Ухвала суду № 93781704, 18.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/153/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.12.2020 Справа № 908/2283/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л.

при cекретарі судового засідання Шульгіній А.А.

розглянувши матеріали скарги ТОВ “СІТІ СОУЛ” за вих. від 09.12.20 № 0912/20 на дії приватного виконання ОСОБА_1 щодо правомірності закінчення виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІ СОУЛ”, 04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, буд. 15

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “СПЕЦЗАХИСТ”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 9, кв. 69

про стягнення коштів

за участі: приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни: 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 6, оф. 109

У засіданні приймали участь представники:

від заявника (відповідача): Єренко Д.В., ордер серії ЗП № 131079 від 28.10.20

від позивача: Семеренко С.О., ордер серії ЗП № 037478 від 04.11.20

від заінтересованої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

07.09.20 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “СІТІ СОУЛ” (далі ТОВ “СІТІ СОУЛ”) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “СПЕЦЗАХИСТ” (далі ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ”) 8 886 331,79 грн. заборгованості за договором поставки.

Ухвалою від від 05.10.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2283/20, підготовче засідання призначено на 04.11.20.

Ухвалою від 04.11.20 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.12.20.

Ухвалою від 10.11.20 заяву директора ТОВ “СІТІ СОУЛ” за вих. від 05.11.20 № 0511/20 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 23.11.20 у задоволенні клопотання ТОВ “ІПВК“СПЕЦЗАХИСТ” про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/2283/20 відмовлено з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалою від 04.12.20 судом було прийнято до розгляду скаргу ТОВ “ІПВК“СПЕЦЗАХИСТ” від 03.12.20 на дії приватного виконавця Шавлукової З.А. у справі № 908/2283/20 (ВП № 63581007). Судове засідання із розгляду скарги призначено на 14.12.20 об 11 год. 50 хв. за участю стягувача, боржника та приватного виконавця.

Ухвалою від 11.12.20 судом було прийнято до розгляду скаргу ТОВ «СІТІ СОУЛ» за вих. від 09.12.20 № 0912/20 на дії приватного виконавця у справі № 908/2283/20 (ВП № 63581007). Судове засідання із розгляду скарги призначено на 18.12.20 об 11 год. 00 хв. за участю стягувача, боржника та приватного виконавця.

Скарга заявником обґрунтована тим, що при вчиненні виконавчих дій щодо накладення арешту на рахунки ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” п/в Шавлуковою З.А. подані відповідні запити до органів ДФС, МВС України, а також винесена постанова про арешт коштів боржника, 11.11.20 направлено постанови про арешт коштів боржника до банківських установ. Протягом часу з 11.11.20 по 01.12.20 частково отримано відповіді від банків. 11.11.20 приватним виконавчем отримано відповідь від АТ «ПУМБ» в якій зазначено, що у ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” станом на 11.11.20 відсутні рахунки в АТ «ПУМБ» у зв`язку з чим постанову повернуто без фактичного виконання. Як стверджує заявник, з відкритих джерел йому стало відомо, що 18.11.20 відповідачем у цій справі відкрито банківський рахунок в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 , який відповідач почав активно використовувати з метою здійснення розрахунків з контрагентами надаючи ці реквізити для оплати виставлених рахунків. Не перевіривши вказану інформацію приватним виконавцем 01.12.20 закрито виконавче провадження та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Як наслідок, повернуто ухвалу господарського суду Запорізької області у справі № 908/2283/20 на адресу суду з відміткою про її виконання. Звертає увагу суду на те, що не зважаючи на відсутність інформації від банківських установ щодо виконання або не виконання постанови про арешт коштів приватним виконавцем було безпідставно закінчено виконавче провадження та винесено постанову з посиланням на п. 9 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» нібито у зв`язку із повним фактичним виконанням з наступним формулюванням: «Накладено арешт на всі відкриті розрахункові рахунки боржника, що виявлені на підставі відповіді ДФС України від 11.11.2020». Крім того, зазначає, що фактично приватним виконавцем ухвалу суду від 10.11.20 у цій справі виконано не було, арешт не було накладено на грошові кошти в межах суми 8 886 331,79 грн. вказаної в ухвалі господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20. Зазначає, що приватним виконавцем Шавлуковою З.А. не було вжито всіх необхідних для виконання ухвали суду від 10.11.20 заходів в повному обсязі (не здійснено публічне обтяження рахунків відповідача в реєстрі рухомого майна в наслідок чого боржник (Відповідач) має можливість безперешкодно відкривати нові рахунки та користуватись грошовими коштами не зважаючи на накладений арешт на всі рахунки відкриті в банківських установах. Вважає, що не вжиття заходів щодо публічного обтяження на рахунки відповідача (Боржника) на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 фактично призвело до порушення прав Позивача (Стягувача), що було захищено ухвалою вказаного суду від 10.11.20 у цій справі. Як слід, станом на день закриття виконавчого провадження 01.12.20 приватний виконавець не переконалась у відсутності нових відкритих Боржником (Відповідачем) рахунків та вчинила дії направлені на закінчення виконавчого провадження шляхом прийняття відповідної постанови. Як наслідок, заявник скарги ствердує, з 02.12.20 Відповідач (Боржник) має можливість вільно користуватись новими відкритими рахунками для здійснення господарської діяльності фактично в обхід заборони такої діяльності всупереч ухвалі господарського суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20. Більш того, як стверджує заявник по скарзі, з 18.11.20 Боржник ще не при закритому виконавчому провадженні отримав фактичну можливість користуватись своїми новими відкритими рахунками, що зводить нанівець мету інституту забезпечення позову. Крім того, стверджує, що за інформацією отриманою від банків у відповідь на постанови про накладення арешту на кошти відповідача у цій справі розміщених на всіх відкритих банківських рахунках, загальна сума, на яку накладено арешт, складає 13 606,03 грн., що в значній мірі не відповідає заходам забезпечення позову за ухвалою суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20. У зв`язку із вказаним, позивач звернувся до суду із цією скаргою на дії приватного виконавця та просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця, що полягають у закінченні виконавчого провадження № ВП 63581007 у зв`язку з його повним фактичним виконанням;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 63581007 від 01.12.20;

- зобов`язати приватного виконавця Шавлукову З.А. накласти арешт на грошові кошти ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СПЕЦЗАХИСТ» розміщені на всіх рахунках в банківських установах, а також на всі рахунки, що будуть відкриватись вказаним ТОВ в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн. до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України та до моменту отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів достатніх для виконання рішення про забезпечення позову у справі № 908/2283/20.

Ухвалою від 14.12.20 судом відмовлено у задоволенні скарги ТОВ “ІПВК“СПЕЦЗАХИСТ” від 03.12.20 на дії приватного виконання ОСОБА_1 в частині не зняття арешту з коштів на рахунку боржника № НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005, (IBAN № НОМЕР_3 ), які використовуються для виплати заробітної плати та сплати податкових зобов`язань, а також щодо зобов`язання приватного виконавця усунути порушення шляхом зняття арешту грошових коштів з рахунку ТОВ “ІПВК“СПЕЦЗАХИСТ” № НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005, (IBAN № НОМЕР_3 ).

В судовому засіданні 14.12.20 оголошувалась перерва на 22.12.20

15.12.20 через канцелярію до суду п/в ОСОБА_1 подано відзив на скаргу за вих. від 14.12.20 № 8099 (в якому п/в просить суд у задоволенні вимог скаржника відмовити в повному обсязі) з додатками: копіями матеріалів виконавчого провадження № 63581007 на 27 арк., а також докази направлення вказаного відзиву з додатками на адресу ін. учасників по справі.

18.12.20 до матеріалів справи (скарги) через канцелярію суду ТОВ “СІТІ СОУЛ” за вих. від 17.12.20 № 1712/20 надано клопотання про доручення додаткових доказів до скарги на дії приватного виконавця (з копіями 5 договорів, копією відповіді ДФС України від 11.11.20, копією додаткової угоди № 2 від 12.11.20 до договору № 30 від 16.09.20, а також доказ направлення вказаного клопотання учасникам по справі.

У судовому засіданні 18.12.19 наведені вище відзив на скаргу та клопотання про доручення доказів (проти якого не заперечили представники сторін в засіданні) прийняті судом до розгляду та задоволені.

В засідання суду 18.12.20 представник позивача (стягувача) з`явився, підтримав вимоги заявлені у скарзі за вих. від 09.12.20 № 0912/20.

Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні 18.12.20 проти задоволення скарги заперечив.

Приватний підприємець Шавлукова З.А. в засідання суду на 18.12.20 на розгляд скарги не з`явилась. Про дату, місце та час розгляду скарги повідомлена належним чином.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з приписами ч.ч. 1 і 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у 10-денний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або ін. посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що учасників судового процесу судом повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги в порядку визначеному чинним ГПК України, суд враховуючи встановлені ч. 1 ст. 342 ГПК України обмежені строки розгляду скарги дійшов висновку, що неявка приватного виконавця не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

У судовому засіданні 18.12.20 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду за наслідками розгляду скарги ТОВ “СІТІ СОУЛ” на дії п/в ОСОБА_1 щодо закінчення виконавчого провадження № ВП 63581007.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників, надавши оцінку аргументам скаржника суд дійшов висновку про наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 заяву директора ТОВ “СІТІ СОУЛ” за вих. від 05.11.20 № 0511/20 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми (8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

У зв`язку із надходженням до п/в виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. заяви ТОВ “СІТІ СОУЛ” про відкриття виконавчого провадження вказаний приватний виконавець 11.11.20 розглянувши заяву стягувача про примусове виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 постановила: відкрити виконавче провадження (ВП № 63581007) з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України.

Супровідним від 11.11.2020 № 6861 приватним виконавцем направлено ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” та ТОВ “СІТІ СОУЛ” для виконання та відому постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.11.20 винесену при виконанні ухвали № 908/2283/20 від 10.11.20, що видано господарським судом Запорізької області.

Постановою від 11.11.20 приватний виконавець Шавлукова З.А. при примусовому виконанні ухвали господарського суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України встановивши необхідність забезпечення реального виконання боржником рішення суду керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постановила: накласти арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесеннгя постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах суми 8 886 331,79 грн.

Постановою від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження приватний виконавець Шавлукова З.А. встановивши, що … нею накладено арешт на всі відкриті розрахункові рахунки боржника, що виявлені на підставі відповідної довідки ДФС України віід 11.11.20, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановила: виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 закінчити. Копію постанови направити сторонам та органу чи посадовій особі, що видав виконавчий документ. Також суду повернуто належним чином оформлений оригінал постанови господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20.

Не погоджуючись із правомірністю винесення вказаноюї постанови ТОВ “СІТІ СОУЛ” звернулось до суду із вказаною скаргою на дії приватного виконавця в рамках виконавчого провадження № 63581007.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та висновки суду за наслідками розгляду скарги.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ч. 1 ст. 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1404-VIII).

За змістом статей 1, 5 Закону 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Преамбулою до Закону України «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів» від 02.06.16 № 1403-VIII (далі Закон № 1403-VIII) визначено, що цей Закон визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтями 3, 4 Закону № 1403-VIII визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ч. 3). Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1). Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (ч. 2).

Відповідно до ст. 10 Закону 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у т.ч. якщо вони перебувають в ін. осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону 1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та ін. цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку відкритому у порядку визначеному ст. 351 ПК України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та ін. рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтями 1, 3, 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.03 № 1255-IV (далі Закон № 1255-IV) визначено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна (ст. 1 ). Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом (ст. 3). Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду (ст. 4).

Відповідно до ст. 11, 12 Закону № 1255-IV, обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ст. 11). Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (ст. 12).

Положеннями п. 1.17 Інструкції Національного банку України від 21.01.04 № 22 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.04 № 377/8976) в редакції чинній спраном на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, визначено, що банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми. Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням контролюючого органу і надійшло до банку безпосередньо від суду або контролюючого органу після отримання рішення суду. Банк здійснює поновлення видаткових операцій за рахунком клієнта на підставі рішення податкового керуючого або суду. Банк у разі відкриття рахунку клієнтом, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним/приватним виконавцем, зупиняє видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження та відновлює видаткові операції за рахунком за умови, визначеної Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, у порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону 1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону 1404-VIII, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону 1404-VIII, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів (затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 492), поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм матеріального права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог ст. 39 Закону 1404-VIII, виконавче провадження (ч. 1) підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону 1404-VIII). У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 3).

Статтею 40 Закону 1404-VIII визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Так, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1). Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2). У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3).

Аналіз наведених вище законодавчих актів та положень Інструкції НБУ, а також надані до справи докази свідчать, що приватним виконавцем Шавлуковою З.А. не було в повному обсязі вжито необхідних та достатніх заходів для виконання ухвали суду від 10.11.20 про забезпечення позову у справі № 908/2283/20 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України.

Так, зокрема, приватним виконавцем не здійснено публічне обтяження рахунків ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в реєстрі рухомого майна шляхом направлення копії постанови, якою накладено арешт на майно (кошти) боржника органу що здійснює реєстрацію обтяжень рухомого майна в день її (постанови) винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом враховано, що відповідь ДФС України на запит приватного виконавця від 11.11.20 про наявні рахунки у боржника (ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ”) по параметрам запиту (коду ЄДРПОУ 37778452 вказаного ТОВ), на який є посилання приватного виконавця в постанові від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження (ВП № 63581007), не спростовує твердження заявника скарги про те, що розпочинаючи із 02.12.20 ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” (боржник) має можливість вільно користуватись новими відкритими рахунками для здійснення господарської діяльності фактично в обхід заборони такої діяльності всупереч ухвалі господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України.

Доказом на підтвердження такого є надані заявником скарги до матеріалів оскарження копії наступних договорів:

- про надання послуг за державні кошти від 09.12.20 № 09/121/5 укладено між комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарногї допомоги № 6» та ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в розділі ХІІІ якого в графі ВИКОНАВЕЦЬ містяться банківські реквізити IBAN НОМЕР_5 в ПАТ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 334851;

- від 07.12.20 № 54 укладено між комунальним закладом «Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека» Запорізької обласної ради та ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в розділі 11 якого в графі постачальник містяться банківські реквізити IBAN НОМЕР_5 в ПАТ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 334851.

При цьому, належних та допустимих доказів на спростування вказаного (станом на 18.12.20, тобто на час прийняття процесуального рішення у справі 908/2283/20 за наслідками розгляду скарги ТОВ «СІТІ СОУЛ») в частині відсутності відкритого ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в ПАТ “ПУМБ” (м. Запоріжжя, МФО 334851) рахунку IBAN НОМЕР_5 ні приватним виконавцем, ні відповідачем суду не надано.

Під час розгляду скарги судом прийнято до уваги той факт, що приватним виконавцем виконавчий документ - ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 про забезпечення позову повернуто до господарського суду Запорізької області у зв`язку із закінченням виконавчого провадження з примусового виконання наведеної вище ухвали господарського суду.

Приписами ст. 343 ГПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або ін. посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 343 ГПК України).

З підстав викладених вище в тексті цієї ухвали судом визнаються обґрунтованими доводи скаржника викладені у скарзі за вих. від 09.12,20 № 0912/20 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. (виконавче провадження № 63581007) в частині неправомірності (передчасності) винесення 01.12.20 постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 (на підставі п. 9 ч. 1 та ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом).

А саме, не зважаючи на відсутність інформації від банківських установ щодо виконання або не виконання постанови про арешт коштів приватним виконавцем було безпідставно закінчено виконавче провадження та винесено постанову з посиланням на п .9 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням з формулюванням: «Накладено арешт на всі відкриті розрахункові рахунки боржника, що виявлені на підставі відповіді ДФС України від 11.11.2020».

Крім того, суд виходить з того, що приватним виконавцем не спростовано твердження заявника по скарзі в частині того, що фактично виконавцем ухвалу суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 виконано не було, арешт не було накладено на грошові кошти в межах суми 8 886331,79 грн., зазначеної в ухвалі господарського суду Запорізької області від 10.11.2020 року у справі № 908/2283/20.

А тому, скарга на дії приватного виконавця в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця Шавлукової З.А. при винесенні постанови від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження (№ ВП 63581007) з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 01.12.20 у справі № 908/2283/20, а також в частині вимоги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження (№ ВП 63581007) з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 01.12.20 у справі № 908/2283/20 підлягає частковому задоволенню.

Судом відхиляються твердження заявника по скарзі викладені в прохальній частині скарги у вигляді скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження (№ ВП 63581007) з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 01.12.20 у справі № 908/2283/20 з огляду на приписи ст. 343 ГПК України (у разі встановлення обґрунтованості оскаржуване рішення визнається не правомірним (не законним).

Крім того, оскільки в силу приписів:

- ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, нгадані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, які надані на її спростування, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання,

- ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд … зобов`язує приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право),

- ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження … визнана судом не законною … в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення,

суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги викладеної в п. 3 прохальної частини скарги у вигляді зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукову З.А. вчинити дії визначені ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відновлення виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 якою було накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СПЕЦЗАХИСТ» (код ЄДРПОУ 37778452) в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України (та до отримання приватним виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів достатніх для виконання процесуального рішення суду про забезпечення позову у справі № 908/2283/20 - 8 886 331,79 грн.

В іншій частині вимог викладених в прохальній частині скарги - відхилити.

Керуючись ст.ст. 13, 42, 46, 76-79, 86, 91, 233-235, 339-345 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ТОВ “СІТІ СОУЛ” за вих. від 09.12.20 № 0912/20 на дії приватного виконавця Шавлукової З.А. щодо закінчення виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. щодо винесення постанови від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження (ВП № 63581007) з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20.

Визнати неправомірною (незаконною) постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 01.12.20 про закінчення виконавчого провадження (ВП № 63581007) з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукову З.А. вчинити дії визначені ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відновлення виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 якою було накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СПЕЦЗАХИСТ» (код ЄДРПОУ 37778452) в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України (та до отримання приватним виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів достатніх для виконання процесуального рішення суду про забезпечення позову у справі № 908/2283/20 - 8 886 331,79 грн.

В іншій частині скаргу відхилити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи та приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Шавлуковій З.А.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку визначеному Розділом IV ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 23.12.20.

Суддя В.Л. Корсун