Рішення № 93783008, 14.12.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/548/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Гримак Л.П.

розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго», вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46016

про стягнення 99 369,62 грн., з яких: 66 285,40 грн. боргу за переданий природний газ, 17 420,40 грн. пені, 5 340,89 грн. 3% річних та 10 322,93 грн. інфляційних втрат.

За участі представника позивача - адвокат Єгоров Валерій Сергійович, довіреність №14-183 від 13.05.2019р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення 99 369,62 грн., з яких: 66 285,40 грн. боргу за переданий природний газ, 17 420,40 грн. пені, 5 340,89 грн. 3% річних та 10322,93 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 18.09.2020р. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Ухвалою суду від 18.09.2020р. відкладено розгляд справи на 20.10.2020р., а ухвалою суду від 20.10.2020р. на 13.11.2020р. з врахуванням клопотань відповідача про захворювання та п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, постанову Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. №956 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою, зокрема, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Позивач подав клопотання №3915/2639-20 від 19.10.2020р. про розгляд справи за відсутності представника позивача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що судове засідання, яке відкладено на 13.11.2020р. у визначений час не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Стадник М.С., а тому ухвалою суду від 16.11.2020р. призначено судове засідання на 14.12.2020р. Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Станом на 14.12.2020р. будь – яких заяв від сторін не поступило.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та на обґрунтування яких посилається на належне виконання позивачем умов Договору постачання природного газу №8452/1718-КП-30 від 05.10.2017р., підтвердженням чого є акти приймання – передачі природного газу, поставленого за період жовтень 2017р. – березень 2018р. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі : 66 285,40 грн. За порушення грошових зобов`язань відповідач повинен згідно чинного законодавства, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних та пені. На спростування твердження відповідача про здійснення розрахунків шляхом використання рахунків зі спеціальним режимом використання та, як наслідок, усунення відповідача від можливості впливати на виконання умов договору, зазначив, що такі не відповідають умовам договору та законодавчо не закріплені, оскільки відповідно до п.п. 2 п. 6.3 Договору, в будь якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 Договору – в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, а тому відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом внесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат. Щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив так як зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника, а останнім не надано доказів, які дають підстави для зменшення розміру пені виходячи з інтересів сторін, зокрема, – позивача, а також посилання відповідача на відсутність у нього необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязань. При цьому, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.06.2018р. у справі №922/1010/16, від 04.05.2018р. у справі №908/1453/14.

Відповідач щодо позовних вимог в частині основного богу не заперечив, на причини несвоєчасного виконання зобов`язань посилається на те, що природний газ, що постачається за договором укладеним між сторонами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Оплата за поставлений природний газ здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, оплата шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. У зв`язку з тим, що підприємство не повністю отримувало оплату за вироблену теплову енергію від споживачів та оплату за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію від теплопостачальних організацій, утворилася заборгованість за отриманий газ за Договором №8452/1718-КП-30 від 05.10.2017р. Також, зазначив, що підприємство уклало договір банківського рахунку з уповноваженим банком, який здійснював перерахування коштів, які надходять на спеціальні рахунки, відкриті підприємством, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що затверджується Комісією (яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на кого покладено спеціальні обов`язки») до 12 години кожного банківського дня на рахунки гарантованого постачальника Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. На підтвердження важкого фінансового стану підприємства надав Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2020р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, судом встановлено:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ((відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – Постачальник)) та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (далі – Споживач), керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єкти ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017р. №187 (далі – Положення) та іншими нормативно-правовими актами укладено 05.10.2017р. Договір постачання природного газу №8452/1718-КП-30 з врахуванням Додаткової угоди №1 від 06.04.2018р. (далі – Договір) .

Відповідно до умов Договору сторони взяли на себе зобов`язання:

- природний газ, що постачається за договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017р. по 31 березня 2018р. природний газ обсягом до 12,9 тис. куб. метрів та з 01 квітня 2018р. по 31 травня 2018р. - природний газ обсягом до 0,9 тис. куб. метрів у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2017р. – 0,7; листопад 2017р. – 2,0; грудень 2017р. – 2,7; січень 2018р.– 2,8; лютий 2018р.- 2,5; березень 2018р.- 2,2; квітень 2018р. – 0,9, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору (п. 1.2, 2.1 Договору);

- приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.1 Договору);

- ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %, усього до сплати разом – 9488,64 грн. (п. 5.2 Договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки (п. 6.1 Договору);

- сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначення платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 Договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюється дія статті 19-1Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у Споживача за договором (п.п. 6.2, 6.3 Договору);

- у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 Договору);

- згідно п. 12.1 Договору, такий набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Постачальник, на виконання умов Договору, протягом жовтня 2017 – березня 2018 року поставив Споживачу природний газ в кількості 15,534 тис. куб. м. на загальну суму 147 396, 54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017р. в обсязі 0,258 тис. куб. м на суму 2448,07 грн., від 30.11.2017р. в обсязі 2,644 тис. куб. м на суму 25087,97 грн., від 31.12.2017р. в обсязі 3,192 тис. куб. м на суму 30287,74 грн., від 31.01.2018р. в обсязі 3,299 тис. куб. м на суму 31303,02 грн., від 28.02.2018р. в обсязі 3,230 тис. куб. м на суму 30 648,31 грн., від 31.03.2018р. в обсязі 2,911 куб. м на суму 27621,43 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін Договору.

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку за період з 01.09.2017р. по 31.01.2020р. відповідачем перераховано 72477,44 грн., разом з тим позивач просить стягнути 66 285, 40 грн., яка не оплачена останнім, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань, річних та пені.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі ГК України).

- до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України);

- відповідно до ст. 655 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст. 265 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. 692 ЦК України);

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений природній газ у жовтні 2017р. – березні 2018р. згідно Договору постачання природного газу №8452/1718-КП-30 від 05.10.2017р. становить 66 285, 40 грн., а тому в частині основного боргу позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов`язання у п. 8.2 Договору відповідає вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу 3% річних, встановив правомірність таких нарахувань на суму 5 340, 89 грн., які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні нарахування, встановив їх правомірність в розмірі 10 304,00 грн. інфляційних втрат, які підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

В частині стягнення з відповідача 18,93 грн. інфляційних нарахувань (за зобов`язаннями грудня 2017 року та січня 2018 року) суд відмовляє, оскільки як слідує із розрахунку позивача, останнім здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу з врахуванням інфляційних втрат, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні", що є неправомірним. При цьому, суд враховує аналогічну правову позицію, викладену у постановах Верховного суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Щодо заявленої суми пені – 17420, 40 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, вважає за можливе задовольнити його. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру пені:

- відповідачем кошти були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у відповідності до вимог Порядку №217 від 18.06.2014р., а тому відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому на підставі договору №8452/1718-КП-30 від 05.10.2017р., оскільки у даному випадку, у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, а всі кошти, які надходять на рахунок споживача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно з затвердженим поставами НКРЕП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача;

- відповідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30 вересня 2020 року та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року, у Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" поточні зобов`язання складають – 34 369 тис. грн. (за попередній аналогічний період -37 891тис.грн.) , збиток – 8 107 тис.грн. (за попередній аналогічний період -5 161 тис. грн.).

Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, а також те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених збитків по Договору поставки , суд вважає за можливе зменшити суму пені на 50%, та стягнути 8 710, 20 грн., а в решті суми пені – відмовляє.

Судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Cтягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”(вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46016, ідентифікаційний код – 03353590) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код – 20077720) 66 285 (шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн.40 коп. боргу за переданий природний газ, 8 710 (вісім тисяч сімсот десять) грн. 20 коп. пені, 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) грн. 89 коп. 3% річних та 10 304 (десять тисяч триста чотири) грн.00 коп. інфляційні втрати, та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складене 24 грудня 2020р.

Суддя М.С. Стадник