Ухвала суду № 93772003, 23.12.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5660/13-к

Провадження № 1-кп/265/1/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., у присутності секретаря судового засідання Головченко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Балаєва О.Є. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та клопотання захисника Юдіна М.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ,

за участю: прокурора Балаєва О.Є., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників Єфімік О.О., Юдіна М.О., потерпілої ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

21 грудня 2020 року, прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зокрема зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 на протязі тривалого часу перебував у державному та міжнародному розшуку, у який він оголошений під час розгляду кримінального провадження у суді та засіданнях якого він неодноразово був присутній, однак з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до 8 років позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_1 без дозволу прокурора та суду, покинув межі міста та країни, став переховуватись на території Республіка Білорусь на протязі тривалого часу. Крім того, обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, за адресою реєстрації яка зазначена у паспорті, а саме: АДРЕСА_1 не мешкав до 2015 року, звідки у подальшому в ході судового розгляду безперешкодно виїхав за кордон. Дітей та офіційної дружини та території України не має, рідний брат також перебуває за кордоном, що у своїй сукупності свідчить, що обвинувачений в подальшому з метою ухилення від кримінальної відповідальності знову може покинути територію України.

На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи, до обвинуваченого ОСОБА_1 не можуть бути застосовані, а саме: особисте зобов`язання - у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років. Крім того, тривале перебування його у розшуку, у зв`язку з ухиленням його від явки до суду на судові засідання, а також відсутність стійких соціальних зв`язків та місця мешкання на території міста; особистої поруки - у зв`язку з відсутністю будь-яких даних про осіб, які заслуговуючи на довіру у суду, можуть надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу; застава - у зв`язку з відсутністю даних про те, що у обвинуваченого ОСОБА_1 наявні кошти необхідні для внесення застави; домашній арешт – в обґрунтування, прокурором наведено обставини, про які було заявлено при обґрунтуванні ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Посилаючись на вкладене, просив суд продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 діб.

Крім того, 21 грудня 2020 року захисник Юдін М.О. подав до суду клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. При цьому, в обґрунтування поданого клопотання зокрема зазначив, що заявлені ризики під час обрання і попереднього продовження запобіжного заходу значно зменшилися, а деякі з них взагалі перестали існувати. Ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду не існує, оскільки він, хоча і перебував останнім часом в Республіці Білорусь, але має в м.Маріуполі постійне місце мешкання і місце реєстрації за однією адресою по АДРЕСА_1 , де мешкає його матір ОСОБА_3 , а це вже говорить, про те що він все ж таки має стійкі соціальні зв`язки в м.Маріуполі.

Крім того, у клопотанні прокурора про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і в ухвалах суду від 02.09.2020 та 28.10.2020 мова взагалі не йде про нові якісь ризики, а мова йде тільки про «якби» існуючий ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду на підставі того, що в 2014 році ОСОБА_1 покинув межі країни. Але звертав увагу на той факт, що по-перше, тоді до нього взагалі не було застосовано ніякого запобіжного заходу, по-друге, всім відомий факт про те, що тоді почалися події в країні, що не один ОСОБА_1 виїхав з міста Маріуполя і Донецької області за кордон і досі також не повернулися, по-третє, виїхав на заробітки на нетривалий час, але не повернувся вже з вищевказаних бойових дій в країні. Але знову ж таки, якщо і існує якийсь мінімальний цей один єдиний ризик, то його уникнення можливо забезпечити іншим також суровим запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в певний період і час доби, або навіть цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов`язків, у тому числі здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україні та інші, що унеможливить існування ризику переховування від суду шляхом виїзду в Республіку Білорусь або взагалі куди-небудь.

Звертав увагу, що обвинувачений раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, навіть до адміністративної відповідальності не притягався, вина його ще не доведена, на обліку в диспансерах ніде не перебуває. Також звертав увагу, що потерпіла по даному кримінальному провадженню вже допитана в ході судового розгляду.

Вважав, що до ОСОБА_1 може бути обраний запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, а достатнім є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який міг би забезпечити «якби» існуючий на думку прокурора незначний ризик.

Посилаючись на викладене, просив змінити запобіжний захід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючого: АДРЕСА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, негайно звільнивши останнього з під-варти в залі суду.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити, проти клопотання захисника Юдіна М.О. заперечував, в його задоволенні просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_1 , в судовому засіданні, проти клопотання прокурора заперечував, підтримав клопотання свого захисника. Просив визначити йому заставу.

Захисник Єфімік О.О., в судовому засіданні, проти клопотання прокурора також заперечувала. Зокрема зазначила, що прокурор не навів нових ризиків, які б виправдовували тримання обвинуваченого під вартою. Крім того, прокурор не довів, що більш м`які запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_1 не можуть бути застосовані, зокрема застава. В задоволенні клопотання прокурора просила відмовити. При цьому, підтримала клопотання захисника Юдіна М.О., зазначивши, що воно є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Також зазначила, що на сьогоднішній день, мати обвинуваченого здатна внести заставу за обвинуваченого у певному розмірі.

Захисник Юдін М.О., в судовому засіданні, проти клопотання прокурора також заперечував. Зокрема зазначив, що прокурор не посилається на ст.199 КПК України, а один існуючий ризик – переховування від суду може бути попереджений запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту. Крім того, підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби або цілодобовий.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала клопотання прокурора. В той же час зазначила, що не заперечує проти застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави або домашнього арешту.

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Донецького апеляційного суду від 07.07.2020 року, до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 липня 2020 року.

Ухвалами Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 13.07.2020 року, 02.09.2020, 28.10.2020 ОСОБА_1 неодноразово продовжувався строк тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області, останній раз до 26.12.2020 року.

Таким чином, ОСОБА_1 перебуває під вартою на підставі судового рішення прийнятого в межах судового контролю за дотриманням права особи на особисту недоторканість.

Суд враховує, що під час застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, було враховано існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а також, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_1 після початку судового розгляду, змінив місце свого проживання, про нову адресу ані суду, ані прокурору не повідомив. При цьому розуміючи, що залишення зареєстрованого місця проживання, буде нести для нього негативні наслідки у вигляді тримання під вартою, тривалий час, більше 4 років перебував у розшуку, у тому числі міжнародному.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, а отже суд погоджується, що відносно ОСОБА_4 продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_1 знову може покинути межі міста або країни та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Окрім цього, суд неодноразово наголошував, що він не може залишити поза увагою пояснення ОСОБА_3 , матері обвинуваченого, які вона давала до оголошення сина у розшук. Під час яких, остання пояснила, що її син ОСОБА_1 разом з братом, у грудні 2014 року пішли з дому та де перебувають їй не відомо, контактного телефону вона не має, зв`язок не підтримує. Отже, суд робить висновок, що на даний час продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.

В той же час, суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.17 КПК України, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Суд погоджується, що на початкових стадіях судового розгляду тримання під вартою для оцінки небезпеки, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також тяжкість пред`явленого обвинувачення є важливим ризиком, який суд повинен враховувати. Але в подальшому, сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення та продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не може служити виправданням безальтернативного тримання обвинуваченого під вартою. Тобто повинні існувати й інші обставини, які могли б виправдати ізоляцію обвинуваченого від суспільства, але будь – яких доказів на підтвердження існування таких обставин, з боку сторони обвинувачення суду не надано.

Станом на 23.12.2020 року, ОСОБА_1 перебуває під вартою більше 11 місяців, під час судового розгляду, встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення не перешкоджає, має з 02.02.2006 року зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд робить висновок про можливість застосування до обвинуваченого поряд із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначається, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадження, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням положень ч.4, п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього; щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84080,00 гривень.

При цьому, у відповідності з положеннями ч.3 ст.183, ч.5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне, у разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_1 : 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Маріуполя Донецької області без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 4) за наявності, здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, суд робить висновок про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182, 183, 194, 199, 331, 334, 369 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора Балаєва О.Є. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника Юдіна М.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

2. Продовжити на 60 (шістдесят) днів строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області, тобто до 20 лютого 2021 року включно.

3. Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в сумі 84080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави на депозитний рахунок №UA828201720355259003000011792; отримувач: ТУ ДСА України в Донецькій області; код отримувача (ЄДРПОУ): 26288796; банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, в розмірі 84080,00 гривень, обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти негайно та покласти на останнього строком на 2 (два) місяці такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Маріуполя Донецької області без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 4) за наявності, здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов`язків застава звертається у дохід держави.

5. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя А.В.Щербіна