Ухвала суду № 93772081, 22.12.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 223/583/20

Провадження № 1-кп/242/723/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Черкова В.Г., Хацько Н.О., при секретарі Сафроновій К.В., за участю прокурора Пономарьова С.О., захисника Осика М.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050540000078 від 26.05.2020 року, відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 (без застосування застави), вважає, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшились.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Осика М.І. в судовому засідання вважає клопотання прокурора необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, ризики, на які посилається у клопотанні прокурор, не доведені, прокурором не надано доказів тиску з боку обвинуваченого на учасників процесу, ризик переховування обвинуваченого від суду необґрунтований, оскільки ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, мешкає разом зі своєю матір`ю, має постійне місце мешкання, має роботу; спотворити речі чи документи по даному кримінальному провадженню обвинувачений не в змозі, оскільки дані докази передані суду; з огляду на погіршення стану здоров`я обвинуваченого, який потребує лікування, просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечує проти клопотання прокурора, підтримує клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Прокурор з клопотанням сторони захисту не погоджується.

Розглядаючи клопотання прокурора та захисника, дослідивши матеріали по даних клопотаннях, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, згідно ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.

Згідно ч.3 ст. 199 КПК України, обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою. Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , а саме за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі. При цьому, суд враховує й те, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Вирішуючи клопотання прокурора та захисника, колегія суддів враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду (оскільки йому інкримінується особливо тяжкий злочин); незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (оскільки судовий розгляд триває, усі свідки не допитані, не виключена можливість повторного допиту потерпілого); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити кримінальне правопорушення, (оскільки злочин не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого), крім того, суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я, які не перешкоджають перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі, характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який, слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою за вказаних обставин, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Запобігти вищевказаним ризикам на теперішній час в разі не продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою або при застосуванні іншого запобіжного заходу неможливо, на думку суду на теперішній час більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

Суду не надано переконливих доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, зменшилися чи перестали існувати. Крім того, обставини, на які посилається обвинувачений та захисник вже були враховані судом при обранні запобіжного заходу та його продовженні, а також не спростовують зазначеного висновку суду.

Тримання під вартою обвинуваченого, як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт не має. Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не заважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним продовжити обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до 19 лютого 2021 року (включно).

На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 27, ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника Осика М.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт- відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 60 діб, тобто до 19 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді В.Г.Черков

Н.О. Хацько