Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу. ОСОБА_1 сплачено 4000,00 грн, вартість складання позову - згідно з рекомендаціями за рішенням № 84 Ради адвокатів Чернігівської області від 10 січня 2020 року. Всього адвокатом ОСОБА_4 витрачено часу 6 годин для надання правничої допомоги ОСОБА_1 . ОСОБА_1 сплачено 4500,00 грн. ОСОБА_1 прийнято роботи (послуги) за договором про надання правничої допомоги від 15 вересня 2020 року (арк. спр. 25).

Згідно з копією Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10 січня 2020 року № 84, розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати; зокрема, консультація усна з вивченням документів – від 500,00 грн; справи по КАС України, зокрема, складання позовної заяви від 4000,00 грн (арк. спр. 26).

Відповідно до копії квитанції від 15 вересня 2020 року № 07/2020 адвокат Горобець Олексій Сергійович отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4500,00 грн за надання правничої допомоги (консультація та складання позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 червня 2020 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » та зобов`язання Рубіжанської міської ради Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу) (арк. спр. 28).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено понесені витрати на правничу допомогу адвоката.

Проте, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, оскільки дана справа є справою незначної складності, наявна усталена судова практика з вирішення аналогічних спорів.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 26023286, місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Володимирська, буд. 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 червня 2020 року № 113/4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Рубіжанську міську раду Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.) та судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська