Рішення № 93767902, 23.12.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2371/2020 Справа № 641/1117/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Колодяжної І.М.

при секретарі – Гішян А.В.

справа №641/1117/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі –позивач) звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 116 990,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг , у зв,язку з чим підписав заяву №б/н від 17.06.2011 року , згідно якої отримав кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок .Відповідач підтвердив свою згоду на те , що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті , складає між ним та банком договір про надання банківських послуг , що підтверджується підписом у заяві . Взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши Відповідачу вищевказані грошові кошти, але Відповідач до теперішнього часу не виконує взяті на себе зобов,язання, у зв.язку з чим у відповідача виникла заборгованість , яка станом на на 31.12.2017 року має заборгованість – 116 990,00 грн. , яка складається з наступного: 17442,23 грн. – заборгованість за кредитом; 99547,77 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою суду від 06 квітня 2018 року провадження по справі відкрито.

23 травня 2018 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року внесені виправлення в резолютивну частину судового рішення , в частині зазначення розміру стягнутого судового збору.

23 квітня 2020 року від відповідача до суду надійшла заява про поновлення строку для подання заяви та перегляд заочного рішення .

Ухвалою суду від 31 липня 2020 року заяву представника відповідача про забезпечення позову залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року поновлено строк для подання заяви та заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 травня 2018 року скасовано , справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

11 листопада 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просила позовні вимоги задовольнити частково , лише в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 17 442.23 грн., в іншій частині позовних вимог просила відмовити ,посилаючись на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг , надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з умов не можуть розцінюватися ,як стандартна (типова форма) , що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору , оскільки достовірно не підтверджено вказаних обставин. Відсутні підстави вважати , що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору ,яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов.язань . Нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 99 547,77 грн. представник відповідача вважає незаконними . Відсутні підстави вважати , що при укладанні договору з відповідачем банк дотримався вимог ст. 11 ч. 2 ЗК «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов , про які вважав узгодженими банк. 13.08.2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату , пенсію , стипендію та інші доходи боржника , відповідно до якої звернуто стягнення на доходи відповідача у розмірі 20%. На сьогоднішній день із заробітної плати відповідача всього утримано 20 800 грн.

Також представником відповідача до суду подана заява про стягнення з банку судових витрат на загальну суму у розмірі 20 820,40 грн. ,яка складається з: судового збору у розмірі 420,40 грн. витрат на правничу допомогу у розмірі 20400 грн.

До суду 30.11.2020 року, 02.12.2020 року та 09.12.2020 року надійшли відповіді на відзив , в яких представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зазначив, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 17.06.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі – Умови та Правила). Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов) Відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг.. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднення. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві. Представник позивача зазначив, що ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. Підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними і сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором . Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Щодо вимог відповідача про стягнення з банку витрат на правничу допомогу представник позивача посилався на неактуальність цих вимог до моменту ухвалення рішення суду у справі.

11 грудня 2020 року до суду надійшла заява від представника позивача про зменшення позовних вимог, в якій АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 51271,95 грн. , з яких : 17442,23 грн. заборгованість за тілом кредиту , 33829,72 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.

Дана справа є незначної складності, тому при відкритті провадження вирішено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 7 ст.277 ЦПК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 17.06.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок .

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 31.12.2017 року заборгованість відповідача перед АТ КБ ПриватБанк за кредитним договором від 17.06.2011 складає 116990 грн, з яких: 17442,23 грн - заборгованість за кредитом;99547,77 грн . заборгованість за відсотками .

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості , доданого до уточненої позовної заяви , заборгованість відповідача станом на 30.09.2020 року перед АТ КБ ПриватБанк за кредитним договором від 17.06.2011 складає 51271,95 грн, з яких: 17442,23 грн - заборгованість за кредитом;33829,72 грн . заборгованість за відсотками .

На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, копію паспорта відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.06.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме зазначені позивачем Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).

Отже в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, вказані висновки є обов`язковими для судів першої, апеляційної інстанції.

Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17442,23 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, позивні вимоги підлягають задоволенню , а відтак з урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 1762 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача в суді здійснював адвокат Михайлова О.С.

Відповідач уклав договір юридичного обслуговування №G-28-20 від 12.08.2020 року, додаткову угоду № №G-28/2-20 від 01.09.2020 року , додаткову угоду № №G-28/3-20 від 01.09.2020 року з адвокатським об,єднанням «Голянд , Полатай і партнери»

Згідно договору №1/20 від 01.09.2020 року адвокатське об,єднання «Голянд, Полатай і партнери» доручило адвокату Михайловій О.С. здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 .

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача надано договір юридичного обслуговування №G-28-20 від 12.08.2020 року, додаткову угоду № №G-28/2-20 від 01.09.2020 року , додаткову угоду № №G-28/3-20 від 01.09.2020 року з адвокатським об,єднанням «Голянд Полатай і партнери» ; договір №1/20 про залучення адвоката від 01.09.2020 року ; акт приймання - передавання наданих послуг до договору юридичного обслуговування №№G-28-20 від 12.08.2020 року, додаткової угоди №№G-28/2 -20 від 01.09.2020 року від 05.11.2020 року ; меморіальні ордери від 21.09.2020 , 05.10.2020, 16.10.2020 року на загальну суму 10200 грн. , що підтверджує оплату наданих послуг.

На виконання частини 3 статті 137 ЦПК України також зазначено, що адвокатом АО «Голянд, Полатай і партнери» надано наступні послуги: складання та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи ; ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова ; складання та подання до суду відповіді на відзив на заяву про перегляд заочного рішення ; участь в судових засіданнях 14.09.2020 року та 22.09.2020 року на загальну суму 13200 грн.

Однак, з огляду на те, що згідно меморіальних ордерів про сплату адвокатських послуг ОСОБА_2 сплачено на загальну суму у розмірі 10200 грн. , суд дійшов висновку про стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді у розмірі 10200 грн.

Вимоги відповідача про стягнення сплаченого ним судового збору при подані до суду заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 420,40 грн. також підлягають задоволенню відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265,280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 442 (сімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисячі сімсот шістдесят дві ) грн., всього на суму 19 204 (дев,ятнадцять тисяч двісті чотири) грн. 23 коп.

В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити .

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті ) грн. та судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., всього на суму 10620 (десять тисяч шістсот двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Згідно п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ,ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження : м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

Суддя: І. М. Колодяжна