Рішення № 93782473, 15.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020р. справа № 914/919/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмар”, м.Львів

до відповідача: Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс”, с.Шум`яч Турківського району Львівської області

про повернення коштів.

Ціна позову – 20725,07грн.

За участю представників:

від позивача: Цибак Орест Володимирович – адвокат; Марич Віталій Євстахович – директор;

від відповідача: Андрусишин Роман Олегович – представник.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмар” до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” про повернення коштів в сумі 20725,07грн., з якої 16762,62грн. – повернення коштів за непереданий товар, 2730,74грн. – інфляційні втрати, 1231,71грн. – 3% річних.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 09.06.2020р. Враховуючи продовження вжитих державою карантинних заходів, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, розумні строки, клопотання сторін, ухвалою суду від 09.06.2020р., від 30.06.2020р., від 16.07.2020р., від 08.09.2020р. строк розгляду підготовчого провадження у справі продовжувався та розгляд справи відкладався до 20.10.2020р. Ухвалою суду від 20.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 17.11.2020р. В судовому засіданні 17.11.2020р. оголошувалась перерва до 15.12.2020р.

В судове засідання 15.12.2020р. представники позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд позов задоволити. Від позивача подано клопотання за вх.№36068/20 від 15.12.2020р. про долучення до матеріалів справи копії висновку експерта №6/595 від 10.01.2017р. та пояснення за вх.№35730/20 від 15.12.2020р., в яких представник позивача обґрунтовує причини пропуску строку подання висновку експерта №6/595 від 10.01.2017р. у кримінальній справі №12016140000000810, як доказу у даній справі. Представник позивача зазначає, що ТОВ «Вітмар» не було стороною обвинувачення чи потерпілою у даній кримінальній справі, а тому його керівник не мав змоги під час розгляду справи знайомитися з такими матеріалами. Лише після отримання від відповідача відзиву з копіями ТТН №0593/16, №0594/16, №0595/16 представник ТОВ «Вітмар» подав клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи №458/225/17 та зробив фотокопії висновку експерта №6/595 від 10.01.2017р. – 26.11.2020р. Вказані у клопотанні причини пропуску строку подання письмових доказів суд визнає поважними та долучає даний доказ до матеріалів справи. Від позивача подано пояснення за вх.№26458/20 від 11.09.2020р. та за вх.№29992/20 від 16.10.2020р.

В судове засідання 15.12.2020р. відповідач явку повноважного представника забезпечив, який позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позов за вх.№20646/20 від 26.06.2020р. та надав усні пояснення по справі. Від відповідача подано клопотання за вх.№36069/20 від 15.12.2020р. про долучення до матеріалів справи документів згідно додатків.

Позивачем, керуючись п.5 ч.6 ст. 238 ГПК України подано заяву за вх.№28935/20 від 06.10.2020р. про призначення у даній справі судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яка в судовому засіданні 15.12.2020р. розглянута та задоволена. В судовому засіданні 15.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення .

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до умов укладеного договору №01/2015-05 від 21.05.2015 року, та додатку №2 від 03.11.2015 року до договору, ТОВ «Вітмар» в період з 01.11.2015 року було перераховано відповідачу суму у розмірі 141000,00грн. Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» в період з 01.12.2015 року на виконання умов договору №01/2015-05 від 21.05.2015 року, а саме додатку №2 від 03.11.2015 року до договору, було відпущено для ТОВ «Вітмар» хвойні круглі лісоматеріали на загальну суму 114608грн. 93 коп. Таким чином, як зазначає позивач, заборгованість Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» по недопоставлених хвойних круглих лісоматеріалах за додатком №2 від 03.11.2015 року до договору, перед ТОВ «Вітмар» складає 16762 грн. 62 коп., товару на вказану суму не передано, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 16762,62грн. заборгованості. Позивач зазначає, що згідно довідки про взаєморозрахунки, доданої Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» до відповіді від №288 від 17 жовтня 2017р. на претензію, останній включає у розрахунок товарно-транспортні накладні, які були підробленими. У вироку Турківського районного суду Львівської області від 23 травня 2019 по справі №458/225/17 (пр. 1-кп/458/6/19)зазначено: "особа_4 (працівник відповідача) вчинив службове підроблення, внісши до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а саме: вніс до товарно-транспортних накладних №061616 від 12.09.2016 року, №061716 від 13.09.2016 року, №065916 від 14.09.2016 року, №069516 від 29.09.2016 року, №070016 від 29.09.2016 року, неправдиві відомості щодо відпуску ТОВ «Вітмар», на підставі наряду №198 від 29.08.2016 року, лісопродукції загальною кубомасою 103,48 метрів кубічних загальною вартістю 46501,96 грн. Шкода завдана потерпілому Турківському ДЛГП «Галсільліс» в сумі 46501,96 грн. повністю відшкодована...» (копію вироку у кримінальній справі додано до матеріалів справи). Також позивач просить стягнути інфляційні втрати в розмірі 2730,74грн. та 3% річних в розмірі 1231,71грн.

Позивач у поясненнях за вх.№26458/20 від 11.09.2020р. зазначає, що в судовому засіданні 08.09.2020р. відповідачем вручено позивачу копії товарно-транспортних накладних №0593/16 від 30.08.2016р., №0594/16 від 26.08.2016р., №0595/16 від 30.08.2016р.та повідомлено про відсутність оригіналів даних накладних у відповідача. Позивач зазначає, що на вказаних накладних відсутні підпис керівника ТОВ «Вітмар» та печатка товариства. Більше того, як зазначає позивач, на кожній із вищевказаних ТТН в частині бланка «прийняв/водій», «здав/водій», «прийняв/відповідальна особа» проставлено підпис особи, яка не була наділена жодними повноваженнями на отримання/підписання даних документів та ніколи не перебувала у трудових чи цивільно-правових відносинах з ТОВ «Вітмар».

Позивач у поясненнях за вх.№29992/20 від 16.10.2020р. зазначає, що відповідач у своїх запереченнях та поясненнях намагається видати сфальсифіковані товаро-транспортні накладні або такі що були помилково виписані на ТОВ "Вітмар", як доказ здійсненої господарської операції реалізації лісоматеріалів на користь ТОВ “Вітмар”. Позивач зазначає, що надана відповідачем у клопотанні від 07.09.2020р. інформація щодо видачі Івано-Франківським ОУЛМГ сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій для СПД Максимів Володимир Якович, не є належним доказом факту отримання продукції ТОВ «Вітмар», оскільки видані на підставі підроблених документів зазначених у вироку суду від 23.05.2019р. у справі №458/225/17.

Позивач вказує на те, що ТОВ "Вітмар" не отримував сертифікатів походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій за зазначеними вище товарно-транспортними накладними. Керівник ТОВ «Вітмар» стверджує, що ніколи не здійснював будь-яких господарських операцій із суб`єктом підприємницької діяльності Максимів Володимиром Яковичем (ІПН: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), не укладав із ним господарських договорів, не реалізовував йому будь-яких товаро-матеріальних цінностей та не отримував від нього готівкових чи безготівкових коштів, жодних документів/накладних на реалізацію товаро-матеріальних цінностей на користь СПД Максимів Володимир Якович не виписувалось та не видавалось. Враховуючи наведені обставини, позивач просить позовні вимоги задоволити.

Відповідач у відзиві за вх.№20646/20 від 26.06.2020р. на позов зазначає, що між ТОВ «Вітмар» та Турківським ДЛГП «Галсільліс» укладено договір №01/2015-05 від 21.05.2020 року, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов`язується заготовити, а покупець - своєчасно сплатити і прийняти товар: лісоматеріали круглі. На виконання умов договору позивач перерахував Турківському ДЛГП «Галсільліс» суму у розмірі 141000,00 грн., а саме: 49000,00 грн. 27.11.2015 року, 50000,00 грн. 04.12.2015 року та 42000,00 грн 18.01.2016 року. Відповідач стверджує, що Турківським ДЛГП «Галсільліс» було відпущено позивачеві лісоматеріали на загальну суму 165735,08 грн., відповідно до товаро-транспортних накладних: №0275/15 від 25.11.2015 року на суму 2376 грн. 00 коп; №0276/15 від 30.11.2015 року на суму 3672 грн. 00 коп; №0374/15 від 30.11.2015 року на суму 3672 грн. 00 коп; №0430/15 від 11.12.2015 року на суму 11733 грн. 04 коп; №0431/15 від 16.12.2015 року на суму 9410 грн.78 коп; №0438/15 від 21.12.2015 року на суму 11415 грн. 04 коп; №0537/15 від 23.12.2015 року на суму 10024 грн. 27 коп; №0538/15 від 23.12.2015 року на суму 9818 грн. 51 коп; №0539/15 від 23.12.2015 року на суму 8585 грн. 02 коп; № 0043/16 від 29.01.2016 року на суму 8521 грн. 97 коп; № 0054/16 від 29.01.2016 року на суму 6302 грн. 15 коп; № 0055/16 від 30.01.2016 року на суму 16364 грн. 38 коп; № 0058/16 від 03.02.2016 року на суму 9517 грн. 21 коп; № 0066/16 від 09.02.2016 року на суму 12916 грн. 56 коп; № 0593/16 від 30.08.2016 року на суму 10528 грн. 54 коп; № 0594/16 від 26.08.2016 року на суму 16226 грн. 51 коп; № 0595/16 від 30.08.2016 року на суму 14651 грн. 10 коп.

Відповідач зазначає, що позивач не врахував у позовній заяві ТТН № 0593/16 від 30.08.2016 року на суму 10528 грн. 54 коп., № 0594/16 від 26.08.2016 року на суму 16226 грн. 51 коп., № 0595/16 від 30.08.2016 року на суму 14651 грн. 10 коп. та не визнає їх. У зв"язку із чим, Турківське ДЛГП «Галсільліс» звернулось до Державного Підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр ДП «ЛІАЦ» з листом №82 від 17.12.2019 року про надання інформації про те, чи надавались сертифікати про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій по наступних ТТН: №0593/16 від 30.08.2016 року; №0594/16 від 26.08.2016 року; №0595/16 від 30.08.2016 року; №0616/16 від 12.09.2016 року; №0617/16 від 13.09.2016 року; №0659/16 від 14.09.2016 року; №0695/16 від 29.09.2016 року; №0700/16 від 29.09.2019 року. Відповідач зазначає, що у листі №08-07/758 від 21.12.2019 року ДП «ЛІАЦ» надав витяг з реєстру виданих сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій у якому зазначено, що на продукції (пиловник) по наведених ТТН було видано сертифікат походження для проведення експортних операцій, що є підтвердженням того, що Турківське ДЛГП «Галсільліс» поставило позивачу лісоматеріали. Відповідач зазначає, що листом №05-13/886-1390 від 20.07.2017 року та №05-13/805-1242 від 04.07.2017 року Івано-Франківське ОУЛМГ звернулось до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про підтвердження видачі ТТН №0593/16 від 30.08.2016 року; 0594/16 від 26.08.2016 року та 0595/16 від 30.08.2016 року для видачі «Сертифікатів про походження лісоматеріалів на виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій», що підтверджує факт отримання позивачем лісопродукції згідно вказаних у листах ТТН. Відповідач зазначає, що згідно довідки про взаєморозрахунок між Турківським ДЛГП «Галсільліс» та ТзОВ «Вітмар» за договором купівлі-продажу №01/2015-05 станом на 01.06.2020 року вбачається, що саме позивач є боржником перед відповідачем на загальну суму 24226,23 грн. Також відповідач зазначає, що відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2016 року, ТТН за період грудень 2015 року по вересень 2016 року вилучені у Турківського ДЛГП «Галсільліс». З огляду на вказані обставини відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Обставини, встановлені судом.

21.05.2015р. між Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вітмар” (покупець) укладено договір №01/2015-05 купівлі-продажу, згідно із п.п. 1.1. якого, продавець зобов`язується заготовити, а покупець – своєчасно сплатити і прийняти товар: лісоматеріали круглі хвойних порід.

Відповідно до п.2.1. договору №01/2015-05 від 21.05.2020р. покупець проводить передоплату за товар шляхом банківського переказу коштів на рахунок продавця, або внесення готівки в касу підприємства продавця.

Згідно із п. 2.2. договору №01/2015-05 від 21.05.2020р. асортимент, кількість та ціна на продукцію обумовлюється додатком до даного договору який є невід`ємною його частиною.

Додатками №1 від 21.05.2015р. та №2 від 03.11.2015р. сторонами визначено асортимент, кількість та ціну на продукцію, зокрема згідно до додатку №1 визначено на суму 242555,63грн., додатку №2 на суму 188241,41грн.

За умовами п. 4.1. договору №01/2015-05 від 21.05.2020р., передання і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. При цьому продавець зобов`язаний видати товаро-транспортну накладну, специфікацію на відпущену продукцію.

Позивачем на виконання договору №01/2015-05 від 21.05.2020р. здійснено передоплату за товар на загальну суму 141000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №149 від 27.11.2015р. на суму 49000,00грн., №150 від 04.12.2015р. на суму 50000,00грн., №1 від 18.01.2016р. на суму 42000,00грн., та визнається сторонами.

На виконання умов договору №01/2015-05 від 21.05.2020р., відповідач поставив, а позивач прийняв товар лісоматеріали круглі хвойних порід згідно товарно-транспортних накладних №0275/15 від 25.11.2015р. на суму 2376,00грн. (з ПДВ), №0276/15 від 30.11.2015р. на суму 3672,00грн. (з ПДВ), №0374/15 від 30.11.2015р. на суму 3672,00грн. (з ПДВ), №0430/15 від 11.12.2015р. на суму 11733,04грн. (з ПДВ), №0431/15 від 16.12.2015р. на суму 9410,78грн. (з ПДВ), №0438/15 від 21.12.2015р. на суму 11415,04грн. (з ПДВ), №0537/15 від 23.12.2015р. на суму 10024,27грн. (з ПДВ), №0538/15 від 23.12.2015р. на суму 9818,51грн. (з ПДВ), №0539/15 від 23.12.2015р. на суму 8585,02грн. (з ПДВ), №0043/16 від 29.01.2016р. на суму 8521,97грн. (з ПДВ), №0054/16 від 29.01.2016р. на суму 6302,15грн. (з ПДВ), №0055/16 від 30.01.2016р. на суму 16364,38грн. (з ПДВ), №0058/16 від 03.02.2016р. на суму 9517,21грн. (з ПДВ), №0066/16 від 09.02.2016р. на суму 12916,56грн. (з ПДВ), на загальну суму 124328,93грн., які підписано сторонами та скріплено їх печатками, та визнається сторонами.

Позивач скерував відповідачу претензію вих.№2018/09-01 від 13.09.2017р. про погашення заборгованості, зокрема за договором №01/2015-05 від 21.05.2020р. та надіслав відповідачу із листом №2018/10-02 від 03.10.2017р. реєстр платіжних документів, товаросупровідних документів та актів виконаних робіт, зокрема за договором №01/2015-05 від 21.05.2020р. за період з 01.01.2015 по 01.10.2017.

Відповідач, у відповідь на претензію, листом №281 від 29.09.2017р. повідомив позивача, що згідно даних бухгалтерських документів Турківського ДЛГП ЛГП «Галсільліс» заборгованості не має та надіслав довідку про взаєморозрахунок складений Турківським ДЛГП «Галсільліс», згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем станом на 21.02.2017р. становить 23903,11грн..

Відповідач стверджує, що мали місце поставки товару, які не враховані позивачем, згідно ТТН № 0593/16 від 30.08.2016 року на суму 10528 грн. 54 коп., № 0594/16 від 26.08.2016 року на суму 16226 грн. 51 коп., № 0595/16 від 30.08.2016 року на суму 14651 грн. 10 коп., копії яких долучено до матеріалів справи. Оригіналів даних ТТН не представлено.

Позивач заперечує поставку товару за вказаними ТТН та стверджує, що вони підписані не директором ТОВ «Вітмар» Марич Віталієм Євстаховичем, інших осіб позивачем не уповноважено на отримання товару від відповідача. Ухвалою суду від 16.07.2020р. витребувано у відповідача оригінали товарно-транспортних спірних ТТН, зокрема № 0593/16 від 30.08.2016 року, № 0594/16 від 26.08.2016 року, № 0595/16 від 30.08.2016 року . Однак, оригіналів ТТН: № 0593/16 від 30.08.2016 року, № 0594/16 від 26.08.2016 року, № 0595/16 від 30.08.2016 року суду не представлено.

Відповідач зазначив, що ТТН № 0593/16 від 30.08.2016 року, № 0594/16 від 26.08.2016 року, № 0595/16 від 30.08.2016 року були вилучені згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2016р. Як вбачається із протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2016р. на підставі ухвали слідчого судді від 06.12.2016р. зокрема зазначено, що вилучено для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12016140000000810 від 26.08.2016р. , оригінали ТТН за період грудня 2015р. – вересень 2016р., при цьому не вказано реквізитів вилучених ТТН (№, дата, сума іт.ін.).

Відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивачем представлено копію висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №6/595 від 10.01.2017р. у кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2016р. за №12016140000000810, за результатами якого Турківським районним судом Львівської області постановлено вирок від 23.05.2019р. у справі №458/225/17, 1-кп/458/6/2019 за участі представника потерпілого Турківського ДЛГП "Галсільліс" Яворського М.М.

У висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №6/595 від 10.01.2017р. зокрема зазначено, що на дослідження представлено ТТН: № 0593/16 від 30.08.2016 року, № 0594/16 від 26.08.2016 року, № 0595/16 від 30.08.2016 року та за результатами проведених експертних досліджень встановлено, що три підписи, які наявні в графі «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» та «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товаро-транспортних накладних №0593/16 від 30.08.2016р., №0594 від 26.08.2016р., №0595/16 від 30.08.2016р. виконані ОСОБА_1 . Рукописні записи, які наявні в ТТН №0593/16 від 30.08.2016р., №0594 від 26.08.2016р.-виконані ОСОБА_2 , який згідно вироку працював на посаді помічника лісничого Прикарпатського Турківського ДЛГП"Галсільліс".

Доказів уповноваження вказаних осіб на отримання товару /підписання товаротранспортних накладних та/або перебування даних осіб у трудових чи цивільно-правових відносинах з ТОВ «Вітмар» не подано. Довідками ТОВ «Вітмар» №2020/09-01 від 09.09.2020р. та №2020/09-02 від 09.09.2020р. спростовуються обставини щодо уповноваження третіх осіб на отримання товару та перебування у трудових та цівільно-провових відносинах осіб вказаних у висновку експертизи із позивачем.

Окрім цього, як вбачається із ТТН № 0593/16 від 30.08.2016 року на суму 10528 грн. 54 коп., № 0594/16 від 26.08.2016 року на суму 16226 грн. 51 коп., № 0595/16 від 30.08.2016 року на суму 14651 грн. 10 коп. на відпуск ТОВ «Вітмар» лісоматеріалів круглих хвойних порід, на відміну від інших ТТН, які визнаються сторонами, на вказаних товаро-транспортних накладних відсутня печатка підприємства ТОВ «Вітмар».

Відтак, враховуючи встановлені обставини у їх сукупності, товаро-транспортні накладні №0593/16 від 30.08.2016р., №0594 від 26.08.2016р., №0595/16 від 30.08.2016р. не є належними та допустимими доказами поставки відповідачем позивачу товару.

Відповідач зазначає, що у листі №08-07/758 від 21.12.2019 року ДП «ЛІАЦ» надав витяг з реєстру виданих сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій у якому зазначено, що на продукції (пиловник) по наведених ТТН було видано сертифікат походження для проведення експортних операцій, що є підтвердженням того, що Турківське ДЛГП «Галсільліс» поставило позивачу лісоматеріали.

Ухвалою суду від 08.09.2020р. за копотанням відповідача, у Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства витребувано сертифікати походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій за спірними ТТН. Однак, згідно відповіді Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 02.10.20р. №05-08/893, у звязку із встановленим трьох річним терміном зберігання документів, повідомлено про відсутність можливості надати інформацію щодо використання спірних ТТН при отриманні сертифікатів та сертифікатів не представлено.

Щодо покликань відповідача на підтвердження своїх заперечень, на податкові накладні №2 від 08.01.2016р., №24 від 31.08.2016р., то дані документи не можуть братись до уваги, оскільки податкова накладна №2 від 08.01.2016р. на загальну суму 35000,00грн. складена згідно договору №02/20155-11 від 03.11.2015, який не є підставою виникнення спірних правовідносин сторін, а податкова накладна №24 від 31.08.2016р. на загальну суму 20188,1грн. не містить покликання на будь-який договір. Відтак, дані докази є неналежними та недопустимими.

Відтак, враховуючи викладене вище, встановлені обставини справи в їх сукупності, враховуючи загальну суму здійсненої передоплати та загальну суму поставленого товару, згідно товарно-транспортних накладних, які визнаються обома сторонами, сума недопоставленого товару становить 16671,07грн. Відтак, в решті заявлених позовних вимог, в частині основного боргу належить відмовити у зв`язку із безпідставністю та не недоведеністю.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів повернення коштів в розмірі 16671,07грн. не представлено, як і не подано доказів передачі товару на вказану суму.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивачем, з врахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦК України, нараховано 3% річних за період з 30.10.2017р. по 10.04.2019р. в розмірі 1231,71грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2017 по лютий 2020р. в розмірі 2730,74грн. Розрахунки проведених нарахувань долучено до матеріалів справи.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, приймаючи до уваги підтверджений розмір боргу, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду розмір 3% річних фактично становить 1165,84грн. та інфляційних втрат – 2715,83грн. Відтак, в решті позовних вимог, щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань 3% річних, інфляційних втрат та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача про стягнення 16671,07грн. – основного боргу, 1165,84грн. – 3% річних, 2715,83грн. – інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” (82516, Львівська область, Турківський район, с.Шум`яч, ідентифікаційний код 31147847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмар” (79069, м.Львів, вул.Бічна Прилбицька, буд.3, ідентифікаційний код 37740773) 16671,07грн. – основного боргу, 1165,84грн. – 3% річних, 2715,83грн. – інфляційних втрат та 2084,52грн. – судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених позивачем судових витрат у справі на 21.12.2020р. о 12:00год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю “Вітмар” двохденний строк для подання суду та іншим учасникам справи, доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 24.12.2020р.

Суддя С.В. Іванчук