Ухвала суду № 93778582, 22.12.2020, Путильський районний суд Чернівецької області

22.12.2020

Справа № 721/910/19

Провадження 6/721/7/2020

У Х В А Л А

Іменем України

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого – судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

заявника: ОСОБА_1

представників КНП «Путильська

центральна районна лікарня»: Михайлюка К.М.

Кутровської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила Путильського району Чернівецької області заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду. Просить суд постановити ухвалу якою стягнути з КНП «Путильська центральна районна лікарня» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення Путильського районного суду від 05.12.2019 року з 06 грудня 23019 року до 01 листопада 2020 року у розмірі 159984грн., остаточну суму середнього заробітку просить розрахувати на час постановлення ухвали.

В даній заяві зазначає, що рішенням Путильського районного суду Чернівецької області, її позовні вимоги задоволені. В тому числі скасовано наказ голови комісії з реорганізації Михайлюка К.М. «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань КЗ «Путильська ЦРЛ» Панченко Євгенії Борисівни» за №77§2 від 16 жовтня 2019 року. Також її поновлено на посаді заступника головного лікаря з економічних питань, або на рівноцінній посаді Комунального некомерційного підприємства «Путильська центральна районна лікарня» Путильської районної ради Чернівецької області та стягнуто середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Станом на час подання до суду даної заяви, відповідачем КНП «Путильська центральна районна лікарня», рішення Путильського районного суду в частині поновлення її на роботі не виконано, а тому вважає, що з відповідача на підставі ст.236 КЗпП України, підлягає стягненню на її користь середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала та надала пояснення аналогічні письмовим. Просила суд її задовольнити.

Представники КНП «Путильська центральна районна лікарня» в судовому засіданні заперечували щодо задоволення заяви, оскільки вважають, що рішення Путильського районного суду від 05.12.2019 року відповідачем виконано. Також надали пояснення аналогічні письмових, просили суд в задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Як встановлено судом 05 грудня 2019 року винесено рішення Путильським районним судом Чернівецької області, згідно якого позовні вимоги задоволені. Скасовано наказ голови комісії з реорганізації Михайлюка К.М. «Про накладення дисциплінарного стягнення» за №73 від 08 жовтня 2019 року. Скасовано наказ голови комісії з реорганізації Михайлюка К.М. «Про накладення дисциплінарного стягнення» за №77 від 16 жовтня 2019 року. Скасовано наказ голови комісії з реорганізації Михайлюка К.М. «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань КЗ «Путильська ЦРЛ» Панченко Євгенії Борисівни» за №77§2 від 16 жовтня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з економічних питань, або на рівноцінній посаді Комунального некомерційного підприємства «Путильська центральна районна лікарня» Путильської районної ради Чернівецької області. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Путильська центральна районна лікарня» Путильської районної ради Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу на посаді заступника головного лікаря з економічних питань КЗ «Путильська ЦРЛ» з 16 жовтня 2019 року по 05 грудня 2019 року в сумі 27134 (двадцять сім тисяч стотридцять чотири) гривень 49коп., з відповідним відрахуванням до Пенсійного фонду України та інших спеціальних фондів, а також до Державного бюджету України.

Постановою старшим державним виконавцем Путильського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) від 15.01.2020 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №721/910/19, що виданий 05.12.2019 року закінчено /а.с.11/. Як вбачається з даної постанови за невиконання рішення суду 26.12.2019 року на боржника накладено штраф в сумі 5100грн., 14.01.2020 року також накладено штраф за невиконання рішення суду в сумі 10200грн., внаслідок невиконання рішення суду 14.01.2020 року направлено повідомлення до органу досудового розслідування. Дана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась, про що в судовому засіданні сторони підтвердили.

Суд задовольняючи заявлені вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі №760/9521/15-ц провадження № 61-24060св18 вказано, що «Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника».

Суд не приймає до уваги твердження в письмових запереченнях та в судовому засіданні представника КНП «Путильська центральна районна лікарня» про те, що рішення суду від 05.12.2019 року виконано 11 грудня 2019 року, а саме згідно наказу за №4-кнп ОСОБА_1 призначено на посаду «економіста», оскільки такі перестановки повинні відбутися за згодою працівника, ОСОБА_1 таку згоду не надала.

Також слід зазначити, що ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 18.12.2019 року, суд роз`яснюючи рішення суду від 05.12.2019 року, в мотивувальній частині даної ухвали вказав, що «поновлення працівника на рівнозначній посаді означає що роботодавець має приймати рішення з цього приводу на свій розсуд, приймаючи при цьому до уваги згоду на це працівника, керуючись рівнем компетенції та обсягом повноважень за даною посадою працівника з урахуванням його кваліфікації, тобто саме на керівника підприємства покладено обов`язок вносити кадрові перестановки. Але такі перестановки повинні відбутися за згодою працівника, в противному випадку роботодавець повинен внести зміни до штатного розпису щодо ліквідованої посади – її відновити.»

Отже з врахуванням викладених обставин, суд вважає, що рішення суду від 05.12.2019 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 не виконано, внаслідок чого наявні підстави для застосування ст.236 КЗпП України.

Суд також критично ставиться то тверджень представника КНП «Путильська центральна районна лікарня» про те, що рішення суду неможливо виконати, оскільки згідно штатного розпису в лікарні посада «заступника головного лікаря з економічних питань», а також рівнозначна посада не передбачена, так як стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо штатним розписом посада на яку поновлено працівника відсутня.

Клопотання представника КНП «Путильська центральна районна лікарня» про застосування строків позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою з порушенням строків передбачених ч.1 ст.233 КЗпП України, внаслідок чого є підставою для відмови в задоволенні заяви, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ч.2 ст.233 цього Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як частиною першою ст. 94 КЗпП України, так і частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення ст.236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга ст.233 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суди вважає, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що відповідно до статті 236 КЗпП України, є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розмір середньомісячного заробітку позивача встановлений рішенням Путильського районного суду Чернівецької області 05 грудня 2019 року складає 15642грн. 89коп.

Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить з 06 грудня 2019 по 22 грудня 2020 року, тобто із затримкою у 12 місяців 12 робочих днів, а тому загальний розмір компенсації за затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 , на роботі становить 187441,03грн. (12 # 15642,89 =187714,68 + 8532,48 (12 робочих днів в грудні 2020р. з розрахунку 711,04грн. за робочий день) = 196247,16 – 8806,13 (отримана заробітна плата з 06.12.2019р. по 28.01.2020р.) = 187441,03).

Враховуючи наведене, загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить 187441,03грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.236 КЗпП України, ст.ст.260,353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Путильська центральна районна лікарня» Путильської районної ради Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 05.12.20219 року у справі №721/910/19 про скасування наказів та поновлення на роботі за період з 06.12.2019 по 22.12.2020 в розмірі 187441 гривня (сто вісімдесят сім тисяч чотириста сорок одна гривня) 03коп. з відповідним відрахуванням до Пенсійного фонду України та інших спеціальних фондів, а також до Державного бюджету України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Путильський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Учасник справи, якому повне рішення (ухвалу) суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Інд. код: НОМЕР_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 ;

Боржник: Комунальне некомерційне підприємство «Путильська центральна районна лікарня» Путильської районної ради Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02005846, юридична адреса смт. Путила вул. Українська 38, Путильського району Чернівецької області.

Повний текст ухвали виготовлено 24 грудня 2020 року.

Суддя: С.П. Проскурняк