Рішення № 93781933, 18.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020Справа № 640/1226/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс"

до 1) Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

2) Служби безпеки України,

3) Приватного підприємства "Топаз ЛТД",

про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

від позивача: Вознюк Д.В.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Михальчук Ю.П.

від відповідача 3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача по передачі нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про передачу нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 09 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу TOB "Бахмач Нафтосервіс", винесену у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року № 910/9667/13;

- зобов`язати відповідача відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року № 910/9667/13 та прийняти рішення про передачу нереалізованого майна боржника приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД", яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, стягувачу TOB "Бахмач Нафтосервіс".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано неправомірними дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по передачі нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011; визнано протиправною та скасовано постанову від 23 січня 2019 року ВП №43827011 Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; визнано протиправною та скасовано постанову від 09 жовтня 2018 року ВП №43852291 Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року частково задоволено апеляційні скарги Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Служби безпеки України, внаслідок чого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2019 року скасовано, а провадження по справі закрито та роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства господарським судом.

06 липня 2020 року до суду надійшла заява позивача, в якій він просить направити справу за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва в порядку ч. 1 ст. 239 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено; справу № 640/1226/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: Служба безпеки України, Приватне підприємство "Топаз ЛТД", про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, передано до Господарського суду міста Києва.

28.07.2020 справа № 640/1226/19 надійшла до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу №640/1226/19 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 суд ухвалив: прийняти справу № 640/1226/19 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.09.2020.

25.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення.

Разом з тим, підготовче засідання призначене на 01.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 29.09.2020.

01.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, а саме - Служби безпеки України та Приватного підприємства «Топаз ЛТД».

У підготовче засідання 29.09.2020 прибув представник позивача та третьої особи 1, представники відповідача та третьої особи 2 в підготовче засідання не прибули.

Розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Так, зважаючи на волевиявлення позивача щодо залучення до участі у справі співвідповідачів, враховуючи, що зазначена заява подана в межах підготовчого провадження, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі співвідповідачів, а відтак, задовольнити заяву позивача.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний статус учасників - Служби безпеки України та Приватного підприємства «Топаз ЛТД», які станом на дату постановлення даної ухали є третіми особами, змінюється, а саме у зв`язку з залученням їх співвідповідачами вони набувають статусу відповідачів у даній справі.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду, суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З огляду на залучення до участі у справі № 640/1226/19 співвідповідачів, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; залучити до участі у справі № 640/1226/19 співвідповідачів - Службу безпеки України та Приватне підприємство "Топаз ЛТД"; підготовче засідання відкласти на 03.11.2020.

22.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив.

03.11.2020 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 03.11.2020 прибув представник відповідача 2. Представники позивача, відповідача 1 та відповідача 3 в підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача 2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.11.2020.

У підготовче засідання 24.11.2020 прибув представник позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та відповідача 3 в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 24.11.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2020.

У судове засідання 08.12.2020 прибули представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2. Представники відповідача 3 в судове засідання не прибули.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2020.

11.12.2020 електронною поштою до суду від відповідача 1 надійшло клопотання (без електронного цифрового підпису) про перенесення розгляду справи.

У судове засідання 18.12.2020 прибули представник позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та відповідача 3 в судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 18.12.2020, за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 3, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 18.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2013 року Господарським судом міста Києва видано наказ по справі №910/9667/13 про стягнення з Приватного підприємства «ТОПАЗ ЛТД.» (відповідач 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс» (позивач) 166002,48 грн основного боргу, 8300,12 грн штрафу, 20938,31 грн пені та 3901,80 грн судового збору.

Постановою ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві від 26.09.2013 відкрито виконавче провадження №39941631 на підставі зазначеного виконавчого документа.

У рамках виконавчого провадження №39941631 було частково погашено борг в сумі 7653,96 грн та одночасно встановлено, що відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за боржником (ПП «Топаз ЛТД») зареєстровано нежитлові приміщення (в літ.А) загальною площею 2133,50 кв.м. Приміщення знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, що територіально відноситься до ВДВС Святошинського РУЮ.

Як наслідок, постановою ВДВС Солом`янського РУЮ від 29.05.2014 закінчено виконавче провадження №39941631, копію постанови направлено сторонам та ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Супровідним листом від 29.05.2014 №478/10 ВДВС Солом`янського РУЮ надіслано на адресу відповідача 1 постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.05.2014 ВП №39941631 разом наказом Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 №910/9667/13.

Вказаний супровідний лист надійшов до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві 01.07.2014 та був зареєстрований за вх.№11971/03-29. Відповідно до резолюції на супровідному листі, виконавчий документ визначено до виконання ОСОБА_1 .

03 липня 2014 головним державним виконавцем Максимівим Миколою Миколайовичем відділу ДВС Святошинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №43852291 з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 №910/9667/13.

17 серпня 2018 року відповідач 1 звернувся до позивача із пропозицією №43972504/14 щодо залишення за позивачем нереалізованого майна за результатами третіх електронних торгів які не відбулись у рахунок погашення заборгованості ПП «Топаз ЛТД.» за наказом Господарського суду міста Києва.

У даній пропозиції було зазначено, що до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшло повідомлення від ДП «СЕТАМ» від 13.08.2018 про те, що лот № 294509 - нежиле приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м. та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3 яке належить Приватному підприємству «Топаз ЛТД» на праві власності, знімається з продажу на торгах в зв`язку з тим, що прилюдні торги від 13.08.2018 року не відбулися.

Відповідач 1, також, зазначив про те, що у разі надання згоди на залишення за собою нереалізованого майна, стягувачу необхідно внести на депозитний рахунок Відділу різницю між вартістю майна та сумою боргу за виконавчим документом відповідно до приписів ч. 8 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає позивач, вказана пропозиція отримана ним 28.08.2018.

Листом від 05.09.2018 №95 позивач повідомив відповідача 1 про згоду на прийняття нереалізованого майна боржника за ціною третіх електронних торгів. Також в листі позивач просив повідомити про те, хто із стягувачів виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно та в якій черговості підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Бахмач-Нафтосервіс».

Лист від 05.09.2018 №95 отриманий відповідачем 1 07.09.2018 за вх.№30739.

28.09.2018 позивач повторно звернувся до відповідача 1 з листом №108 аналогічного змісту. Даний лист отримано відповідачем 03.10.2018.

09.10.2018 відповідачем 1 прийнято постанову №43852291 про повернення виконавчого документа позивачу в зв`язку з тим, що нежитлове приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, передане в порядку черговості стягувачу за виконавчим провадженням №43827011, а саме Службі безпеки України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем 1 приписів статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та передачі Службі безпеки України нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3 у межах виконавчого провадження № 43827011 було порушено майнові інтереси позивача на отримання вказаного нежитлового приміщення у власність.

Відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що передача спірного майна відбулася з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач 2 заперечуючи проти задоволення позову зазначає, що черговість, визначена статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується лише для стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов`язаних з трудовими відносинами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами статті 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Питання реалізація майна, на яке звернено стягнення, врегульоване ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (ч.6 ст.61 Закону).

Відповідно до частин 7-8 Закону у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (ч.9 ст.61 Закону).

Частиною 10 статті 61 Закону визначено, що у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заставу" та/або Закону України "Про іпотеку"), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Так, судом було встановлено, що 17 серпня 2018 року відповідач 1 звернувся до позивача із Пропозицією №43972504/14 щодо залишення за позивачем нереалізованого майна, а саме нежитлового приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м. та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, в рахунок погашення заборгованості ПП «Топаз ЛТД.» за наказом Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року у справі №910/9667/13.

У зазначеній пропозиції відповідач 1 повідомив позивача про обов`язок внесення на депозитний рахунок Відділу різниці між вартістю майна та сумою боргу за виконавчим документом протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення на підставі приписів ч. 8 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом було встановлено, що ТОВ "Бахмач-Нафтосервіс" листом від 05.09.2018 №95 повідомив відповідача 1 про згоду на прийняття нереалізованого майна боржника за ціною третіх електронних торгів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 також було надано згоду на прийняття нереалізованого майна боржника за ціною третіх електронних торгів, про що свідчить лист від 04.09.2018.

У рамках спірних правовідносин відсутній спір щодо черговості вимог позивача та відповідача 2, оскільки, вони входять до однієї черги.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача 2 про те, що черговість, визначена статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується лише для стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов`язаних з трудовими відносинами, оскільки, у даному випадку застосуванню підлягають норми ч. 10 ст. 61 Закону, якими, визначено, що в межах однієї черги майно передається у порядку надходження виконавчих документів до виконання.

Судом було встановлено, що 26 червня 2014 року головним державним виконавцем Максимівим Миколою Миколайовичем відділу ДВС Святошинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №43827011 з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 у справі № 910/18463/13, стягувачем за яким є відповідач 2.

03 липня 2014 року головним державним виконавцем Максимівим Миколою Миколайовичем відділу ДВС Святошинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №43852291 з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 №910/9667/13.

Судом було встановлено, що як позивачем, так і відповідачем 2 надано відповідь на пропозицію відповідача 1 щодо залишення за ними нереалізованого майна в межах встановлених Законом строків.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 8 ст. 61 Закону в разі коли вартість нереалізованого майна боржника перевищує суму коштів, що підлягають до стягнення за виконавчим документом, праву стягувача залишити за собою нереалізоване майно кореспондує обов`язок внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь.

Так, Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" 166002,48 грн основного боргу, 8300,12 грн штрафу, 20938, 31 грн пені та 3901,80 грн судового збору. У рамках виконавчого провадження №39941631 борг було погашено частково в сумі 7653,96 грн. Таким чином, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" підлягали стягненню грошові кошти у сумі 191488,75 грн.

У свою чергу, 03.12.2013 Господарським судом міста Києва видано наказ у справі № 910/18463/13 про стягнення з Приватного підприємства "Топаз лтд." на користь Служби безпеки України 204 891,19 грн пені, 118784,22 грн штрафу, 6473,50 грн витрат по оплаті судового збору. У рамках виконавчого провадження №41273100 борг ПП "Топаз ЛТД" на користь СБУ було погашено частково в сумі 12689,13 грн. Отже, на користь відповідача 2 підлягали стягненню грошові кошти у розмірі 317459,78 грн.

Відповідно до повідомлення від ДП "СЕТАМ" від 13.08.2018 вартість лоту № 294509 - нежиле приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, та належить Приватному підприємству "Топаз Л`ГД" на праві власності, після повторної переоцінки становить 220500,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом позивача, позивач був зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, однак, доказів, які б підтверджували виконання даного обов`язку матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує, що відомості стосовно депозитних рахунків державних органів, зокрема, відділів державної виконавчої служби є загальнодоступними, а, відтак, неповідомлення державним виконавцем відомостей щодо такого рахунку позивачу не є підставою для невиконання останнім обов`язку, визначеного ч. 8 ст. 61 Закону.

Більше того, стягувач не позбавлений можливості ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Враховуючи невиконання позивачем обов`язку щодо внесення грошових коштів протягом строку, встановленого ч. 8 ст. 61 Закону, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не порушено права позивача щодо спірного приміщення, оскільки, внаслідок невиконання приписів Закону, позивач права на отримання зазначеного приміщення не набув.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" про визнання неправомірними дій відповідача по передачі спірного нежитлового приміщення; визнання протиправною та скасування постанови відповідача 1 про передачу нежитлового приміщення відповідачу 2; визнання протиправною та скасування постанови від 09 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа TOB "Бахмач Нафтосервіс", винесену у зв`язку з відсутністю у боржника майна в Святошинському районі м. Києва; зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року № 910/9667/13 та прийняти рішення про передачу нереалізованого майна боржника приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД", яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, стягувачу TOB "Бахмач Нафтосервіс", - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.12.2020

Суддя Ю.В. Картавцева