Рішення № 93783865, 21.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2020 р. Справа № 120/5730/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Михайла Олександровича до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравчук Михайло Олександрович з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у наданні інформації на запит про надання інформації від 29.09.2020 року.

Ухвалою від 20.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

07.12.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області не являється розпорядником інформації, яка не пов`язана з виконанням їх обов`язків, а тому така інформація не є публічною.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

29.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом про надання інформації, у якому просив надати наступну інформацію в належно засвідчених копіях:

- посадову інструкцію (положення тощо) начальника управління, зокрема, в.о. начальника управління ОСОБА_2 ;

- посадову інструкцію (положення тощо) заступника начальника управління - начальника юридичного відділу ОСОБА_3 ;

- накази про виконання заступником начальника управління начальником юридичного відділу Лимар Андрієм Вікторовичем обов`язків начальника управління, які прийняті в 2020 році;

- наказ про прийняття (зарахування) ОСОБА_3 на посаду заступника начальника управління - начальника юридичного відділу;

- копії документів (диплом про вищу освіту тощо), які необхідні при прийняття (зарахування) ОСОБА_3 на посаду заступника начальника управління - начальника юридичного відділу.

Листом №1337-02 від 29.09.2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації повідомило, що вони не є розпорядниками запитуваної інформації, оскільки вона не пов`язана з виконанням їх обов`язків, а тому така інформація не є публічною інформацією.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Приписами статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців (ч. 1 ст. 5 Закону №1105-XIV).

Зміст наведеного правового регулювання свідчить, що Фонд соціального страхування України є особою, яка виконує делеговані повноваження з надання державної послуги соціального загальнообов`язкового страхування. Цей висновок дозволяє віднести відповідача до кола осіб, які є розпорядниками публічної інформації, визначеного статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Щодо особливостей інформації, яка підлягає наданню особами, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень, а саме, лише стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

За приписами статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У той же час, зі змісту запиту вбачається, що позивач просив надати наступну інформацію:

1) посадову інструкцію ОСОБА_2 ;

2) посадову інструкцію ОСОБА_3 ;

3) накази про виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 прийняті у 2020 році;

4) наказ про прийняття ОСОБА_3 на посаду заступника начальника управління - начальника юридичного відділу;

5) копії документів, які були необхідні при прийнятті ОСОБА_3 на посаду.

На переконання суду запитувана інформація щодо пунктів 1-4 є такою, що пов`язана з виконанням обов`язків особи, що виконує делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень з приводу надання державної послуги з загальнообов`язкового соціального страхування, а поданий запит в цій частині - запитом на надання публічної інформації.

Виходячи із наявного встановленого законодавцем обов`язку розпорядника інформації надавати публічну інформацію, суд приходить до висновку, що відмова розпорядника інформації в частині пунктів 1-4 запиту про надання інформації від 29.09.2020 року є неправомірною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та порушує право позивача на доступ до інформації.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що доступ до публічної інформації підлягає обмеженню відповідно до умов, передбачених законом. Так, важливою вихідною точкою для застосування цих обмежень є принцип максимальної відкритості або презумпції відкритості, який передбачає, що будь-яка інформація, яка знаходиться в розпорядника публічної інформація є відкритою. І це припущення може бути спростовано, якщо розпорядник доведе, що було дотримано сукупність таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні («трискладовий тест»).

Орган влади не має виключного права (повноваження) розпоряджатися наявною в нього інформацією на власний розсуд без жодних обмежень - він може збирати та використовувати інформацію лише відповідно та в спосіб, визначений законом у межах своїх повноважень.

Право на доступ до інформації є правом інструментальним, тобто таким, що необхідне для реалізації інших прав і свобод людини.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №803/487/17 від 29.04.2020 року.

Що стосується інформації, яка запитувалась у пункті 5 (копії документів, які були необхідні при прийнятті ОСОБА_3 на посаду) запиту про надання інформації від 29.09.2020 року, то на переконання суду вона не пов`язана із виконанням відповідачем своїх обов`язків і не є публічною інформацією, а тому відповідачем правомірно відмовлено у наданні інформації в цій частині.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 09.10.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 15.10.2020 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 15.10.2020 року, квитанцію за № 6 від 15.10.2020 року про прийняття адвокатом ОСОБА_4 гонорару в сумі 5000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2020 року між ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1 та 2.1) адвокат приймає на себе доручення клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з ненаданням інформації на запит від 29.09.2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 5000 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги /а.с. 15/, а також детального опису робіт (наданих послуг) /а.с. 11/, адвокатом надано позивачеві такі юридичні послуги: складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит від 29.09.2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області - вартістю 5000 грн.; складність справи – незначна; затрачено 3 години часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 2000 грн. Вартість наданих послуг відповідно до Договору розраховувалось наступним чином: 2000,00 (грн.) х 3 (год.) = 6000 грн.

Однак, враховуючи пункт 2.1 Договору - вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить 5000 грн.

Суд звертає увагу, що копія квитанції за № 6 від 15.10.2020 року про прийняття адвокатом ОСОБА_4 гонорару в сумі 5000 грн. містять посилання на договір від 09.10.2020 року, однак не дають можливості визначити, оплата за надання правової допомоги у якій саме справі здійснена.

Слід зазначити, що понесені стороною витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, повинні бути документально підтверджені та доведені стороною, яка їх понесла, а надані нею документи, що підтверджують ці витрати, повинні давати змогу встановити зв`язок між наданою послугою (правничою допомогою) та конкретною справою, в якій саме ця послуга (допомога) була надана.

Ураховуючи виявлені невідповідності та розбіжності в поданих заявником документах, те, що позивач не зміг довести наявність зв`язку між цими документами, що, на його думку, підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу, та справою, що розглядається, а також враховуючи, що такий зв`язок не встановлений судом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №120/3970/19-а від 12 листопада 2020 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 5, 12, 13, 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 року, ст. 4, 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999 року, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у наданні інформації в частині пунктів 1-4 запиту про надання інформації від 29.09.2020 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області надати ОСОБА_1 інформацію, що запитувалась у пунктах 1-4 запиту про надання інформації від 29.09.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21037, ЄДРПОУ 41315197).

Суддя Свентух Віталій Михайлович