Рішення № 93785381, 24.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Київ справа №320/3685/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову):

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28 січня 2020 року №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» в частині, що стосується відрядження ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області з 31 січня 2020 р. по 30 квітня 2020 р. із табельною вогнепальною зброєю індивідуального використання та боєкомплектом до неї;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26 березня 2020 р. №220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, за п. 1 ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 3 ст. 1 та частин 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24 квітня 2020 р. № 119 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області;

- поновити позивача на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 27 березня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача, який проходив службу в органах Національної поліції на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, наказом відповідача №119 о/с від 24 квітня 2020 р. незаконно звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Звертає увагу суду, що підстави для звільнення позивача відсутні та жодними доказами не підтверджені. Формальною підставою для звільнення була нібито відмова від відрядження для проходження стажування в зону проведення АТО, хоча наказ про відрядження йому в установленому порядку та у визначений строк до початку відрядження не доводився, а він не підпадав під категорію осіб, які підлягають направленню на стажування. Позивач вважає, що спірні накази є незаконними і порушують його права, а тому підлягають скасуванню. Позивач просить поновити його на посаді в Національної поліції України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

18 червня 2020 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що позивачем вчинено порушення, за які його звільнено зі служби, відповідач діяв в межах визначених повноважень, а тому оскаржувані накази є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

8 липня 2020 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Стверджує, що представник позивача не спростував викладені обставини в позовній заяві. Вважає, що відповідач при винесенні спірних наказів діяв з порушенням вимог законодавства. У подальших поясненнях позивач зауважив, що при проведенні службового розслідування комісія взагалі не врахувала факти не повідомлення позивача про проходження стажування, про перебування останнього з 30 січня 2020 р. по 12 лютого 2020 р. та з 19 лютого 2020 р. по 3 березня 2020 р. на лікуванні та неможливості відбути до місця проходження стажування.

У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити. Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

16 листопада 2020 р. в судовому засіданні позивач заявив клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував щодо поданого клопотання. У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 16 листопада 2020 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач у період з 2016 р. по цей час неодноразово звільнявся відповідачем зі служби в МВС та поновлювався в судовому порядку.

21 січня 2020 року позивача в усній формі ознайомлено з телеграмою заступника начальника ГУ НП в Київській області за №153/109/12 від 17 січня 2020 року щодо проходження стажування працівниками поліції в Луганській області відповідно до вимог листа Національної поліції України від 26 січня 2018 р. № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України».

Згідно з телеграмою на виконання вимог вказівки Національної поліції України від 26 січня 2018 р. № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України» у відповідності до Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 24 грудня 2015 р. №1625, наказано відрядити особовий склад, в тому числі ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Луганській області з 31 січня 2020 р. по 30 квітня 2020 р. із табельною вогнепальною зброєю індивідуального використання та боєкомплектом до неї.

21 січня 2020 р. позивач подав рапорт про те, що з вимогами телеграми його ознайомлено, проте через сімейні обставини він не може виїхати на стажування в Луганську область, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей.

3 лютого 2020 р. до Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Київській області щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, які виразились у невиконанні наказу начальника Головного управління від 28 січня 2020 р. №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області».

У ході проведення службового розслідування встановлено, що на виконання вимог наказу МВС України від 24 грудня 2015 р. № 1625 «Про затвердження Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції» та листа Національної поліції України від 26 січня 2018 р. № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», 28 січня 2020 р. видано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області».

Відповідно до цього наказу 31 січня 2020 р. для проходження стажування у ГУНП в Луганській області підлягали направленню 16 поліцейських ГУНП в Київській області, в тому числі і позивач. Відомості про ознайомлення позивача з цим наказом відсутні.

29 січня 2020 р. керівникам територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління НП в Київській області надіслано службову телеграму №268/109/12 із зазначенням поліцейських, які 31 січня 2020 р. направлялися на стажування. Як вказано в розслідуванні, в порушення вимог частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, (якою визначено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати), у день виїзду до Головного управління не прибули та не вибули до місця проходження стажування інспектор з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_1 та деякі інші поліцейські. 31 січня 2020 р. з іншими працівниками поліції, які згідно з цим наказом відбували у розпорядження ГУ НП в Луганській області для проходження стажування, керівництвом Головного управління проведено нараду та інструктаж.

19 лютого 2020 р. відповідачем видано наказ № 306 «Про призначення службового розслідування». Цим наказом призначено службове розслідування за фактом невиконання вимог наказу ГУ НП в Київській області від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» окремих працівників відповідача.

У ході проведення службового розслідування позивач надав пояснення, в яких вказав, що на підставі наказу Головного управління від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» позивач дійсно повинен був відбути до ГУНП в Луганській області, однак у зв`язку з погіршенням стану здоров`я у період з 30 січня 2020 р. по 12 лютого 2020 р., з 19 лютого 2020 р. по 3 березня 2020 р. перебував на лікуванні. Про лікування позивач повідомляв начальникові СКЗ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області. У поясненні позивач зазначив, що після повного одужання він зобов`язується відбути для проходження стажування до ГУНП в Київській області.

За результатом службового розслідування 17 березня 2020 р. відповідачем складено висновок.

26 березня 2020 р. на підставі цього висновку службового розслідування відповідачем видано наказ № 220 від 26 березня 2020 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області». Відповідно до пункту 1 цього наказу за порушення службової дисципліни, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частини 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, що виразилось у не виконанні наказу Головного управління від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» та не вжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни, звільнено зі служби в поліції інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , а також інших поліцейських.

24 квітня 2020 р. наказом відповідача № 119 о/с (по особовому складу) капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського відділу поліції звільнено зі служби за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Не погоджуючись з оскаржуваними наказами щодо направлення на стажування та про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) та КЗпП України.

Вимогами ст. 3 Закону № 580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Статтею 1 Закону № 580-VIII визначено, що службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 580-VIII службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Вимогами ст. 5 Закону № 580-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі ст. 14 Закону № 3460-IV з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції” від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України).

Відповідно до вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Згідно з вимогами частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до вимог частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина 6 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд зазначає, що до позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з чим службове розслідування повинно встановити наявність підстав для такого стягнення.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина 10 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до вимог пункту першого розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт перший розділу V Порядку №893).

Згідно з вимогами пунктами 1 та 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Отже, об`єктивне службове розслідування обов`язково повинно передувати звільненню, якщо поліцейського звільняють у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування має бути проведене із збиранням, перевіркою та оцінкою матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.

Частиною 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Порядок направлення поліцейських на стажування встановлений Положенням про організацію післядипломної освіти працівників національної поліції, яке затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2016 р. № 1625 (далі – Положення № 1625).

Відповідно до розділу ІХ «Стажування» стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки.

Стажування проходять: - працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; - працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; - інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.

Тривалість та строки стажування встановлюються його ініціатором з урахуванням мети стажування, складності навчання, досвіду практичної роботи працівника поліції за погодженням із навчальним закладом, органом поліції, підприємством, установою, організацією, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, у якому здійснюватиметься стажування відповідно до вимог законодавства.

Кількість працівників поліції, які зараховані до кадрового резерву, та строки проходження ними стажування визначаються планами-графіками, які затверджуються керівниками центрального органу управління поліцією та територіальних (міжрегіональних) органів поліції залежно від підпорядкування номенклатури посад працівників поліції, які підлягають стажуванню.

Стажування проводиться за місцем служби (роботи) або в інших органах і підрозділах поліції, науково-дослідних установах, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління поліції, НЗ НП, на базі інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, а також за кордоном, на займаних посадах або на посадах, на які працівників поліції передбачається згодом призначити.

Зміст стажування визначається індивідуальними планами, які розробляються органами, установами, підприємствами, в яких відбуватиметься стажування, за погодженням з його ініціатором.

Організація стажування покладається на керівників структурних підрозділів центрального органу управління поліцією, територіальних (міжрегіональних) органів поліції, науково-дослідних установ, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління поліції, та НЗ НП, які зобов`язані: визначити строк, місце стажування, кількість стажистів та їх керівників; затвердити погоджений з ініціатором стажування індивідуальний план стажування, а після його проведення - звіт про виконання програми стажування (звіт про стажування долучається до особової справи працівника поліції);створити належні умови для стажування і здійснювати постійний контроль за його проходженням.

Керівник стажування зобов`язаний: - провести інструктаж про порядок проходження стажування та з техніки безпеки, надати стажисту необхідні документи (індивідуальне завдання, методичні рекомендації тощо), ознайомити його з функціональними обов`язками; - поінформувати стажиста про систему звітності, необхідність виконання кваліфікаційної роботи (практичного завдання) за відповідною посадою, ознайомити з основними нормативно-правовими актами, які регламентують роботу служби, органу, підрозділу; - систематично надавати стажистові необхідну методичну і практичну допомогу у вивченні та відпрацюванні передбачених планом завдань; - здійснювати постійний контроль за виконанням плану стажування; - після закінчення строку стажування підготувати відгук-характеристику, який затверджується керівником, на якого покладено організацію стажування.

Стажування на базі інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, а також за кордоном здійснюється за планами та в порядку, установленими в цих органах, установах, організаціях.

Особи, які проходять стажування, зобов`язані: своєчасно прибути до місця стажування; сумлінно та у відповідні строки виконувати зазначені в плані заходи; брати участь у нарадах, які проводяться за місцем стажування; вести облік проведеної роботи в щоденнику згідно з планом стажування; після закінчення строку стажування підготувати звіт та подати його на затвердження керівникові, на якого покладено організацію стажування.

Стажист має право звертатися до керівництва органу, на базі якого проводиться стажування, або до ініціатора стажування з питань незадовільного ставлення до нього з боку керівників стажування, відсутності умов для виконання індивідуального плану тощо.

У разі невиконання стажистом індивідуального плану, недбалого ставлення до своїх обов`язків керівник стажування має право перервати стажування з повідомленням про це ініціатора стажування.

Листом Національної поліції України від 26 січня 2018 р. № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України» визначено, що при направленні на стажування у першу чергу звертається увага на наступні категорії осіб, зокрема, поліцейські, які були звільнені зі служби в поліції, а в подальшому поновлені в судовому порядку.

Надаючи правової оцінки наявним у справі доказам, а також доводам та аргументам сторін, суд зазначає про таке.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 28 січня 2020 року №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» в частині, що стосується відрядження ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області з 31 січня 2020 р. по 30 квітня 2020 р. із табельною вогнепальною зброєю індивідуального використання та боєкомплектом до неї, суд бере до уваги наступне.

У спірному наказі відповідача від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» дійсно передбачено, що капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського відділу поліції, вирішено направити для проходження стажування з 31 січня по 30 квітня 2020 р. (терміном 90 діб) на відповідних посадах, за індивідуальним планом поліцейських ГУ НП в Київській області до Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Разом з тим, цей наказ направлено до Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області для доведення до відома осіб, які направлялися на стажування 5 лютого 2020 р., тобто після початку перебігу терміну проходження стажування (після 31 січня 2020 р.)

Судом встановлено, що в спірному наказі відсутні будь-які відомості про його доведення тим особам, які направлялися на проходження стажування, в тому числі і позивачу. Відповідач на вимогу суду не надав доказів ознайомлення позивача з цим наказом.

При цьому судом встановлено, що позивач з 30 січня 2020 р. по 12 лютого 2020 р., а також з 19 лютого 2020 р. по 3 березня 2020 р. перебував на лікуванні, що підтверджено листками тимчасової непрацездатності. Про перебування на лікуванні позивач повідомляв до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області і цей факт відповідачем визнається і не заперечується.

Суд також погоджується з доводами позивача про те, що він не підпадав під жодну з категорій осіб, яким необхідно пройти стажування, визначену Положенням № 1625, оскільки він не був працівником поліції, який зарахований до кадрового резерву, не був працівником поліції, який вперше призначений на посади керівного складу Національної поліції України, та не був працівником поліції, якого призначено на нову посаду. За наведених обставин позивач не підлягав направленню на стажування, що не було враховано при притягненні його до відповідальності.

Суд враховує, що строк відрядження за спірним наказом закінчився 30 квітня 2020 р., цей наказ вже реалізовано, зазначені у ньому особи вибули на стажування, а щодо осіб, які не вибули – відповідачем проведено службове розслідування, за наслідками якого застосовано дисциплінарну відповідальність.

Як встановлено судом, позивач просить скасувати спірний наказ, оскільки за невиконання цього наказу на нього накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Надаючи оцінку вказаній позовній вимозі в цілому, суд звертає увагу на таке.

Згідно з вимогами частиною п`ятою ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Згідно з вимогами ч. 1 і 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд визнає, що за наведених обставин, беручи до уваги, що спірний наказ відповідача від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» вже реалізовано, він виконаний, а його визнання протиправним та скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є оскарження наказів відповідача від 26 березня 2020 р. №220 та від 24 квітня 2020 р. № 119о/с в частині звільнення позивача. Саме такі позовні вимоги і є предметом подальшого розгляду у цій справі.

Отже, суд при розгляді даної позовної вимоги встановив невідповідність обраного позивачем способу захисту своїх прав способам, визначеним законодавством, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 26 березня 2020 р. №220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГКНП в Київській області» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, за п. 1 ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 3 ст. 1 та частин 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суд зазначає наступне.

26 березня 2020 р. за результатами службового розслідування відповідачем видано спірний наказ № 220 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області”. Судом встановлено, що в описовій частині наказу не зазначено ні жодних обставин вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, ні жодних конкретних підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У висновку службового розслідування вказано про порушення позивачем вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частини 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, що виразилось у не виконанні наказу Головного управління від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» та не вжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни, однак не зазначено конкретно, як саме, де, коли та за яких обставин позивачем порушено вказані норми законодавства.

Суд звертає увагу, що спірний наказ надійшов до відповідача 5 лютого 2020 р., тобто вже після початку строку відрядження – 30 січня 2020 р., і як на час надходження наказу, так і в подальший період позивач перебував на лікуванні, що унеможливлювало вибуття у відрядження. Вказані обставини підтверджено також і матеріалами службового розслідування, проте жодної оцінки їм надано не було.

Той факт, що позивача було усно ознайомлено зі змістом вказаної телеграми, а також те, що ним подано рапорт від 21 січня 2020 р. на думку суду не є підтвердженням ознайомлення його із спірним наказом, який підлягав виконанню.

Суд зазначає, що за наслідками службового розслідування ні у висновку, ні у спірних наказах не вказано про відповідність запропонованого дисциплінарного стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача, не встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Всі ці обставини залишилися поза увагою осіб, які проводили розслідування.

Судом встановлено, що у спірному наказі не вказано жодного конкретного факту неналежного виконання обов`язків позивачем, не надано юридичної кваліфікації його дій чи бездіяльності та наслідків цього. Відсутнє таке зазначення і у висновку службового розслідування.

Суд наголошує, що позивач не підпадав під жодну з категорій осіб, яким необхідно пройти стажування, визначену Положенням № 1625, і тому не підлягав направленню на стажування, що не було враховано при притягненні його до відповідальності. Суд при цьому відкидає посилання відповідача на лист Національної поліції України від 26 січня 2018 р., оскільки він не має нормативного характеру і не може змінювати вказане Положенням № 1625.

Тому суд зазначає про необґрунтованість, поверховість і хибність висновків цього службового розслідування, та як наслідок, про протиправність прийнятих на його підставі спірних наказів.

Суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ від 26 березня 2020 р. № 220 про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Зазначений висновок суд робить також і з огляду на те, що ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено 8 видів дисциплінарних стягнень, останнім і найтяжчим з яких є звільнення з поліції. Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування пункту 1 Наказу № 220 від 26 березня 2020 р. Головного управління Національної поліції у Київський області “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області” в частині, яка стосується звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу від 24 квітня 2020 р. № 119 о/с в частині звільнення із займаної посади капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області», суд зазначає наступне.

Наказ № 119 о/с від 24 квітня 2020 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 був прийнятий на реалізацію наказу відповідача від 26 березня 2020 р. №220 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області”.

Оскільки судом встановлено протиправність та скасовано пункт 1 наказу відповідача від 26 березня 2020 р. № 220 в частині, яка стосується позивача, то наказ № 119 о/с від 24 квітня 2020 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 також є необґрунтованим та підлягає скасуванню як похідна вимога.

Щодо вимоги про поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області суд зазначає наступне.

Ураховуючи протиправність звільнення позивача зі служби в поліції внаслідок безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач підлягає поновленню на службі в поліції на займаній ним перед звільненням посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 24 квітня 2020 р. № 119 о/с позивача з 24 квітня 2020 року звільнено зі служби в поліції. Беручи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача зі служби в поліції, тобто з 25 квітня 2020 року.

Суд при цьому звертає увагу, що вимогами п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі в поліції на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 27 березня 2020 року, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Оскільки нормами Закону України “Про Національну поліцію” не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

11 листопада 2015 року Кабінетом міністрів України прийнято постанову №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”. Даною постановою встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньо година) заробітна плата працівника.

Відповідно до вимог абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пунктом 12 розділу ІІ Порядку обумовлено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Поліцейським поліції охорони виплата премії здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. (Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, справа №805/1110/17-а адміністративне провадження №К/9901/22563/18).

Суд зазначає, що тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок протиправного звільнення позивача згідно наказу відповідача № 119 о/с від 24 квітня 2020 р. необхідно обраховувати з 25 квітня 2020 р. (що є першим календарним днем після звільнення позивача) по 24 грудня 2020 р. (що є датою прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді), що становить 244 календарних днів.

З огляду на те, що позивача звільнено 24 квітня 2020 року (останній робочий день), відповідно сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за лютий та березень 2020 року.

Відповідно до довідки про доходи позивача, виданої відповідачем, грошове забезпечення за останні два повні календарні місяці перед звільненням позивача, за лютий 2020 року (10 812 грн. 90 коп. за 29 календарних дня) та березень 2020 року (10 812 грн. 90 коп. за 31 календарний день), що у сумі становить 21 625 грн. 80 коп.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 360 грн. 43 коп. (21 625 грн. 80 коп. (середня заробітна плата за останні два місяці роботи, згідно наданої довідки)/60 (кількість робочих днів).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 25 квітня 2020 року по 24 грудня 2020 року, що складає 244 календарних дня.

З огляду на наведене, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 86 942 грн. 08 коп. (356,32 грн. х 244 календарних днів).

Суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції у Київський області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 25 квітня 2020 року по 24 грудня 2020 р. (по дату винесення рішення у справі).

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з 27 березня 2020 р., а не з 25 квітня 2020 р. Суд зазначає, що ця позовна вимога ґрунтувалася на тому, що позивача звільнено спірним наказом від 26 березня 2020 р. № 220. Як встановлено судом, фактично позивача звільнено та виключено зі списків особового складу спірним наказом № 119 о/с від 24 квітня 2020 р. Це означає, що позивач в період з 27 березня по 24 квітня 2020 р. ще перебував на службі в поліції і забезпечувався належним йому грошовим забезпеченням.

За таких обставин з наведених вище мотивів і підстав позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з 27 березня 2020 р., а не з 25 квітня 2020 р. в частині визначення періоду стягнення (з 27 березня 2020 р. по 24 квітня 2020 р.) є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що вказаним рішенням суду було поновлено позивача на посаді та стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин відповідач повинен допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування і виплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу – в межах розміру одного місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для вирішення у цій справі питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу № 220 від 26 березня 2020 р. Головного управління Національної поліції у Київський області “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області” в частині, яка стосується ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ № 119 о/с від 24 квітня 2020 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Поновити на службі в поліції на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській областіСича ОСОБА_2 (РНКОПП – НОМЕР_1 ) з 25 квітня 2020 р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 (РНКОПП – НОМЕР_1 ).

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київський області (код ЄДРПОУ – 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП – НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 25 квітня 2020 р. по 24 грудня 2020 р. (по дату винесення рішення суду) в розмірі 86 942 (вісімдесят шість дев`ятсот сорок дві) грн. 08 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНКОПП – НОМЕР_1 ) середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу – в межах суми одного місячного грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку – НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 24 грудня 2020 р.