Ухвала суду № 93768214, 18.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9533/17

Провадження № 1-кп/127/979/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

секретаря Константинюк В.С.,

за участю прокурора Ужвака О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Дідиченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 311 КК України, відомості про яке внесені 29.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020010004967, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадженняза обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 311 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою мотивуючи тим, що ризики передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування не вбачається. Прокурор просив врахувати, що ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, є особою раніше судимою, обвинувачується, серед інших кримінальних правопорушень, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, а тому на переконання прокурора, обвинувачений може переховуватись від суду, з метою уникнення покарання. Прокурор зазначив, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки він не був працевлаштований до затримання. Також, прокурор вважає, що обвинувачений може іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Захисник обвинуваченого адвокат Дідиченко О.О. заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_1 мотивуючи наступним. На переконання сторони захисту прокурором не доведено, що зазначені у клопотанні ризики продовжують існувати. Також захисник звертав увагу суду, що його підзахисний є раніше не судимим, має постійне місце проживання, намір обвинуваченого переховуватись від суду нічим не підтверджений. Крім того, захисник обвинуваченого зазначив, що ОСОБА_1 лише обвинувачується у вчиненні трьох правопорушень однак, згідно практики Європейського Суду з прав людини, дану обставину не можна рахувати як ризик, оскільки доки стосовно особи немає обвинувального вироку вона є невинуватою, та сама лише тяжкість статті не може бути підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу. З урахуванням того, що ризики необґрунтовані стороною обвинувачення, захисник Дідиченко О.О. просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації в с. Лука Мелешківська.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до положено ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні клопотання прокурора Гюмюшлю М.Г. щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою суд приходить до наступного висновку.

Судом враховано положення статті 178 КПК України, та розглянуто можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який, а саме те, що обвинувачений має сім`ю - матір та постійне місце проживання. Також судом прийнято до уваги відсутність у ОСОБА_1 постійного офіційного місця роботи до затримання.

Вказані обставини, на переконання суду, у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на інший не пов`язаний з позбавленням волі, збільшують ризик переховування останнім від суду. Ризик переховування від суду не перестав існувати і даний час, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких і у вчинені умисного тяжкого злочину, за які, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

З урахуванням того, що обвинувачений до затримання не був офіційно працевлаштований, а згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному виготовленні, зберіганні психотропних речовин з метою збуту, тому на переконання суду, у разі зміни запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, обвинувачений може вчиняти нові кримінальні правопорушення з корисливих спонукань.

Також існує ризик, у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, ОСОБА_1 може перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Враховуючи всі вищезазначені обставини у їх сукупності, на переконання колегії суддів, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020 року, який набрав законної сили 23.04.2020 року, пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) викладено новій редакції, а саме тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641, зі змінами від 13.10.2020, продовжено до 31 грудня 2020 р.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України було розглянуто головуючим.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 375 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому – задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 18.12.2020 до 15.02.2021 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач: