Ухвала суду № 93772505, 21.12.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/224/20 Провадження № 1-кп/304/170/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,

прокурора – Безуглої І.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

його захисника – адвоката Цуги Ю.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Безуглої І.І. про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070070000317 від 25 серпня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, неодруженого, непрацюючого, громадянина України, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2, 4 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

прокурор Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Безугла І.І. подала суду клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду від 24 лютого 2020 року відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та взято його під варту негайно у залі суду. В подальшому ухвалами Перечинського районного суду від 14 квітня, 04 червня, 21 липня, 09 вересня та 04 листопада 2020 року вказаний запобіжний захід ОСОБА_1 було продовжено з визначенням розміру застави у сумі 42 040 грн. Прокурор зазначає, що наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними на даний час у кримінальному провадженні доказами, за місцем проживання останній характеризується посередньо, ніде не працює, здебільшого виїжджає на сезонні заробітки, неодружений, утриманців не має, будь яких матеріальних доходів не отримує. Також прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні не тяжкого та тяжкого злочинів, до того ж існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи неминучість покарання – впливати на свідків, експерта шляхом їх підкупу або залякування, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також існує ризик протиправної поведінки у майбутньому. Також прокурор просить врахувати те, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язків за вироком Великоберезнянського районного суду від 28 лютого 2018 року органом пробації скеровано подання про скасування іспитового строку та направлення засудженого для відбування реальної міри покарання, яке судом задоволено, наразі триває апеляційне оскарження ухвали суду, а відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 буде переховуватися, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інші кримінальні правопорушення, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є цілком виправданим. На підставі наведеного просить задовольнити клопотання та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням достатнього розміру застави.

У судовому засіданні прокурор Безугла І.І. своє клопотання підтримала та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Адвокат Цуга Ю.Ю. проти задоволення клопотання прокурора заперечив, просив у задоволенні такого відмовити. Обвинувачений позицію захисника підтримав.

Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши клопотання, приходить до такого висновку.

Статтею 5 п. 1 підпункту «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 176 цього Кодексу запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 25 серпня 2019 року матеріали досудового розслідування за повідомленням про підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070070000317, а 27 листопада 2019 року – матеріали досудового розслідування за повідомленням про підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Також встановлено, що ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2020 року вказані провадження відносно ОСОБА_1 об`єднані в одне, об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер судової справи 298/224/20 (а. с.167-168).

Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами Перечинського районного суду від 14 квітня, 04 червня, 21 липня, 09 вересня та 04 листопада 2020 року було продовжено до 02 січня 2021 року (а. с. 220-223).

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, на даний час будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, обвинувачений не має жодних соціально стримуючих зв`язків – за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює, здебільшого виїжджає на сезонні заробітки, неодружений, будь яких матеріальних доходів не отримує та є раніше судимим, при чому допускав порушення правил умовного звільнення за вироком суду. Сукупність таких обставин дає підстави стверджувати про реальність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення і не здатність інших, більш м`яких, запобіжних заходів йому запобігти. Суду не представлено доказів, що дані ризики зменшилися із часом.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є, зокрема, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому такий ризик може вимірюватися, у тому числі, наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи, що судовий розгляд до спливу терміну тримання обвинуваченого під вартою не завершений, а ризики, зазначені прокурором, продовжують мати місце дотепер, оцінюючи баланс між правом обвинуваченого на свободу та суспільні інтереси безпеки, тяжкість інкримінованого правопорушення, суд погоджується з доводами клопотання прокурора про необхідність продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: 1)прибувати до прокурора чи суду за їх першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає без дозволу прокурора чи суду; 3)повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання; 4) докласти зусиль до пошуку роботи; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини в п. 60 рішення по справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року (заява № 17283/02) , згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. Також, за усталеною практикою ЄСПЛ тримання під вартою не має перетворюватися на відбуття покарання, оскільки такий стан речей підриватиме принцип презумпції невинуватості, що випливає зі ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 197 цього Кодексу строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 60 (шістдесяти) днів.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 22, 26, 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18 лютого 2021 року (включно) із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42 040 (сорок дві тисячі сорок) грн.

В разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора чи суду за їх першою вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає без дозволу прокурора чи суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання;

4) докласти зусиль до пошуку роботи;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі внесення застави та невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава буде звернута в дохід держави.

Дата закінчення дії ухвали – 18 лютого 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: Чепурнов В. О.