Рішення № 93782142, 24.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/16101/20Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/16101/20

За позовом Державного підприємства «Науково - виробниче об єднання «Павлоградський хімічний завод» (код 14310112; 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44)

до Державного агентства резерву України (код 37472392; 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд.28)

про стягнення 310 513,35 грн.

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково - виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України (далі - відповідач) про стягнення коштів за договором про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 25.07.2001 №85-437601 у розмірі 310 513,35 грн., з яких:

278 061,12 грн. - витрати зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; 8 449,70 грн. - пені; 11 442,09 грн. - інфляційних втрат; 12 560,44 грн.- 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.11.2020р. позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалу суду від 26.10.2020 надіслано на адреси сторін, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

Що ж до належного повідомлення відповідача, то слід вказати таке.

До матеріалів справи долучено «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476001842», з якого вбачається що 29.10.2020р. представнику Відповідача вручено поштове відправлення суду із Ухвалою від 26.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/16101/20.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2001 Державним підприємством "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" в якості зберігача та Державним агентством з управлвння державним матеріальним резервом, правонаступником якого є відповідач (по тек4сту договору - агентство) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 85-437601, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складських площах та ємкостях зберігача, для чого агентство передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності.

Відповідно до пункту 7.3 договору строк його дії сторони встановили з моменту підписання, протягом усього терміну зберігання цінностей.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначає, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входять: мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв`язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв`язку, подання медичної допомоги, запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави, запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Аналіз наведених положень законодавства та укладеного сторонами договору дає підстави вести мову про те, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які підпадають під регулювання як законодавчих нори про договір зберігання, так і загальних положень про зобов`язання, а також спеціальних норм законодавства про державний матеріальний резерв.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором. Так, позивач вказує, що відповідач не перерахував в установлений строк відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку із виконанням обов`язків відповідального зберігання у період 2018 - 2019 років.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

До обов`язків зберігача за договором були, серед іншого, віднесені такі: - створення умов для зберігання цінностей відповідного виду (п. 2.1.1); - забезпечення кількісного та якісного зберігання цінностей (п. 2.1.2); - відшкодування нестачі цінностей та зіпсованих цінностей (п. 2.1.5); - проведення освіження і заміни цінностей (п. 2.1.7);

- щорічне подання агентству станом на 1 січня звіт-збережувального зобов`язання форми № 12 про наявність цінностей (п. 2.1.8);

- щорічне подання, разом зі звітом форми № 12, затверджений зберігачем кошторис витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Міністерством фінансів 30.03.1996 № 111/03 (п. 2.1.10).

До обов`язків агентства за договором було віднесено: - відшкодування зберігачу витрат на утримання цінностей згідно з кошторисом витрат (п. 3.1.1); - оплата зберігачу закладки (поставки) цінностей (п. 3.1.2); - контроль умов зберігання, кількісного та якісного тану цінностей.

У розділі 4 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, який передбачає таке: - вартість зберігання цінностей визначається кошторисом витрат, який є невід`ємною частиною договору і може змінюватися тільки за згодою обох сторін (п. 4.1); - кошторис розрахунку витрат на утримання цінностей, направлений зберігачем до агентства повинен бути розшифрований по всім статтям та супроводжуватися необхідними підтверджуючими документами таких розрахунків (інструкціями, нормативами тощо) (п. 4.2); - агентство проводить оплату витрат у з рахуванням ПДВ зберігачу на утримання цінностей після надходження коштів на ці цілі (п. 4.2); - відшкодування витрат на утримання цінностей проводиться один раз рік, але не пізніше 15 грудня поточного року (п. 4.4); - у разі, якщо агентство визнає за можливе, відшкодування витрат може проводитись частинами протягом поточного року (п. 4.5); - зберігач у 10-денний термін після закінчення кварталу звітує перед агентством про витрачання коштів (п. 4.6).

Отже, за умовами укладеного договору, зберігання позивачем цінностей мобілізаційного резерву є платним.

Протягом строку дії договору у 2018-2019 роках, Позивач належним чином виконував умови договору №85-437601, а саме: забезпечував зберігання вибухових речовин з перевищеним терміном зберігання, своєчасно направляв на адресу Відповідача на погодження кошториси витрат; пояснення до кошторису; документи, які підтверджують розрахунки; додаткові угоди до договору, а також, Позивач проводив належним чином зберігання матеріальних цінностей та створював якісні умови для зберігання матеріальних цінностей у відповідності з умовами договору.

В результаті зберігання матеріальних цінностей, Позивач поніс витрати в загальній сумі 278 061,12 грн., з яких: 197 757,06 гри. витрати понесені Позивачем у 2018 році; 80305,05 грн. витрати понесені Позивачем у 2019 році.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на зберігання цінностей у сумі 197757,06 грн. за 2018 рік, 80 305,05 грн. за 2019 рік.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов`язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

У ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" закріплено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, як зазначає Позивач та не спростовано Відповідачем, на підтвердження понесених витрат, Позивач супровідним листом від 20.02.2018р. №17/69-17 направив на адресу Відповідача для узгодження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях ДП «НВО «ПХЗ» на 2018 рік; документи, які підтверджують розрахунки; додаткову угоду до договору (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

На виконання пункту 4.6, 4.7 Договору, Позивач листом за вих.№17/69-36 від 16.04.2018р. направив на адресу Відповідача акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «НВО «ПХЗ» за 1-й квартал 2018 року, звіт про витрати та документи, які підтверджують понесені витрати Позивачем (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

Згодом на адресу Позивача надійшов лист від Відповідача за вих. №1386/0/4-18 від 17.05.2018р. (вх. Позивача №1318 від 23.05.2018р.), яким Відповідач повідомив про непогодження кошторису на 2018 рік та повернення кошторису без погодження (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

23.07.2018р. за вих.№ 17/69-64 на виконання пункту 4.6, 4.7 Договору, Позивач направив на адресу Відповідача акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «НВО «ПХЗ» за перше півріччя 2018 року, звіт про витрати, та документи, які підтверджують понесені Позивачем витрати у першому півріччі 2018 року (копію листа з додатками додано до матеріалів справи)

15.08.2018р. Позивач листом за вих.№17/69-74 у відповідь на лист Відповідача (лист №1386/0/4-18 від 17.05.2018р.) направив на адресу Відповідача відкоригований кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобрезерву на 2018 рік; документи, які підтверджують розрахунки; додаткову угоду до договору (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

24.10.2018р. за вих.№17/69-94 на виконання вимог пункту 4.6, 4.7 Договору, Позивач направив на адресу Відповідача акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «НВО «ПХЗ» за третій квартал 2018 року, звіт про витрати, та документи, які підтверджують понесені Позивачем витрати у третьому кварталі 2018 року (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

Листом від 18.12.2018 р. № 4164/0/4-18 (вхідний Позивача №3172 від 29.12.2018 р.) Відповідач знову повернув «Кошторис...» з новими зауваженнями, які не були зазначені у попередньому листі, а також з повторними зауваженнями, на які підприємство Позивача вже надавало обґрунтування та посилання на нормативні документи у попередньому листі (лист №17/69-74 від 15.08.2018р.) (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

23.01.2019р. за вих.№17/69-2 на виконання вимог пункту 4.6, 4.7 Договору, Позивач направив на адресу Відповідача акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «НВО «ПХЗ» за четвертий квартал 2018 року, звіт про витрати, та документи, які підтверджують понесені Позивачем витрати у четвертому кварталі 2018 року (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

25.01.2019р. Позивач за вих.№17/69-3 направив на адресу Відповідача вже фактичні витрати за 2018 рік, звіт про витрати за 2018 рік, та додаткову угоду до договору на фактичне відшкодування витрат за 2018 рік на суму 197 756, 07 грн. (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

13.02.2019р. за вих.№17/69-7 Позивач, у відповідь на лист Відповідача №4164/0/4-18 від 18.12.2018р., направив на адресу Відповідача на погодження відкоригований кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в складських приміщеннях ДП «НВО ПХЗ» на 2018 рік; пояснення до кошторису; документи, які підтверджують розрахунки до кошторису; додаткові пояснення до зауважень до кошторису (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

Жоден з вищенаправлених документів, які підтверджують понесені Позивачем фактичні витрати у 2018 році, та які направлялися Позивачем на адресу Відповідача (акти на відшкодування витрат, додаткові угоди) Відповідач не підписав, і жодної відмови від їх підписання на адресу Позивача не надав. Також Відповідач не погодив та не надав жодних заперечень стосовно останнього кошторису витрат, який було направлено Позивачем на адресу Відповідача 13.02.2019р. листом за вих.№17/69-7.

06.03.2019 р. Позивач за вих.№17/69-8 направив на адресу Відповідача для узгодження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях ДП «НВО«ПХЗ» на 2019 рік; пояснення до кошторису витрат; документи, які підтверджують розрахунки; додаткову угоду до договору (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

На виконання пункту 4.6, 4.7 Договору, Позивач листом за вих.№17/69-11 від 22.04.2019р. направив на адресу Відповідача акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «НВО «ПХЗ» за 1-й квартал 2019 року, звіт про витрати, та документи, які підтверджують понесені витрати Позивачем (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

03.05.2019 р., Позивач на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2018р. №511-р, та Розпорядження (наряду) Відповідача №050/26 від 03.05.2019р. відпустив розброньовані матеріальні цінності, які знаходилися у Позивача на відповідальному зберіганні (копію Розпорядження додано до матеріалів справи).

18.07.2019р. за вих.№17/69-15 на виконання вимог пункту 4.6, 4.7 Договору, Позивач направив на адресу Відповідача акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «НВО «ПХЗ» за квітень, травень 2019 року; додаткову угоду до договору за 2019 рік; звіт про витрати, та документи, які підтверджують понесені Позивачем витрати у квітні - травні 2019 року (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

Жоден з вище направлених документів, які направлялися Позивачем у 2019 році, і які підтверджують понесені Позивачем фактичні витрати у 2019 році (акти на відшкодування витрат, додаткову угоду) Відповідач не підписав, і жодної відмови від їх підписання на адресу Позивача не надав. Також Відповідач не погодив та не надав жодних заперечень стосовно кошторису витрат, який було направлено Позивачем на адресу Відповідача 06.03.2019р. листом за вих.№17/69-8.

26.07.2019 р. Позивач направив на адресу Відповідача лист за вих.№17/69-16, в якому черговий раз повідомив Відповідача про необхідність підписання документів за 2018-2019 роки, та необхідність відшкодувати Позивачу фактичні витрати за зберігання матеріальних цінностей за 2018-2019 рік в загальній сумі 278 061,12 грн. (копію листа з додатками додано до матеріалів справи).

Проте, жодної відповіді на вищезазначений лист Відповідач не надав, жодних підписаних документів на адресу Позивача не повернув, фактичні витрати за зберігання матеріальних цінностей за 2018-2019 рік в загальній сумі 278 061,12 грн. Відповідач не відшкодував.

Позивач зазначає, що листування щодо узгодження щорічних «Кошторисів...», підписання первинних документів та відшкодування витрат здійснюється між Позивачем та Відповідачем протягом багатьох років. Кожний новий «Кошторис...» підприємство Позивача надає з урахуванням наданих зауважень з боку Відповідача, але щороку Відповідач надає нові зауваження, що призводить до затягнутого процесу підписання документів, а відшкодування витрат здійснюється тільки на підставі рішення суду.

Описані документи суд розглядає як належні докази понесення позивачем описаних витрат. Відсутність в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які деталізують понесені позивачем витрати на зберігання (як-то рахунки на оплату електроенергії, опалення, штатний розклад, бланки відомостей по заробітній платі, бухгалтерський баланс з розшифровкою амортизаційних відрахувань в розрізі виконання умов договору зберігання тощо) суд не вважає обставиною, яка свідчить про недоведеність позовних вимог, оскільки своєчасно складені і надіслані відповідачеві звіти, який не заперечив вірності наведених позивачем даних, не заперечив обсягів фактично понесених витрат, не подав зустрічного розрахунку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу 278 061,12 грн. обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 8 449,70 грн. - пені; 11 442,09 грн. - інфляційних втрат; 12 560,44 грн.- 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Науково - виробниче об єднання «Павлоградський хімічний завод» до Державного агентства резерву України про стягнення 310 513,35 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112) 278061,12 (двісті сімдесят вісім тисяч шістдесят одну) грн. боргу, 8449,70 (вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. пені, 11442,09 (одинадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. інфляційних нарахувань, 12560,44 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 3 % річних та 4 657,70 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.12.2020.

Суддя І.Д. Курдельчук