Рішення № 93782835, 17.12.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 Справа № 917/368/19

м.Полтава

за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м.Лубни, Полтавська область,37500 в інтересах держави в особі

1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна,23, м.Полтава, 36038

2. Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області, вул.Перемоги,1, м.лохвиця, Полтавська область,37500

до 1. Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", просп.Перемоги,121В, Святошинський район, м.Київ, 03115

2. Червонозаводська філія приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул.Матросова, 10, м.Заводське, ,Лохвицький район, Полтавська область,37240

про повернення земельної ділянки

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" та Червонозаводської філії приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про зобов"язання приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" (просп.Перемоги,121В, Святошинський район, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 30382533) повернути у розпорядження Держгеокадастру в Полтавській області земельну ділянку площею 40,3000га, кадастровий номер 5322686200:00:003:0150 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.03.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.04.2019.

22.03.2019 зав вхід. №2857 та 25.03.2019 за вхід. №2947 від відповідача 1 - ПАТ "Райз-Максимко" надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що використовує у виробництві земельну ділянку з дотриманням норм ЗУ "Про оренду землі", Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не зверталося до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" з вимогою про повернення земельної ділянки; ні позивач в інтересах держави, перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, ні Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ні Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" для досудового врегулювання спору; законодавством не встановлено порядку повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі; у першого заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області відсутні законні підстави для звернення до суду в інтересах держави.

Від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 25.03.2019 за вхід. №2923 надійшли пояснення по справі. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області 01.04.2019 надійшла відповідь на відзив за вхід. №3242 та № 3238.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 суд залишив позов без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду Полтавської області.

Справу передано на розгляд судді Кльопову І.Г., що відображено у протоколі передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2019, у зв`язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Кльоповим І.Г.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання у справі на 13.11.19

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.11.2019 закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 зупинено провадження у справі №917/368/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 суд поновив провадження у справі та призначив справу у судове засідання на 29.09.2020.

28.09.2020 від Полтавської обласної прокуратури надійшов лист з повідомленням, про зміну назви юридичної особи з: прокуратура Полтавської області на Полтавська обласна прокуратура.

Ухвалами від 29.09.2020, від 22.10.2020 та від 17.11.2.2020 відкладав розгляд справи.

02.11.2020 від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Лубенською місцевою прокуратурою, при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42018171240000206, встановлено, що 16.07.2012 головою Лохвицької районної державної адміністрації прийнято розпорядження №436 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки на умовах оренди ПрАТ «Райз-Максимко».

Відповідно до вищевказаного розпорядження, між Лохвицькою районною державною адміністрацію (орендодавець) та ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) укладено договір оренди землі №436-3/3 від 16.07.2012 та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.09.2012.

Вказаний договір зареєстрований у Відділі Держкомзему в Лохвицькому районі, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис №002024 від 27.09.2012.

Згідно вказаного договору (п.1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

На підставі договору оренди землі (п.п. 2,8) в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 5322686200:00:003:0150) загальною площею 40,3000 га, у тому числі 40,3000 га із земель запасу терміном на 5 років.

Згідно п. п. 20,21 вищевказаного договору оренди земельної ділянки передача земельної ділянки здійснюється згідно акту приймання-передачі. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав у оренду.

Окрім цього, згідно п. 37 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Прокурор у позові зазначає, що відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №849-ДК/115 7/АП/09/01 /-18 від 26.09.2018 вищевказана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва державної власності з кадастровим номером 5322686200:00:003:0150, яка знаходяться за межами населених пунктів на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області самовільно зайнята та використовується ПрАТ «Райз-Максимко» шляхом посіву сільськогосподарської культури - кукурудзи, чим порушуються вимоги статті 125 Земельного Кодексу України.

Використання вказаної земельної ділянки ПрАТ «Райз- Максимко» підтверджується інформацією з Свиридівської сільської ради Лохвциького району Полтавської області №279 від 25.09.2018 та №302 від 29.12.2018, відповідно до якої за користування даною земельною ділянкою ПрАТ «Райз-Максимко» сплачував орендну плату.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №10-16-0.6-54/2-19 від 04.01.2019 земельна ділянка в супереч вимог п.п. 20,21 вищевказаного договору оренди земельної ділянки згідно Акту приймання-передачі не поверталася, не зважаючи на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської закінчився ще 15.07.2017, у зв`язку з чим постає необхідність повернення земельної ділянки до земель державної власності.

Прокурор стверджує, що всупереч вимогам п.п. 21,37 договору оренди земельної ділянки, ПрАТ «Райз-Максимко» продовжує використовувати у своїй господарській діяльності земельну ділянку, що знаходяться на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, попри те, що дія договору оренди закінчилася, відповідно, ПрАТ «Райз-Максимко» зобов"язано повернути вказану земельну ділянку у розпорядження Держгеокадастру в Полтавській області.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно із вимогами ч.І ст. 13 та ч.І ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог Закону України від 06.09.2012 №5245-VI (далі Закон 5245-VI) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи вищевикладене, з 2013 року, розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів здійснює Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статті 525, 526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського Кодексу України містять вимогу виконувати зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 30,33 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Пунктом 8 договору оренди зазначеної земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити договір оренди на новий строк. У цьому випадку орендар не пізніше ніж за 40 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.01.2019 за №10-16-0.6-54/2-19 прокуратуру повідомлено, що 26.05.2017 від ПрАТ «Райз Максимко» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшло письмове повідомлення за № 1236 від 25.05.2017 про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки, яка розташована на території Свиридівської сільської ради на тих саме умовах та на той самий строк.

Відповідно до листа-відповіді №7422/6-17 від 12.06.2017 згоди про переукладення договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322686200:00:003:0150 між сторонами досягнуто не було.

Так, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було запропоновано ПрАТ «Райз Максимко» збільшення орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1995-1997 років, з урахуванням індексації та збільшити термін дії договору з 5 до 7 років. Окрім цього, орендарю було запропоновано провести за власний рахунок нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розробити агрохімічні паспорти полів.

Також, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.01.2019 за №10-16-0.6-54/2-19, 27.12.2018, ПрАТ «Райз Максимко» повторно звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з письмовим повідомленням за №668 про намір поновлення договору оренди землі на дану земельну ділянку.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.01.2019 за №0-16-0.331-398/2-19 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листа від 23.01.2019 №320/0/26-19 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ПрАТ «Райз Максимко» не досягнуто згоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322686200:00:003:0150, оскільки орендарем було запропоновано укладення договору оренди на тих саме умовах та на той самий строк. Окрім цього, згідно вищевказаної інформації Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не має наміру продовжувати договірні відносини з ПрАТ «Райз Максимко» на вищевказану земельну ділянку в подальшому. Дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

Згідно ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, не зважаючи на факт своєчасного звернення орендаря - ПрАТ «Райз Максимко» до орендодавця - Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, згоди між сторонами, щодо істотних умов договору оренди земельних ділянок, якими є: строк дії договору оренди та орендна плата із зазначенням її розміру досягнуто не було, про що свідчить переписка між сторонами.

Враховуючи той факт, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки додаткова угода до Договору про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, як цього вимагає ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" Договір між сторонами не поновився, а припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 вказаного Закону.

Приписами ст. 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно п.21. зазначеного договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Разом з тим, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про повернення земельної ділянки обґрунтована, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами і підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо підстав звернення прокурора з цим позовом.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18 зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У частині 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Дослідивши доводи прокурора відносно наявності підстав його звернення до суду з цим позовом, суд встановив, що на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.

Зокрема, Лубенська місцева прокуратура листом від 22.02.2020 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, з повідомленням про заявлення позову до суду про повернення земельної ділянки площею 40,3га.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не здійснює захист своїх прав в судовому порядку та не заперечує щодо представництва її інтересів у суді Лубенською місцевою прокуратурою.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі..

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Зобов"язати Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" (просп.Перемоги,121В, Святошинський район, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 30382533) повернути у розпорядження Держгеокадастру в Полтавській області (вул.Уютна,23, м.Полтава, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) земельну ділянку площею 40,3000га, кадастровий номер 5322686200:00:003:0150 шляхом підписання акту прийому-передачі.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (просп.Перемоги,121В, Святошинський район, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 30382533) на користь Полтавської обласної прокуратури (вулиця 1100-річчя Полтави, 7, Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) 1921,00грн. судового збору.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області).

Повне рішення складено 22.12.2020

Суддя Кльопов І.Г.