Рішення № 93782566, 11.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Справа № 915/1562/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Фулова К.В. - дов.№25/05/18Ф від 28.05.2020,

представників відповідача: Лях Н.В. - дов. від 27.07.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО”

(62651, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с.Шипувате, вул.Польова, буд.17),

до відповідача: Приватного підприємства Фірми “ІНТЕР-В”

(54055, м.Миколаїв, пр.-т Леніна (Центральний), буд.107, кв.229),

про: стягнення заборгованості у розмірі 172394,52 грн, з яких: 100000,00 грн основного боргу, 72394,52 грн пені.

Згідно заяви №9 від 08.02.2019 (вхід.№2102/19 від 11.02.2019) про уточнення позовних вимог стягнення заборгованості у розмірі 148621,12 грн, з яких: 100000,00 грн - основний борг, 17682,19 грн - пеня, 24906,05 грн - інфляційні втрати, 6032,88 грн - 3% річних,-

в с т а н о в и в:

10.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №113 від 04.12.2018, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства Фірми “ІНТЕР-В” 172394,52 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, з яких: 100000,00 грн основного боргу, 72394,52 грн пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним, на виконання умов договору №2609/16-01 від 26.09.2016 за видатковою накладною №6 від 27.09.2016 відповідачу було поставлено 50 тон озимої пшениці на загальну суму 200000,0 грн. Відповідач, в порушення умов договору, оплату поставленого товару здійснив частково, перерахувавши позивачу 40000,0 грн по платіжному дорученню №850 від 27.09.2016 та ще 60000,0 грн по платіжному дорученню №876 від 07.10.2016. Решта заборгованості не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.12.2018 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.01.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.02.2019.

04.02.2019 судом відкладено підготовче засідання на 19.02.2019 в зв`язку з неявкою відповідача.

11.02.2019 від позивача до суду надійшла заява №9 від 08.02.2019 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 148621,12 грн, з яких: 100000,00 грн - основний борг, 17682,19 грн - пеня, 24906,05 грн - інфляційні втрати, 6032,88 грн - 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються первісні позовні вимоги з урахуванням доповнених вимог, викладених в заяві №9 від 08.02.2019.

Ухвалою суду від 19.02.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 19.03.2019.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2019 повідомив суду, що договір з позивачем не укладався та не підписувався.

Ухвалою суду від 19.03.2019 відкладено розгляд справи на 04.04.2019. Зобов`язано відповідача надати суду для огляду в судове засідання 04.04.2019 оригінали документів, які додані ним до позовної заяви. Явку представників сторін та директора Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” було визнано обов`язковою для надання пояснень щодо обставин поставки товару по видатковій накладній №6 від 27.09.2016.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 03.04.2019, проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, посилаючись на те, що оплата позивачу 100000,0 грн була здійснена в якості передплати за озиму пшеницю на підставі рахунку №3 від 26.93.2016, який в електронному вигляді був отриманий відповідачем, та який не містить посилань на будь-який договір. При цьому, жодних письмових договорів між сторонами не укладалось та не підписувалось, продукції по видатковій накладній №6 від 27.09.2016 за договором №2609/16-01 від 26.09.2016 відповідач не отримував.

04.04.2019 відповідачем подано суду клопотання б/н від 02.04.2019 про призначення судової почеркознавчої експертизи на вирішення якої просить поставити наступні питання: чи виконаний підпис на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016 від імені директора ПП Фірма «Інтер-В» ОСОБА_1 особисто, чи іншою особою? Чи виконаний підпис на видатковій накладній №6 від 27.09.2016 від імені директора ПП Фірма «Інтер-В» ОСОБА_1 особисто, чи іншою особою? Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що керівником відповідача не підписувався Договір №2609/16-01 від 26.09.2016 та видаткова накладна №6 від 27.09.2016.

Представники відповідача у судовому засіданні 04.04.2019 повідомили суд, що директор підприємства не ставив свого підпису і на Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016 та просили провести експертизу також і цього документу.

Ухвалою суду від 04.04.2019 призначено по справі судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- на вирішення почеркознавчої експертизи:

1) чи виконаний підпис в графі “За Покупця В.П. Кучеренко” на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.153, 154), ОСОБА_1 чи іншою особою?

2) чи виконаний підпис в графі “Покупець» у Додатку №1 до Договору №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.155), ОСОБА_1 чи іншою особою?

3) чи виконаний підпис в графі «Отримав ОСОБА_1 » на накладній №6 від 27.09.2016 (а.с.156), ОСОБА_1 чи іншою особою?

- на вирішення технічної експертизи:

1) яким способом нанесений відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі «За Покупця В.П. Кучеренко” на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.153, 154)?

2) чи виконаний відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі «За Покупця В.П. Кучеренко” на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016 (а.с.153, 154) печаткою Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В”, зразки якої надані для проведення експертизи?

3) чи виконаний відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі “Покупець» у Додатку №1 до Договору №2609/16-01 від 26.09.2016 (а.с.155), зразки якої надані для проведення експертизи?

4) чи виконаний відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі «Отримав ОСОБА_1 » на накладній №6 від 27.09.2016 (а.с.156), зразки якої надані для проведення експертизи?

Провадження у справі було зупинено до одержання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 04.10.2019 поновлено провадження у справі в зв`язку з надходженням від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертного висновку №13550-13552/19-32 від 06.09.2019, в якому експертна установа дійшла наступних висновків:

1. Підписи від імені ОСОБА_1 у графах «За Покупця» та у графі «За ПОКУПЦЯ /В.П. Кучеренко/» у Договорі купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, у графі «ПОКУПЕЦЬ» у Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, у графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній №6 від 27.09.2016, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2. Підписи у графах «За Покупця» та у графі «ЗА ПОКУПЦЯ /В.П. Кучеренко/» у Договорі купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.153, 154), виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

3. Підпис у графі «ПОКУПЕЦЬ» у Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ШИПУВАТОГО» та Приватним підприємством Фірма «ІНТЕР-В» (а.с. 155), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

4. Підпис у графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній №6 від 27.09.2016 (а.с. 156), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Призначено підготовче засідання на 22.10.2019.

В судовому засіданні 22.10.2019 встановлено, що експертною установою було залишено без виконання дослідження в частині технічної експертизи документів в зв`язку з відсутністю оплати такого дослідження з боку відповідача у визначений експертною установою термін. Судом встановлено, що оплата дослідження в частині технічної експертизи документів на підставі рахунку №2239 від 03.06.2019 (т.1 а.с.207) здійснена відповідачем 04.09.2019 в сумі 12560,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №263 (т.2 а.с.11).

Ухвалою суду від 22.10.2019 повторно призначено у справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз з тим же переліком питань. Провадження у справі було зупинено до одержання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 10.07.2020 поновлено провадження у справі в зв`язку з надходженням від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертного висновку №30167/19-33/15731/15732/15733/20-33 від 16.06.2020, в якому експертна установа дійшла наступних висновків:

1. Відтиск печатки ППФ «ІНТЕР-В» у графі «За Покупця В.П. Кучеренко» у договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО» та ППФ «ІНТЕР-В», нанесений рельєфним кліше печатки.

2-4. Відтиски печатки ППФ «ІНТЕР-В» у договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО» та ППФ «ІНТЕР-В», додатку №1 до договору №2609/16-01 від 26.09.2016, накладній №6 від 27.09.2016, нанесені печаткою ППФ «ІНТЕР-В», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Призначено розгляд справи на 30.07.2020.

Позивач у письмових поясненнях №59 від 29.07.2020, які надійшли до суду 30.07.2020, вказує, що 26.09.2016 на підставі домовленості позивачем на електрону адресу відповідача було направлено рахунок на оплату №3 від 26.09.2016. Згідно домовленості та рахунку на оплату продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, а саме: озиму пшеницю 2016 року в кількості 50 тон по ціні 4000,0 грн за тону на загальну суму 200000,0 грн, в тому числі ПДВ20% - 33333,33 грн.

Позивач вказує, що ним за видатковою накладною №6 від 27.09.2016 здійснена поставка товару - озимої пшениці 2016 року в кількості 50,0 тон на загальну суму 200000,0 грн, в тому числі ПДВ 20% - 33333,33 грн. На підставі рахунка на оплату №3 від 26.09.2016 відповідачем була здійсненна часткова оплата в сумі 40000,0 грн за платіжним дорученням №850 від 27.09.2016 року та в сумі 60000,0 грн за платіжним дорученням №876 від 07.10.2016.

Позивач зазначає, що виходячи із характеру господарських правовідносин, які виникли, між сторонами, останні мають ознаки договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом внесення покупцем передбачуваному постачальнику часткової передоплати за товар, який має поставитись.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом змінити підстави позову шляхом подання письмової заяви, судом позовні вимоги розглядаються з урахуванням підстав, викладених в письмових поясненнях №59 від 29.07.2020.

Ухвалою суду від 30.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судовий розгляд справи призначено на 08.09.2020.

Відповідач в заяві, яка надійшла до суду 07.09.2020, просить суд застосувати строк позовної давності до вимог в частині стягнення пені, обґрунтовуючи це тим, що оплата товару повинна була бути проведена в строк до 01.12.2016, відповідно строк нарахування пені, обмежений 6-місячним строком, настав 01.06.2017, а річний строк позовної давності закінчився 01.06.2018.

У судовому засіданні 08.09.2020 судом оголошено перерву до 13.10.2020.

Відповідач у письмових поясненнях, які надійшли до суду 09.10.2020, вказує, що залучена позивачем видаткова накладна не може мати статусу первинного документу в розумінні вимог діючого законодавства, оскільки в ній відсутня інформація, що надала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак такий документ не є належно оформленим первинним документом для підтвердження факту здійснення поставки за видатковою накладною.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що зі складу позивача був реально відвантажений товар за залученою до справи видатковою накладною.

Відповідач наголошує, що пояснення позивача №59 від 29.07.2020, надані після отримання висновків почеркознавчої експертизи, підтверджують позицію відповідача про те, що між сторонами не укладався в письмовій формі договір купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, який був зазначений в позовній заяві як підстава для відвантаження товару, а виписана позивачем податкова накладна не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна. Її складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Підприємство, яке зазначено як «отримувач» у виписаній та зареєстрованій податковій накладній не має повноважень самостійно відкоригувати чи відмінити реєстрацію такого документу у ЄРПН. В свою чергу документ, складений в односторонньому порядку не може бути належним та допустимим доказом під час розгляду справи судом та використовуватись як доказ поставки.

Відповідач стверджує, що за відсутності факту (доказу) реального відвантаження товару зі складу позивача, податкова накладна не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачу за видатковою накладною №6 від 27.09.2016 в зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розгляд справи, призначений на 13.10.2020, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Позивач у письмових поясненнях №81 від 08.10.2020, які надійшли до суду 13.10.2020, вказує, що відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткова накладна №6 від 27.09.2016 містила такі обов`язкові реквізити, як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «відвантажив» та «отримав», засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.

Позивач стверджує, що наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, дає змогу з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

Позивач вказує, що на виконання вимог податкового законодавства ним було складено податкову накладну №6/2 від 27.09.2016 за фактом постачання товару, а саме 50 т озимої пшениці урожаю 2016 року за ціною 4000,0 грн з ПДВ за тону на загальну суму 200000,0 грн, в тому числі ПДВ 20% - 33333,33 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.09.2016. Зазначена у податковій накладній сума поставлена позивачем не податкові зобов`язання, які не коригувались. Тому позивач вважає, що зареєстрована ним податкова накладна, яка відображена в податковому обліку відповідача, у сукупності з іншими доказами, є ще одним доказом факту поставки товару відповідачу.

Ухвалою суду від 29.10.2020 справу призначено до розгляду на 17.11.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 та 03.12.2020 судом оголошувались перерви відповідно до 03.12.2020 та 11.12.2020.

Під час розгляду справи сторони підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 11.12.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос Шипуватого» на електрону адресу Приватного підприємства Фірма «Інтер-В» направлено рахунок №3 на загальну суму 200000,0 грн (в тому числі ПДВ 33333,33 грн ) за поставку 50,0 тон пшениці озимої 2016 року по ціні 4000,0 грн за тону (т.1 а.с.43, т.2 а.с.79). Факт отримання рахунку відповідачем не заперечується.

З банківських виписок по рахунку ТОВ «Колос Шипуватого» (т.1 а.с.50-66) вбачається, що 27.09.2016 ППФ «Інтер-В» перерахувало позивачу 40000,0 грн, а 07.10.2016 перерахувало позивачу ще 60000,0 грн з призначенням платежу «Згідно рахунку №3 від 26.09.2016 за насіння пшениці».

Як зазначає позивач, відповідно до наданої суду видаткової накладної №6 від 27.09.2016 (т.1 а.с.156), постачальник – ТОВ «Колос Шипуватого» передав, а покупець – ПП Фірма «Інтер-В» прийняв 50 тон озимої пшениці вартістю 200000,0 грн з ПДВ 33333,33 грн.

Позивач зазначає, що виходячи із характеру господарських правовідносин, які виникли, між сторонами, останні мають ознаки договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом внесення покупцем передбачуваному постачальнику часткової передоплати за товар, який має поставитись.

Позивач в претензії №95 від 25.10.2018 (т.1 а.с.21,22) вимагав від відповідача погасити заборгованість у сумі 100000,0 грн за поставлений по видатковій накладній №6 від 27.09.2016 товар в термін до 15.11.2018.

Позивач вказує, що решта заборгованості за поставлений по видатковій накладній №6 від 27.09.2016 товар - озиму пшеницю, відповідачем не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

За приписами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач вказує, що 26.09.2016 на підставі домовленості позивачем на електрону адресу відповідача було направлено рахунок на оплату №3 від 26.09.2016. Згідно умов домовленості та рахунка на оплату продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, а саме: озиму пшеницю 2016 року в кількості 50 тон по ціні 4000,0 грн за тону на загальну суму 200000,0 грн, в тому числі ПДВ 20% - 33333,33 грн.

Позивач вказує, що ним за видатковою накладною №6 від 27.09.2016 здійснена поставка товару - озимої пшениці 2016 року в кількості 50,0 тон на загальну суму 200000,0 грн, в тому числі ПДВ 20% - 33333,33 грн. На підставі рахунка на оплату №3 від 26.09.2016 відповідачем була здійсненна часткова оплата в сумі 40000,0 грн за платіжним дорученням №850 від 27.09.2016 року та в сумі 60000,0 грн за платіжним дорученням №876 від 07.10.2016.

Позивач зазначає, що правовідносин, які виникли між сторонами мають ознаки договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до наданої суду видаткової накладної №6 від 27.09.2016 (т.1 а.с.156), постачальник – ТОВ «Колос Шипуватого» передав, а покупець – ПП Фірма «Інтер-В» прийняв 50 тон озимої пшениці вартістю 200000,0 грн.

Відповідач вказує, що залучена позивачем видаткова накладна не може мати статусу первинного документу в розумінні вимог діючого законодавства, оскільки в ній відсутня інформація, що надала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак такий документ не є належно оформленим первинним документом для підтвердження факту здійснення поставки за видатковою накладною.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що зі складу позивача був реально відвантажений товар за залученою до справи видатковою накладною.

Враховуючи, що відповідачем заперечувався факт підписання видаткової накладної №6 від 27.09.2016, ухвалами від 04.04.2019 та від 22.10.2019 судом у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- на вирішення почеркознавчої експертизи:

1) чи виконаний підпис в графі “За Покупця В.П. Кучеренко” на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.153, 154), ОСОБА_1 чи іншою особою?

2) чи виконаний підпис в графі “Покупець» у Додатку №1 до Договору №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.155), ОСОБА_1 чи іншою особою?

3) чи виконаний підпис в графі «Отримав ОСОБА_1 » на накладній №6 від 27.09.2016 (а.с.156), ОСОБА_1 чи іншою особою?

- на вирішення технічної експертизи:

1) яким способом нанесений відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі «За Покупця В.П. Кучеренко” на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” та Приватним підприємством Фірма “ІНТЕР-В” (а.с.153, 154)?

2) чи виконаний відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі «За Покупця В.П. Кучеренко” на Договорі №2609/16-01 від 26.09.2016 (а.с.153, 154) печаткою Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В”, зразки якої надані для проведення експертизи?

3) чи виконаний відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі “Покупець» у Додатку №1 до Договору №2609/16-01 від 26.09.2016 (а.с.155), зразки якої надані для проведення експертизи?

4) чи виконаний відбиток печатки Приватного підприємства Фірма “ІНТЕР-В” в графі «Отримав ОСОБА_1 » на накладній №6 від 27.09.2016 (а.с.156), зразки якої надані для проведення експертизи?.

В експертному висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №13550-13552/19-32 від 06.09.2019 експертна установа дійшла, зокрема, висновку, що підпис у графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній №6 від 27.09.2016 (а.с. 156), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

В експертному висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №30167/19-33/15731/15732/15733/20-33 від 16.06.2020 експертна установа дійшла, зокрема, висновку, що відтиски печатки ППФ «ІНТЕР-В» у договорі №2609/16-01 від 26.09.2016, укладеному між ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО» та ППФ «ІНТЕР-В», додатку №1 до договору №2609/16-01 від 26.09.2016, накладній №6 від 27.09.2016, нанесені печаткою ППФ «ІНТЕР-В», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

За вказаних обставин, суд вважає, що позиція відповідача щодо невизнання ним факту отримання товару по видатковій накладній №6 від 27.09.2016 є суперечливою.

Так, суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а тому, з огляду на той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка зазначеного підприємства використовувалась проти його волі.

Саме таку правову позицію Верховного Суду щодо проставлення печатки однієї із сторін на спірних документах викладено в постанові від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами цього правочину, повинні безперешкодно реалізовуватись, а прийняті обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з усної угоди поставки, підтвердженням якої є видані продавцем документи (видаткова накладна), яка містить відомості про кількість товару, ціну та загальну суму поставки.

До того ж, судом приймається до уваги, що відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (частина 139.1.9., статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі, операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно ч.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Частиною 198.2. ст.198 Податкового кодексу України, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Зареєстрована ТОВ «Колос Шипуватого» податкова накладна №6/2 від 27.09.2016 (т.1 а.с.45) та Декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року платника ТОВ «Колос Шипуватого», свідчать про виникнення у позивача зобов`язань в зв`язку з взаємовідносинами ППФ «Інтер-В» (ІПН 192973014030) на суму 166666,67 грн без ПДВ та ПДВ – 33333,33 грн, що загалом становить 200000,0 грн.

Відповідач на спростування встановлених обставин надав власну бухгалтерську довідку б/н від 07.10.2020 про відсутність бухгалтерських записів на підставі видаткової накладної №6 від 27.09.2016 на суму 200000,0 грн в зв`язку із відсутністю такої видаткової накладної в розпорядженні підприємства.

Суд критично ставиться до інформації, яка викладена у вказаній довідці, оскільки вона складена відповідачем в односторонньому порядку, та не підтверджена податковою звітністю з ПДВ за спірний період, яку відповідач відмовився надати на вимогу суду.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З банківських виписок по рахунку ТОВ «Колос Шипуватого» (т.1 а.с.50-66) вбачається, що 27.09.2016 ППФ «Інтер-В» сплачено 40000,0 грн та 07.10.2016 сплачено 60000,0 грн з призначенням платежу «Згідно рахунку №3 від 26.09.2016 за насіння пшениці».

Посилання відповідача на те, що вказані оплати здійснювались за іншими господарськими операціями з позивачем, судом відхиляються, оскільки такі твердження не підтвердженні відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, фактом поставки з боку позивача іншого товару на вказану у рахунку №3 суму та у вказаних обсягах, а у разі відсутності поставки, - звернення до позивача чи до суду з вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

З огляду на викладене, керуючись критерієм вірогідності доказів, беручи до уваги наявну у матеріалах справи видаткову накладну №6 від 27.09.2016 на суму 200000,0 грн, яка містить печатку підприємства-відповідача; зареєстровану ТОВ «Колос Шипуватого» податкову накладну №6/2 від 27.09.2016 (т.1 а.с.45) та Декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року і сплату податку платником ТОВ «Колос Шипуватого»; докази часткової оплати відповідачем товару, суд дійшов висновку про те, що факт поставки позивачем відповідачу 50 тон озимої пшениці вартістю 200000,0 грн є більш вірогідними, ніж протилежні твердження відповідача.

При цьому, на думку суду, висновок експертизи про те, що підпис на видатковій накладній №6 належить не директору ППФ «Інтер-В», не може спростувати факт отримання відповідачем товару, за умови наявності на ній відтиску належної відповідачу печатки та можливості отримати товар іншою особою, крім директора підприємства.

Що стосується посилання відповідача на безтоварність господарської операції з поставки позивачем зерна, то слід зазначити, що з`ясування обставин передання товару є ускладненим для суду враховуючи сплив строку зберігання складських та бухгалтерських документів сторін.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в претензії №95 від 25.10.2018 (т.1 а.с.21,22) вимагав від відповідача погасити заборгованість за поставлений по видатковій накладній №6 від 27.09.2016 товар в термін до 15.11.2018.

Доказів погашення решти заборгованості відповідачем суду не надано.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100000,0 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 24906,05 грн - інфляційних втрат та 6032,88 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Судом приймається до уваги, що позивач в претензії №95 від 25.10.2018 (т.1 а.с.21, 22) вимагав від відповідача погасити заборгованість за поставлений по видатковій накладній №6 від 27.09.2016 товар в термін до 15.11.2018, а тому суд приходить до висновку, що першим днем прострочення з виконання зобов`язання щодо сплати основного боргу в сумі 100000,0 грн буде 16.11.2018.

Позивач просить стягнути з відповідача 24906,05 грн - інфляційних втрат нарахованих за період з грудня 2016 року по листопад 2018 року, тобто в період коли прострочення грошового зобов`язання ще не відбулося, а тому, суд приходить до висновку, що у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 6032,88 грн - 3% річних за період з 01.12.2016 по 04.12.2018, однак враховуючи, що першим днем прострочення виконання зобов`язання щодо сплати основного боргу в сумі 100000,0 грн є 16.11.2018, то судом було здійснено перерахунок 3% річних на суму основного боргу 100000,0 грн за період з 16.11.2018 по 04.12.2018, що становить 156,16 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, у задоволені вимог в частині стягнення з відповідача 24749,89 грн – 3% річних слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 17682,19 грн пені, суд зазначає наступне.

Підставами своїх вимог щодо стягнення основного боргу позивач у письмових поясненнях №59 від 29.07.2020, які надійшли до суду 30.07.2020, зазначає здійснену за видатковою накладною №6 від 27.09.2016 поставку товару.

Позивач змінюючи підстави позову зазначав, що виходячи із характеру господарських правовідносин, які виникли, між сторонами, останні мають ознаки договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом внесення покупцем передбачуваному постачальнику часткової передоплати за товар, який має поставитись.

В той же час, нарахування позивачем 17682,19 грн пені за період з 04.06.2018 по 04.12.2018 на суму основного боргу 100000,0 грн здійснено на підставі п.4.4 договору купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016.

Згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 17682,19 грн пені нарахованої за період з 04.06.2018 по 04.12.2018 на суму основного боргу 100000,0 грн - слід відмовити, оскільки, як встановлено вище, позивач змінюючи підстави позову сам визначив, що товар поставлений по видатковій накладній №6 від 27.09.2016, а не по договору купівлі-продажу №2609/16-01 від 26.09.2016, тому нарахування позивачем пені згідно п.4.4 є безпідставним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100000,00 грн основного боргу та 156,16 грн – 3% річних.

Відповідно до положень ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ст.129 ГПК України, судові витрати (судовий збір та витрати пов`язані з проведенням експертизи) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірми “ІНТЕР-В” (54055, м.Миколаїв, пр.-т Леніна (Центральний), буд.107, кв.229, код 19297304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОС ШИПУВАТОГО” (62651, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с.Шипувате, вул.Польова, буд.17, код 34173340) 100000,00 грн основного боргу, 156,16 грн – 3% річних, 14812,32 витрат на проведення експертизи та 1502,34 грн. судових витрат.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.12.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва