Ухвала суду № 93767671, 18.12.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/17693/20

н/п 2-з/953/239/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Колесник С.А.., за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) – адвоката Шматько Тетяни Миколаївни про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шматько Т.М., звернувся до суду із позовною заявою до Харківської міської ради, відповідно до якої просить визнати за позивачем право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення-кафе за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою суду від 03.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

14.12.2020 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, яка відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення - кафе за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити Харківській міській раді та/або будь-яким третім особам, що діють від її імені або в її інтересах проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження до набрання судовим рішенням законної сили; вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони, у позасудовому порядку, Харківській міській раді та/або будь-яким третім особам, що діють від її імені або в її інтересах робити реконструкцію та/або вчиняти будь-які інші дії з вказаним нерухомим майном до набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, заявник посилається на те, що позивачу на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 06.04.2001, а також восьмикімнатна квартира АДРЕСА_3 , відповідно до договорів купівлі-продажу від: 25.02.2000, 10.03.2000, 10.11.2000, 17.10.2000 та договору дарування від 25.02.2000.

Після купівлі зазначених квартир позивачем була здійснена самовільна реконструкція та переобладнання шляхом зміщення стін між кімнатами для подальшого розміщення кафе та офісу, із улаштуванням відокремлених виходів.

11.05.2001 рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1176 зазначені квартири переведено у нежиле приміщення та надано дозвіл на здійснення їх проектування і реконструкцію, за погодженням з відповідними органами.

25.09.2002 рішенням Харківської міської ради «Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок» надано позивачу дозвіл на проектування 2-х поверхової прибудови офісних та підсобних приміщень до кафе по АДРЕСА_2 .

30.04.2003 рішенням Харківської міської ради № 104/3 внесено зміни до вищевказаного рішення та додано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки для будівництва цього об`єкта за вказаною адресою.

В подальшому позивачем було отримано згоду від Головного управління містобудівництва, архітектури та земельних відносин, Харківської міської санітарно- епідеміологічної станції та Державної пожежної охорони Київського району міста Харкова.

Однак, в порушення Порядку «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, згідно з п. 1 якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування, введення в експлуатацію вказаних приміщень позивачем не проводилось, що унеможливлює визнання права власності на вказане приміщення.

На думку представника позивача, позов необхідно забезпечити, оскільки предметом позову є самочинно збудоване нежитлове приміщення-кафе за адресою: АДРЕСА_2 .

Станом на день подання заяви позивач не має права власності на вказане приміщення, а земельна ділянка, на якій збудований вказаний об`єкт нерухомості, належить на праві власності територіальній громаді м. Харкова та надано позивачу на праві оренди, що як наслідок свідчить про те, що відповідач може в будь-який момент відчужити вказане майно, зробити реконструкцію в ньому тощо.

Заявник вказує, що є наявним зв`язок між запропонованими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог та запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними позовним вимогам, оскільки у повній мірі відповідають характеру загроз правам і інтересам позивача, забезпечать збалансованість інтересів сторін та є цілком достатніми для усунення можливих перешкод під час виконання рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

На її думку, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав і охоронюваних законом інтересів позивача та істотно ускладнить або ж взагалі унеможливить виконання рішення суду.

На підставі викладеного заявник звернулась до суду з даною заявою.

Розглянувши заявупредставника позивача про забезпечення позову і, не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2001 (а.с.12-13) ОСОБА_1 на праві власності належить двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 25.02.2000 (а.с.14-15), та 10.03.2000 (а.с.16-17), 10.11.2000 (а.с.18-19), 17.10.2000 та договору дарування від 25.02.2000 (а.с.10-11), ОСОБА_1 на праві власності належить восьмикімнатна квартира АДРЕСА_5 .

Позивачем була здійснена самовільна реконструкція та переобладнання шляхом зміщення стін між кімнатами для подальшого розміщення кафе та офісу, із улаштуванням відокремлених виходів.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1176 від 11.05.2001 зазначені квартири переведено у нежиле приміщення та надано дозвіл на здійснення їх проектування і реконструкцію, за погодженням з відповідними органами (а.с.26).

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2002 «Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок» позивачу надано дозвіл на проектування 2-х поверхової прибудови офісних та підсобних приміщень до кафе по АДРЕСА_2 (а.с.27).

Рішенням Харківської міської ради № 104/3 від 30.04.2003 внесено зміни до рішення від 25.09.2002 та додано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки для будівництва цього об`єкта за адресою АДРЕСА_2 (а.с.28).

Право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки позивачем не було введено в експлуатацію побудовану будівлю у встановленому законом порядку.

Як вказує заявник, ОСОБА_1 звернувся в Департамент Державної архітектурно- будівельної інспекції у Харківській області з метою введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна, однак, подані матеріали були повернуті ним з тих підстав, що вказаний об`єкт є самочинно побудованим, а тому відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМ України № 461 від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію таких об`єктів проводиться після визнання права власності на них у судовому порядку.

Доказів звернення суду надано не було.

Відповідно до Додатку №1 до Рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 №66/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів» надано ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0145 га (в т.ч. ділянка № НОМЕР_2 – 0,0068 га, ділянка № НОМЕР_3 – 0,0077 га) по АДРЕСА_2 для будівництва 2-х поверхової прибудови офісних та підсобних приміщень до кафе до 01.04.2006 (але не пізніше прийняття обєкту до експлуатації) та земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0077 га для подальшої експлуатації до 01.04.2029 (а.с.31).

Суд, дослідивши подану адвокатом Шматько Т.М. заяву про забезпечення позову, не знаходить підстав для її задоволення, оскільки вона є передчасною, позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки сама по собі подача позову ще не є підставою для накладення арешту на рухоме та нерухоме майно.

Оскільки з моменту отримання ОСОБА_1 дозволів на будівництво та реконструкцію об`єкту нерухомості та надання йому земельної ділянки пройшло вже більше 15 років, заявником не доведено дійсних намірів відповідача наразі відчужити спірне нерухоме майно, провести його реконструкцію, тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4,12, 13, 81, 149 – 153, 258, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Шматько Тетяни Миколаївни про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Суддя Колесник С.А.