Рішення № 93768291, 22.12.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/8881/20

Провадження № 2/219/3003/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 грудня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2020 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут – Енергія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за теплову енергію за період з грудня 2012 року по квітень 2017 року в розмірі 25 976,30 грн. та судові витрати в розмірі 2 102 грн.

В обґрунтування позову вказує, що ТОВ «Бахмут-Енергія» в період з грудня 2012 року по квітень 2017 року здійснювало постачання теплової енергії у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що, проводив нарахування за спожиті послуги відповідно до затверджених у встановленому законом порядку норм та тарифів, однак відповідач, порушуючи вимоги чинного законодавства щодо сплати комунальних послуг і не сплачуючи борг за спожиті послуги добровільно, причиняє майнову шкоду позивачу. В результаті вищенаведеного, заборгованість відповідача відповідно до даних особистого рахунку за вказаний спірний період складає 25 976,30 грн., у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

16.11.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання в якому він просив суд замінити його як відповідача, на ОСОБА_1 , оскільки відповідно до договору купівлі – продажу квартири від 12.11.2020 року він продав вказану квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Пунктом 12 вказаного договору купівлі – продажу квартири від 12.11.2020 року передбачено, що сторони домовились про те, що можливі заборгованості з оплати комунальних послуг за житло, що виникнуть та виникали до 12.11.2020 року сплачує покупець.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.11.2020 року замінено первісного відповідача по вказаній цивільній справі ОСОБА_2 на належного відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07.12.2020 року на адресу від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Андрєєва А.А. надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування позовної давності, відповідно до яких, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за викладених підстав (а.с.83, 84-88).

14.12.2020 року представником позивача ТОВ «Бахмут-Енергія» Коваленком О.В. в судовому засіданні надано відповідь на відзив, в якій він просить відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності та задовольнити позовну заяву в повному обсязі (а.с.101-102).

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судовому засіданні 14.12.2020 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, просив врахувати при ухваленні рішення врахувати відзив на позовну заяву. Подав заяву про застосування строку позовної давності.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкритому на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що відповідач має заборгованість за період з грудня 2012 року по квітень 2017 року перед позивачем за надані комунальні послуги в розмірі 25 976,30 грн. (а.с.4-5).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 223293743 від 09.09.2020 року, квартира АДРЕСА_2 , станом на 09.09.2020 року знаходилась у власності ОСОБА_2 (а.с.7).

З актів, складених представниками ТОВ «Артемівськ-енергія» та ТОВ «Бахмут-Енергія», вбачається, що протягом 2012-2017 років в будинку АДРЕСА_3 надавалися послуги з опалення (а.с.8-17).

Згідно копій ліцензій, наданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» унесено 14 вересня 2012 року за № 304 до державного реєстру на право: постачання теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та уставках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) (а.с.29-31).

Згідно копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2020 року, скасовано судовий наказ № 219/4319/17 (провадження № 2-н/219/299/2017) від 13 травня 2017 року, виданий Артемівським міськрайонним судом Донецької області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплопостачання (а.с.6).

Відповідно до Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживачі житлово-комунальних послуг зобов`язані щомісяця вносити плату за використані комунальні послуги згідно з тарифом, що затверджується органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, розмір плати розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами.

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор від боржника має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за послуги з централізованого опалення.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В заяві - клопотанні, що надійшло на адресу суду, відповідач ОСОБА_2 вказує, що продав квартиру з боргами.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Кравченко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 2312, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру за номером АДРЕСА_4 , згідно Постанови ВРУ № 984-VІІІ від 04.02.2016 року), АДРЕСА_3 (а.с.49-50). Згідно п. 12 Договору купівлі-продажу від 12.11.2020 року сторони домовилися про те, що всі можливі заборгованості з оплати комунальних послуг за житло, що виникнуть та виникли до 12 листопада 2020 року сплачує покупець (а.с.49 на звороті).

Тобто зобов`язання по оплаті за послуги з теплопостачання, що виникли до 12 листопада 2020 року перед позивачем має теперішній власник ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а наймач зобов`язаний своєчасно щомісяця вносити плату за комунальні послуги.

На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Стаття 7 Закону Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 по справі № 686/6276/19 провадження N 61-3604 св 20 висловив правовий висновок про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. У цій же постанові вказується, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з теплопостачання ОСОБА_2 , тобто доказів про невиконання позивачем договору щодо надання послуг з теплопостачання суду не надано.

Попередній власник ОСОБА_2 в заяві - клопотанні про заміну відповідача (арк.с.48) вказує, що він продав квартиру новому власнику з боргами, які згідно договору повинен і сплатити.

З урахуванням того, що згідно п. 12 Договору купівлі-продажу від 12.11.2020 року сторони домовилися про те, що всі можливі заборгованості з оплати комунальних послуг за житло, що виникнуть та виникли до 12 листопада 2020 року сплачує покупець (а.с.49 на звороті), тобто зобов`язання по оплаті за послуги з теплопостачання, що виникли до 12 листопада 2020 року перед позивачем має теперішній власник ОСОБА_1 і саме на неї має бути покладений обов`язок оплати наданих позивачем послуг.

Представник відповідача у своєму відзиві заявив про застосування строку позовної давності.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини 3,4,5 статті 267 ЦК України).

Позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу до попереднього власника ОСОБА_2 28.04.2017 року. 13.05.2017 року було ухвалено судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 суми заборгованості за опалення 25 976,30 грн. за період з 01.12.2012 року по 01.04.2017 року. Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2020 року скасовано судовий наказ № 219/4319/17 (провадження № 2-н/219/299/2017) від 13 травня 2017 року, виданий Артемівським міськрайонним судом Донецької області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплопостачання (а.с.6). З позовною заявою до попереднього власника позивач звернувся 24.09.2020 року (а.с.2).

І попередній власник, і новий власник були обізнані про наявність боргу за послуги з теплопостачання.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року у справі № 219/4319/17 від 11.06.2020 судовий наказ від 13.05.2017 скасовано, зокрема, у зв`язку з наявністю спору про право.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) висловила таку правову позицію: подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

В даному випадку мало місце скасування судового наказу і звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за надані ним послуги.

Як вказував позивач у судовому засіданні про особу, яка порушила його право, а саме нового власника квартири ОСОБА_1 , він дізнався 18.11.2020 року (а.с.51) після направлення відповідачем ОСОБА_2 заяви про заміну відповідача, оскільки ним 12.11.2020 року укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким вказана квартира була продана ОСОБА_1 (а.с.52-53).

Суд приходить до висновку про застосування позовної давності до вимог до ОСОБА_1 , та вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2014 року (оскільки строк оплати по 20 число наступного місяця) по квітень 2017 року в сумі 20 919,17 грн., відмовивши в задоволенні позову про стягнення заборгованості за період з грудня 2012 року по березень 2014 року у зв`язку зі спливом позовної давності.

Отже, враховуючи вищевикладене, наявність клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку строк позовної давності за певний період, оскільки позивач ТОВ «Бахмут-Енергія» не просив суд поновити строк позовної давності та не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з квітня 2014 року по квітень 2017 року в сумі 20 919,17 грн. підлягають задоволенню, в задоволенні позову про стягнення заборгованості за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Крім того, позивачем під час подання до суду позовної заяви були сплачені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в абзаці 2 статті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

За таких обставин слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1692,78 грн (20919,17*2102/25976,30).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.7, 10, 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за теплову енергію, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія» (ЄДРПОУ 34776960, р/р НОМЕР_2 філія Донецького ОУ АТ «Ощадбанк» м.Краматорськ) заборгованість за постачання теплової енергії за період з травня 2014 року по квітень 2017 року в сумі 20 919 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія» судові витрати по сплаті судового збору по 1 692 (одна тисяча шістсот дев`яносто дві) грн.78 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», ЄДРПОУ 34776960, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, 41;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя Л.В. Шевченко

22.12.2020