Рішення № 93785415, 03.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № П/811/1638/16

провадження № 2-кас/340/10/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010"

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Пермпективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010" звернулося з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000321404 від 13.06.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 61 350,00 грн., у тому числі 40 900,00 грн. основного платежу та 20450,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 року адміністративний позов ТОВ "Прогрес 2010" задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 року постанову Кіровоградського ОАС від 24.03.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 12.05.2020 р. задоволено частково касаційну скаргу Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. Скасовано постанову Кіровоградського ОАС від 24.03.2017 року та ухвалу Дніпропетровського ААС від 19.06.2017 року у справі №П/811/1638/16, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 07.09.2020 року здійснено первинного відповідача його правонаступником.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.7,а.с.16-18).

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.7,а.с.33-42)

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.7,а.с.57).

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України)

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 17.05.2016 р. по 23.05.2016 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі направлень №543,544 від 17.05.2016 р. (а.с.245, 246, Т.2), відповідно до наказу №525 від 17.05.2016 р. (а.с.243-244, Т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ "Вілс ЛТД", ТОВ "Тарсан ЛТД", ТОВ "БК "Седес", ТОВ "Продінвест ЛТД", ТОВ "Прод Опт Продукт", ТОВ "Конструктив Компані", ТОВ "Кепіталс Груп", ТОВ "Бігнікс", ТОВ "Блюбері Продакшн", ТОВ "Лерос", ТОВ "Штовар Україна", ТОВ "Автозапчастина Ойл", ТОВ "Апреліус" за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт №19/11-23-14-04/37168270 від 30.05.2016 р. висновками якого є порушення ТОВ "Прогрес-2010", на думку відповідача, зокрема, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 40 900,00 грн. (а.с.20-71, Т.1).

На підставі акта перевірки Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000321404 від 13.06.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 61 350,00 грн., у тому числі 40 900,00 грн. основного платежу та 20 450,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.8, Т.1).

Як встановлено судом, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області збільшено ТОВ "Прогрес-2010" грошове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту за січень – квітень 2015 року сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ"Тарсан ЛТД", які на думку відповідача, не носять реального характеру.

Так, судом встановлено, що ТОВ "Тарсан ЛТД" у січень – квітень 2015 року надано ТОВ "Прогрес-2010" транспортні послуги, зокрема, у січні 2015 року на суму 17 249,99 грн., у тому числі ПДВ – 3 450,01 грн., у лютому 2015 року – 44 208,32 грн., у тому числі ПДВ – 8 841,68 грн., у березні 2015 року – 107 416,68 грн., у тому числі ПДВ – 21 483,32 грн., в квітні 2015 року – 35 625,00 грн., у тому числі ПДВ – 7 125,00 грн., що підтверджується податковими та товарно-транспортними накладними й актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.122-250, Т.1, а.с.1-209, Т.2, а.с.168-217, 250, Т.3).

Оплату вартості наданих послуг здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (а.с.213-227, Т.2).

За вказаними господарськими операціями ТОВ "Прогрес-2010" задекларовано податковий кредит за січень 2015 року – 3 450,01 грн. (а.с.51-58, Т.3), за лютий 2015 року – 8 841,68 грн. (а.с.60-66, Т.3), за березень 2015 року – 21 483,32 грн. (а.с.68-78, Т.3), за квітень 2015 року – 7 125,00 грн. (а.с.80-88, Т.3).

Вказані обставини були предметом досліджень судами різних інстанцій.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.06.2017 р. залишив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2017р. без змін.

Постановою Верховного суду, за результатом перегляду судових рішень за касаційною скаргою ГУ ДПС у Кіровоградській області, встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено у даній ситуації технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД" виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). При цьому не перевірено, якими силами та засобами надавались оспорювані транспортні послуги – власними або залученими, а також хто виступав їх конкретними виконавцями.

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що у межах вказаного провадження дослідженню підлягають господарські відносини позивача з ТОВ "Тарсан ЛТД".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, зазначає, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України, як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ. Тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, під час розгляду справи, суду належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Прогрес-2010" здійснює діяльність із виробництва фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (т.1, а.с.23).

В ході судового розгляду встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій до позивача став факт, що в ході перевірки встановлено відсутність технічних можливостей у ТОВ "Тарсан ЛТД" в надані транспортних послуг, відсутність необхідної чисельності працівників, тощо.

Судом встановлено, що в періоді, що перевірявся ТОВ "Прогрес – 2010" отримувало від ТОВ "Тарсан ЛТД" транспортні послуги з перевезення продукції власного виробництва.

Зокрема, судом встановлено, що позивачем укладено ряд договорів, з метою постачання продукції, яка виробляється підприємством, зокрема:

-01.08.2011 року договір поставки №125-о, укладений з ТОВ "Трім Стар" (т.6,а.с. 156-157);

-01.08.2011 року договір поставки №124-о, укладений з ТОВ "Хімрезерв – Черкаси ЛТД" (т.6,а.с.158-159)

-01.08.2011 року договір поставки №137-о, укладений з ТОВ "Хімрезерв – Запоріжжя" (т.6,а.с. 160-163)

- 12.12.2013 року договір поставки №10950, укладений з ПАТ "Нова Лінія" (т.6,а.с.164-172)

-01.08.2011 року договір поставки №136-о, укладений з ТОВ "Хімрезерв – Дніпро" (т.6,а.с.173-176)

- 01.08.2011 року договір поставки №132-о, укладений з ТОВ "Хімрезерв – Вінниця" (т.6,а.с.177-178)

- 12.11.2010 року договір поставки №4857/50/10, укладений з ТОВ "Епіцентр К" (т.6,а.с.179-182).

Як встановлено судом, з метою транспортування продукції, виробленої позивачем до його контрагентів, було укладено відповідний договір з ТОВ "Тарсан ЛТД" .

Факт надання ТОВ "Тарсан ЛТД" транспортних послуг підтверджено копіями первинних документів, долучених до матеріалів справи, а саме:

актів виконаних робіт (т.4, а.с.183, 199, 204, 219, 227, 239, 249, т.5, а.с.8, 22, 39, 42, 61, 84, 96, 109, 124, 143, 167, 189, 198, 212, 214, 226, 231),

товарно-транспортних накладних (т.4, а.с.185-198, 200-203 ,205-218, 220-226, 228-250, т.5, а.с.1-13, 15-21, 23-31, 33-38, 40-58, 60, 62-66, 68-83 ,85-95, 97-108, 110-120, 122-123, 125-149, 151-154, 156-170, 172-183, 185-188, 190-197, 199-203, 205-213, 215-225, 227-230, 232-235, 237-247, т.6, а.с.1-20),

акти звірки, довіреності на отримання товару (т.3,а.с.250, т.4,а.с.1-11).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з приписами ПК України.

Усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту.

Слід зазначити, що наявність деяких помилок чи неточностей у їх оформленні, зокрема відсутність прізвища особи-одержувача у видатковій накладній, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказаний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а і враховано судом при вирішенні даної справи.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 816/1587/17 вказав, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Згідно висновків викладених в постанові Верховного суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

При цьому, досліджені судом копії первинних документів містять всі необхідні реквізити: назву документу, дату та номер документу, назву та реквізити виконавця, назву замовника, відомості про транспортні послуги, підписи сторін, завірені печатками.

Судом встановлено, що за отримані послуги ТОВ "Прогрес 2010" перерахувало ТОВ "Тарсан ЛТД" грошові кошти, що підтверджено рахунками на оплату (т.1,а.с.72-121) та копіями банківських виписок (т.2,а.с.213-227).

При цьому, судом встановлено, що оприбуткування послуг у повному обсязі відображено у бухгалтерській звітності підприємства, що не спростовано представником відповідача під час судового розгляду.

Отже, суд доходить до висновку, що первинними документами підтверджено фактичність надання транспортних послуг з доставки продукції ТОВ "Прогрес – 2010" до місця призначення.

На момент складення податкових накладних ТОВ "Тарсан ЛТД" було зареєстрованим платником ПДВ, а тому, відповідно до вимог Податкового кодексу України, мало право на їх складення.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Суд вважає, що фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентом, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, позивачем податкове законодавство порушено не було.

Судом також надано оцінку тому, що ТОВ "Прогрес – 2010" має необхідні виробничі та трудові ресурси для провадження господарської діяльності.

З огляду на договір №03-Н оренди комплексу об`єктів нерухомого майна від 01.11.2013 р. в оренді в ТОВ "Прогрес-2010" знаходиться комплекс об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 209 (а.с.230-233, Т.3). Також позивач орендує виробниче обладнання відповідно до договору від 01.12.2010 р. (т.3,а.с.234-243).

Свідоцтвом про атестацію №3070 від 06.12.2013 р. засвідчено відповідність виробничо-аналітичної лабораторії ТОВ "Прогрес-2010" критеріям атестації (т.3,а.с.247).

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України надано ТОВ "Прогрес-2010" дозвіл №3510136300-309 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (т.3, а.с.248-249).

Відповідно до довідки №207/05 від 30.11.2016 р. середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "Прогрес-2010" станом на 01.01.2015 р. становила 144 особи (т.3, а.с.246).

Згідно до даних звіту про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2015 рік (№1П-НПП), в останньому відображено кількісні показники виробленої та реалізованої позивачем продукції (т.3, а.с.244-245).

Отже, у позивача наявні виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення господарської операції, а транспортні послуги, надані ТОВ "Тарсан ЛТД" у період з січня по квітень 2015 року безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "Прогрес-2010".

Висновки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Тарсан ЛТД" ґрунтуються на відомостях, зазначених в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2016 р. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Прогрес-2010", а також протоколів допиту свідка ОСОБА_1 , посадової особи ТОВ "Продінвест ЛТД" від 08.02.2016 р., протоколу огляду місця події від 07.12.2015 р. та протоколу огляду від 10.02.2016 р. (т.1, а.с.25-28).

Суд враховує, що керівником ТОВ "Тарсан ЛТД" є ОСОБА_2 , який і здійснював підписання усіх первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Прогрес-2010". При цьому розслідування кримінального провадження відносно нього не завершено, рішення суду відсутнє.

Суд зазначає наступне, що належними та допустимими, в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73,74 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд вважає доводи контролюючого органу помилковими, оскільки відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. Більше того, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.08.2018р. у справі № 808/760/16 адміністративне провадження №К/9901/29091/18.

Отже, позивачем доведено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту .

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що, згідно з ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом.

Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, що обумовлені ними.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків. Доказів на спростування таких висновків відповідачем до суду не було надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000321404 від 13.06.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 61 350,00 грн., у тому числі 40 900,00 грн. основного платежу та 20 450,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів

Стягнути на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010" (код ЄДРПОУ 37168270 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області (код – 43142606).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складений та підписано 21.12.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко