Постанова № 93775656, 18.12.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4359/20

Провадження №2-а/944/197/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, в якому, з врахуванням подання на виконання ухвали суду позовної заяви в новій редакції просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 09 січня 2020 року № ЛВ14-2410, якою його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що до оскарженої постанови не долучено будь-яких передбачених ст. 251 КУпАП доказів порушення ним вимог Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення спірного адміністративного правопорушення. Також позивач стверджує, що у спірному випадку він мав право зупиняти автомобіль у вказаному місці так як є інвалідом ІІІ групи, а на вказаному відрізку дороги поряд із дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» було встановлено табличку 7.18 «Крім осіб з інвалідністю», а також на його автомобілі встановлено розпізнавальний знак «Інвалід».

Також позивач просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, мотивуючи клопотання тим, що оскаржувану постанову йому не було вручено на місці події, а про її існування він дізнався лише 07 жовтня 2020 року, побачивши в мобільному додатку «ДІЯ» інформацію про відкриття виконавчого провадження ВП № 61993473 з примусового виконання цієї постанови та списання з його пенсійної картки частини суми штрафу. Копію постанови отримав того ж дня у державного виконавця, а позовну заяву надіслав до суду 09 жовтня 2020 року. При цьому, позивач наголошує, що в оскарженій постанові місцем його проживання вказана адреса: АДРЕСА_1 , хоч насправді він зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою в його паспорті.

Ухвалою від 19 жовтня 2020 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані у зазначеній ухвалі.

Ухвалою від 04 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16 листопада 2020 року.

Судове засідання, призначене на 16 листопада 2020 року, було відкладене в зв`язку з неявкою учасників справи (їх представників).

18 листопада 2020 року Управління безпеки міста Львівської міської ради подало відзив на позовну заяву, у якому просило повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень на позов зазначило, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме перебування о 13 год 20 хв 09 січня 2020 року автомобіля марки Mazda, модель CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач, в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», підтверджується належними і достатніми доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, а саме фотознімками місця події, схемою дії цього знаку із зазначенням місця розташування знаку, зони та напрямку його дії та місця розташування транспортного засобу, а також документами про відповідність технічних засобів, якими здійснювалась фотофіксація. Також відповідач зазначає, що на пл. Соборній є по дві смуги руху в кожному напрямку та висока інтенсивність дорожнього руху. ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль на правій крайній смузі руху, що суттєво знижує пропускну спроможність цієї площі та, відповідно, створює перешкоди дорожньому руху, оскільки водії інших транспортних засобів, які рухаються по цій смузі руху, змушені здійснювати маневри для об`їзду нерухомого припаркованого автомобіля позивача. Крім того, ухвалою Львівської міської ради від 07 грудня 2017 року № 2683 пл. Соборну між пл. Галицькою та вул. Винниченка (обидві сторони) віднесено до переліку вулично-дорожньої мережі, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху або створювати загрозу безпеці руху. Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те, що він мав право паркуватись у вказаному місці як інвалід ІІІ групи, оскільки як вбачається із зазначених вище фотознімків, під дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» на пл. Соборній чи біля нього відсутня табличка 7.18 «Крім осіб з інвалідністю», а також на автомобілі позивача був відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Судове засідання, призначене на 01 грудня 2020 року, не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні.

Позивач та представник відповідача на розгляд не прибули, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, однак подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами пояснення і докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення від 09 січня 2020 року № ЛВ14-2410, винесеною інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Порядіним А.Ю., ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що ОСОБА_1 о 13 год 21 хв 09 січня 2020 року здійснив зупинку транспортного засобу – автомобіля марки Mazda, модель CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , на пл. Соборній, 2а в м. Львові в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що створює перешкоди дорожньому руху, чим порушив вимог п. п. 8.4в, 33.3, 34 Правил Дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про протиправність оскарженої постанови, зважаючи на таке.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною лише у випадку її винесення уповноваженим законом органом (посадовою особою) на підставах і в порядку, встановлених законодавством, з умови підтвердження факту вчинення особою правопорушення належними, допустимими та достатніми доками.

Такий обов`язок органів (посадових осіб) Національної поліції, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, кореспондується з їх обов`язками як суб`єктів владних повноважень дотримуватись при прийнятті рішень критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР).

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 3.34 ПДР визначено дорожній знак «Зупинку заборонено», згідно з вимогами якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4, яка позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 – від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, – до кінця населеного пункту.

Відповідно до п. 1.10 ПДР зупинка – це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка – це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Згідно з п. п. 15.1 – 15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, – виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 3 статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради – інспектори з паркування.

Згідно з положеннями ст. 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності – за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Згідно з ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Як вбачається з наданих відповідачем фотознімків, на них зафіксовано о 13 год 20 хв 09 січня 2020 року автомобіль марки Mazda, модель CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та сам вказаний знак. Також відповідач надав схему дії цього знаку із зазначенням місця розташування знаку, зони та напрямку його дії та місця розташування транспортного засобу.

Дослідивши та оцінивши зазначені письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що ними належним чином та в повній мірі підтверджується факт перебування автомобіля, який належить позивачу, у вказаний в оскарженій постанові час на пл. Соборній, 2а в м. Львові у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що до оскарженої постанови не долучено будь-яких передбачених ст. 251 КУпАП доказів порушення ним вимог ПДР.

Також суд зазначає, що з матеріалів справи, зокрема, описаних письмових доказів, не встановлено наявності насаджень чи інших перешкод, які закривали повністю або частково вказаний знак від учасників дорожнього руху чи в інший спосіб унеможливлювали встановити наявність такого знаку на вказаній ділянці дороги.

Крім того, суд враховує, що обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП є не саме по собі за порушення правил зупинки, стоянки, а коли таке порушення створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Як встановив суд, ухвалою Львівської міської ради від 07 грудня 2017 року № 2683 пл. Соборну між пл. Галицькою та вул. Винниченка (обидві сторони) віднесено до переліку вулично-дорожньої мережі, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху або створювати загрозу безпеці руху.

Отже, нормативно-правовим актом компетентного органу місцевого самоврядування, який є чинним та підлягає виконанню, зазначену ділянку м. Львова (частину пл. Соборної) віднесено до місць, де зупинка та стоянка перешкоджає або може перешкоджати дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху.

Також суд вважає обґрунтованими і враховує в цій частині доводи відповідача, викладені в у відзиві на позов, про те, що із зроблених інспекторами з паркування фотознімків вбачається, що на пл. Соборній є по дві смуги руху в кожному напрямку та висока інтенсивність дорожнього руху. ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль на правій крайній смузі руху, що суттєво знижує пропускну спроможність цієї площі та, відповідно, створює перешкоди дорожньому руху, оскільки водії інших транспортних засобів, які рухаються по цій смузі руху, змушені здійснювати маневри для об`їзду нерухомого припаркованого автомобіля позивача.

Також ОСОБА_1 не заперечує, що саме він є власником автомобіля марки Mazda, модель CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , та припаркував його 09 січня 2020 року на пл. Соборній, 2а у м. Львові.

Доводи позивача про те, що у спірному випадку він мав право зупиняти автомобіль у вказаному місці так як є інвалідом ІІІ групи, суд вважає безпідставними і не бере до уваги, зважаючи на таке.

Обґрунтовуючи вказані доводи, позивач, як зазначено вище, стверджує, що на вказаному відрізку дроги поряд із дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» було встановлено табличку 7.18 «Крім осіб з інвалідністю», також на його автомобілі встановлено розпізнавальний знак «Інвалід». На підтвердження факту наявності у нього інвалідності позивач надав копію довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 842697, виданого 11 серпня 2015 року, та копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , в якому вказано вид пенсії – по інвалідності ІІІ групи загального захворювання.

Отже, факт наявності у ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності підтверджено належним доказами.

Підпунктом 7.18 п. 7 розділу 33 ПДР «Дорожні знаки» передбачено табличку до дорожніх знаків «Крім осіб з інвалідністю», яка означає, що дія знака не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил, застосовується із знаками 3.1, 3.34 – 3.38.

Однак, як вбачається із наданих відповідачем фотознімків, під дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» на пл. Соборній у м. Львові чи біля цього знака відсутня табличка 7.18 «Крім осіб з інвалідністю».

Також із вказаних фотознімків встановлено, що на автомобілі позивача марки Mazda, модель CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що наявність у ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи сама по собі не дає йому права зупиняти чи паркувати автомобіль в зоні дії знака 3.34 «Зупинка заборонена» без наявності разом з таким знаком таблички 7.18 «Крім осіб з інвалідністю» та наявності на автомобілі, яким він керує, розпізнавального знака «Водій з інвалідністю». Проте позивач не надав жодних доказів того, що такі табличка і розпізнавальний знак були наявні, а відповідач, навпаки, спростував належними доказами зазначені твердження позивача, а тому будь-які пільги чи винятки у позивача щодо дотримання вимог знака 3.34 «Зупинка заборонена» у спірному випадку були відсутні.

Отже, припаркувавши автомобіль у недозволеному місці на ділянці дороги на пл. Соборній, 2а у м. Львові та значно звузивши проїзну частину, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності, позивач створив перешкоди дорожньому руху, вчинивши такими діями адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Водночас, надані позивачем на обґрунтування своїх вимог пояснення та докази, які описано вище, у своїй сукупності не дають підстав вважати що, оскаржувана постанова є протиправною. Будь-яких інших належних та аргументованих доказів щодо незаконності дій інспекторів з паркування та оскаржуваної постанови позивач суду не надав.

А оскільки автомобіль марки Mazda, модель CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за позивачем, то саме ОСОБА_1 з врахуванням положень ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, зміст якої описано вище, є особою, яка у спірному випадку несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в режимі фотозйомки.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи наявні належні, достатні і допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які в повній мірі підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення, мали місце, а тому оскаржувана постанова Управління безпеки міста Львівської міської ради від 09 січня 2020 року № ЛВ14-2410 є правомірною і обґрунтованою, отже, відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 252, 287-289 КУпАП, ст. ст. 5, 9, 10, 118-123, 132, 139, 246-248, 272, 286 КАС України суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Управління безпеки міста Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 20819015, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Зелена, 9.

Суддя Д.Б.Поворозник