Рішення № 93783942, 24.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2020 р. Справа № 120/7035/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

20.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що в квітні 2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням від 30.07.2020 року №025250002215 відповідач відмовив у її призначені, у зв`язку з відсутністю в поданих до пенсійного фонду документах, даних для опитування свідків.

Вказала, що ознайомившись із мотивами рішення, надала відповідачу дані для опитування свідків, в результаті чого працівниками пенсійного фонду складений акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Листом від 07.10.2020 року відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років. При цьому, Головне управління ПФУ у Вінницькій області вказало на неможливість зарахування до страхового стажу період догляду за інвалідом 1 групи, оскільки позивачем не надано висновку медичного закладу про те, що пенсіонер потребувала постійної сторонньої допомоги.

На переконання позивача, відмова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Вказала, що факт догляду нею за особою похилого віку в період з 01.02.2000 року по 31.12.2001 року підтверджується актом обстеження фактичних обставин здійснення догляду, отриманою компенсацією по догляду за пристарілою та довідкою сімейного лікаря КНП Томашпільського центру первинної медико - санітарної допомоги.

Вищевикладені обставини зумовили її звернення до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.10.2020 року у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за престарілою з 01.02.2000 року по 17.12.2001 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.10.2020 року.

Ухвалою суд від 24.11.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.12.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якій остання заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказала, що спеціалістами Головного управління складено акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, однак вважає, що оскільки позивачем не надано висновку медичного закладу про те, що ОСОБА_2 потребувала постійної сторонньої допомоги, для зарахування до страхового стажу періоду з 01.02.2000 року по 31.12.2001 року немає законних підстав.

Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

23.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025250002215 від 30.07.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зокрема вказано, що в разі надання заявницею даних для опиту свідків і підтвердження періоду здійснення нею догляду за престарілою особою, яка потребувала постійної сторонньої допомоги, загальний стаж буде перераховано, а дане рішення - переглянуто у відповідності до чинного законодавства.

13.08.2020 року головним спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України Томашпільського відділу обслуговування громадян складено Акт обстеження фактичних обставин догляду за пристарілою 80 років і старше.

14.08.2020 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

07.10.2020 року за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідач листом №4198-4391/П-02/8-0200/20 повідомив, що спеціалістами Головного управління складено акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, проте, оскільки позивачем не надано висновку медичного закладу про те, що ОСОБА_2 потребувала постійної сторонньої допомоги, для врахування періоду з 01.02.2000 року по 31.12.2001 року немає законних підстав.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно положень частин 1 та 2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частина 4 цієї Статті говорить, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону 1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

За приписами пункту "ж" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Пунктом "є" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 637 передбачено, що час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Як вже встановлено судом, 13.08.2020 року головним спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України Томашпільського відділу обслуговування громадян складено Акт обстеження фактичних обставин догляду ОСОБА_1 за пристарілою 80 років і старше ОСОБА_2 з 01.02.2000 року по 31.12.2001 року.

В свою чергу, акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду не є єдиним документом, що підтверджує факт догляду за пристарілою 80 років і старше, а одним із документів, на підставі якого можливо встановити право особи на зарахування періоду догляду за пристарілою до страхового стажу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, довідки сімейного лікаря КНП Томашпільського центру первинної медико - санітарної допомоги, ОСОБА_2 потребувала постійної сторонньої допомоги.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської РДА від 01.10.2020 року позивач перебувала на обліку в УПСЗН з 01.02.2000 року по 31.12.2001 року та отримувала допомогу по догляду за пристарілою ОСОБА_2 .

Верховний Суд у постанові від 22.11.2018 року у справі №348/345/17 зазначив, що документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Суд не може взяти до уваги твердження відповідача, що для зарахування спірного періоду по догляду за престарілою, може буде виключно висновок медичного закладу, оскільки зміст поданих позивачем документів надає можливість встановити, що ОСОБА_2 дійсно потребувала стороннього догляду, і, що такий догляд їй надавався ОСОБА_1 .

На переконання суду, не проходження пенсіонером, який потребував постійної сторонньої допомоги та не мав змоги чи не пройшов лікарсько-консультативну комісію, не може позбавляти громадян, які за ними доглядають, їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт здійснення позивачем догляду за пристарілою ОСОБА_2 , яка потребувала постійної сторонньої допомоги в період 01.02.2000 року по 17.12.2001 року. В свою чергу, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправної відмови ГУ ПФУ у Вінницькій області у зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за пристарілою з 01.02.2000 року по 17.12.2001 року, та як наслідок відмови у призначенні пенсії.

Водночас, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу період догляду за ОСОБА_2 з 01.02.2000 року по 17.12.2001 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.10.2020 року.

При цьому суд зазначає, що за правилами ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Частиною 1 ст.245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України №1058, зарахувавши до страхового стажу період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.02.2000 року по 17.12.2001 року.

Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, позивач досягла пенсійного віку 21.08.2020 року, а її звернення до головного управління із заявою про призначення пенсії відбулось в межах строку визначеного п.1 ч. 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно призначення пенсії має відбутися з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 22.08.2020 року.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22.08.2020 року, зарахувавши до страхового стажу період догляду за престарілою з 01.02.2000 року по 17.12.2001 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено 24.12.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович