Ухвала суду № 93776478, 23.12.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9216/20

н\п 2/490/4368/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи – Новоукраїнський районний відділ державної виконавчої служби Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 року позивачка звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований за №14530, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.06.2010 року за період з 25.06.2010 року по 31.07.2017 року у розмірі 150 767,38 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою позивачка подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити стягнення з доходів боржника згідно постанови державного виконавця від 16.03.2018 року у виконавчому провадженні №55654093, відкритого 29.01.2018 року на підставі виконавчого напису, вчиненого 29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований за № 14530, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.06.2010 року за період з 25.06.2010 року по 31.07.2017 року у розмірі 150 767,38 грн. та плати за вчинення виконавчого напису – 1 800,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що на виконання оспорюваного виконавчого напису 29.01.2018 року відкрито виконавче провадження, у ході якого звернуто стягнення на заробітну плату позивачки, яку вона отримує у Миколаївській регіональній лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. З березня 2018 року підприємство, на якому працює позивачка здійснює відрахування з її заробітної плати у розмірі 20% у порядку ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження. У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року головуючим суддею по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи – Новоукраїнський районний відділ державної виконавчої служби Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визначено суддю Саламатіна О.В.

23.12.2020 року матеріали вказаної справи разом з заявою про забезпечення позову передано на розгляд судді.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивачкою обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Так, невжиття заходів забезпечення позову призведе до продовження виконання вчиненого виконавчого напису, тобто стягнення коштів за винесеними виконавчим документом, що унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, адже на момент винесення рішення по справі оскаржуваний напис вже може бути виконаний.

При цьому, зупинення стягнення на підставі виконавчого напису до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачкою докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову (зупинення стягнення на підставі виконавчого напису) та предметом позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі.

Строк дії заходів забезпечення позову унормовано в ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код платика податків згідно з ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), треті особи – Новоукраїнський районний відділ державної виконавчої служби Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 29 вересня 2017 року за реєстровим номером 14530, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.06.2010 року з 25.06.2010 року по 31.07.2017 року в сумі 150 767 грн. 38 коп. та витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 1 800 грн. 00 коп.

Копію ухвали для виконання направити до Новоукраїнського районного відділу державної виконавчої служби Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання ухвали - один рік.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Згідно з ст.ст.. 353, 354 ЦПК України та відповідно до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя О.В. Саламатін