Рішення № 93782525, 21.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 справа № 914/2051/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс», м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів

про стягнення 169 700,72 грн

за участю представників:

від позивача: Сороковий П.М. – адвокат

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

12.08.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс», м. Львів до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів про стягнення 289 700,72 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2020 позовну заяву було залишено без руху.

01.09.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №25595/20 від 01.09.2020).

Ухвалою від 02.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 підготовче засідання відкладено на 19.10.2020.

19.10.2020 через канцелярію суду від Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надійшло клопотання про продовження (поновлення) строку для подання відзиву (вх. №30127/20 від 19.10.2020).

19.10.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 169 700,72 грн основного боргу та судові витрати.

Ухвалою від 19.10.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву, прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, підготовче засідання відклав на 02.11.2020.

29.10.2019 через канцелярію суду від Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надійшло клопотання про залучення третьої особи (вх. №2801/20 від 29.10.2020).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 02.11.2020 відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020.

Ухвалою від 30.11.2020 розгляд справи було відкладено на 21.12.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.10.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір №22/10 поставки, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар, а також надано транспортні послуги, пов`язані із доставкою такого товару. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару та транспортних послуг виконав частково, заборгованість становить 169 700,72 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 169 700,72 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

22.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) було укладено договір №22/10 поставки (купівлі-продажу).

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався поставляти та передавати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити наступні товари – пісок (далі - товар).

Відповідно до 1.2. договору кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить:

Філія «Стрий ДЕД» - ДРП - Тухолька 2 000 т;

Філія «Стрий ДЕД» - 800 т;

Філія «Сколе РАД» - 1 500 т;

Філія «Ст. Самбір РАД» - ДРП - Тухолька 1 000 т;

Філія «Турка ДЕД» - 1 000 т.

Згідно п. 3.5. договору ціна за одиницю товару становить з ПДВ та доставкою:

- Стрий – с. Тухолька – 397,00 грн/т;

- Сколе – 300,00 грн/т;

- Турка – 490,00 грн/т;

- Стрий – 250,00 грн/т;

- Старий Самбір – 400,00 грн/т.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що якщо поставка здійснюється транспортом постачальника чи залученим ним перевізником, то покупець компенсує вартість перевезення в порядку, передбаченому розділом IV договору за умови попереднього погодження із покупцем організації, що здійснює перевезення та вартості такого перевезення.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар та надав відповідачу послуги з перевезення згідно актів, товарно-транспортних накладних Філії «Турка ДЕД» на загальну суму 477 260,00 грн, Філії «Сколе РАД» на загальну суму 365 900,00 грн, Філії «Стрий ДЕД» на загальну суму 460 540,72 грн, Філії «Старосамбірський райавтодор» на загальну суму 97 980,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем або філією покупця після пред`явлення постачальником отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених п. 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

Згідно п. 4.3. договору покупець або філія покупця зобов`язувалася розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте, в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі

17.01.2020 сторони погодили графік погашення заборгованості:

- до 31.01.2020 – 105 000,00 грн;

- до 29.02.2020 – 105 000,00 грн;

- до 31.03.2020 – 105 000,00 грн;

- до 30.04.2020 – 100 000,00 грн;

- до 31.05.2020 – 100 000,00 грн;

- до 30.06.2020 – 104 700,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. б/н від 16.04.2020 про оплату заборгованості. Відповідачем вказана претензія залишена без задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 169 700,72 грн основного боргу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суд не приймає доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного суду від 15.05.2012 по справі № 11/446.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 169 700,72 грн основного боргу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, 1 800,00 грн судового збору підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс», м. Львів, вул. Навроцького, 33 (ідентифікаційний код 41380748) 169 700,72 грн основного боргу, 2 545,51 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 21.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.12.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта