Рішення № 93767531, 23.12.2020, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/2750/20

Провадження 2/621/1038/20

23 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя Філіп`єва В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Девятерикової А.Р.

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Від АТ КБ "Приватбанк" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 04.02.2013 року у розмірі 35725 грн. 61 коп. станом на 20.09.2020 року, яка складається з наступного: 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 00 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 736 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 32938 грн. 02 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. – комісія.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.02.2013 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за яким останній отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на платіжну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000 грн. 00 коп.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладенні на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.

АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 20.09.2020 року має заборгованість - 35725 грн. 61 коп., яка складається з наступного: 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 00 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 736 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 32938 грн. 02 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. – комісія.

На цей час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ "Приватбанк".

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді даного позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.10.2020 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

13.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому ним не заперечувалися обставини справи, а саме: факт підписання заяви від 04.02.2013 року; факт отримання грошових коштів у сумі 2050 грн. 99 коп.; факт внесення 17.10.2017 року грошового платежу в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 745 грн.00 коп. Вважав, що вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 32938 грн.02 коп. є незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Також вважав, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, а саме визнав у розмірі 38 грн. 21 коп. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.69-76).

13.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження у справі. В обґрунтування якої зазначив, що він не заперечує факт отримання кредитних коштів у вказаному розмірі. Проте, 17.10.2017 року ним було здійснено платіж в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 745 гр. 00 коп. Тобто, станом на 17.10.2017 року залишок заборгованості за тілом кредиту склав 1305 грн. 99 коп., яка і підлягає стягненню з нього. Просив закрити провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 745 грн.00 коп. на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

27.11.2020 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив. Відповідно до якої представник позивача зауважує, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній не має спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Наполягав, що відповідач станом на 20.09.2020 року має заборгованість - 35725 грн. 61 коп., яка складається з наступного: 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 00 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 736 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 32938 грн. 02 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. – комісія.

04.12.2020 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відзначив, що саме здійснений ним розрахунок трьох відсотків річних є законним, обґрунтованим та арифметично правильним. При цьому зауважив, що в матеріалах справи також відсутні докази того, що особа, яка здійснила розрахунок позивача має відповідну освіту, а також є спеціалістом, який наділений відповідною компетенцією.

14.12.2020 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором б/н від 04.02.2013 року в розмірі 2787 грн. 59 коп., яка складається з наступного: 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 736 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; а також понесені Позивачем судові витрати.

22.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення на заяву АТ КБ «Приватбанк» про зменшення розміру позовних вимог, в яких наголосив, що підписана ним заява-приєднання не містить погодження між ним та Банком умов кредитування щодо порядку та розміру нарахування відсотків за користування кредитом і неустойки у вигляді пені та/або штрафу тощо. Відзначив, що залишок заборгованості за тілом кредиту, з урахування раніше здійсненого платежу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором у розмірі 745 грн.00 коп., становить 1305 грн. 99 коп., а не як зазначає позивач в сумі 2050 грн. 99 коп. Разом з тим, позивач вказує, що нарахування у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України було здійснено з урахуванням розміру відсотків визначених у п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, яка почала діяти з 01.03.2019 року, з якою ОСОБА_1 не тільки не був, а й не міг бути ознайомлений. Таким чином, вважав, що позивач має право на стягнення на підставі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотків річних виключно у законодавчо встановленому розмірі, а саме у розмірі 3%. Здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних, нарахованих на розмір заборгованості за кредитом, який складає 1305 грн. 99 коп. становить 45 грн. 08 коп., які вважав, що підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просив судовий розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, підтримав позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с.68).

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Даними анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 04.02.2013 року, підписаної позичальником, Витягів з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та з "Умов та Правил надання банківських послуг", копії паспорта ОСОБА_1 , Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , Довідкою про надання кредитних карток по договору б/н підтверджується, що 04.02.2013 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 17-48).

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ від 14.06.2018, Банківській ліцензії № 22 від 05.10.2011, Статуті Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", затвердженому постановою КМ України від 05.06.2019 № 594 (а.с. 48-55).

Згідно розрахунку та Виписки по картковому рахунку, наданих позивачем, по особовому рахунку за кредитним договором б/н, укладеним між позивачем та відповідачем станом на 20.09.2020 року мається заборгованість - 35725 грн. 61 коп., яка складається з наступного: 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 00 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2050 грн. 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 736 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 32938 грн. 02 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. – комісія (а.с. 8-9, 10-12, 13-16).

Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дати та суми погашення відсотків, кредиту, комісії та пені, тобто зрозумілі суми надходження та їх віднесення на погашення складових заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальними правилами, що випливають з положень ст. ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625 ЦК України, цивільні права та обов`язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в тому числі, вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, а також і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.02.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини кредитного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови.

При цьому, в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період – з часу виникнення спірних правовідносин (04.02.2013 року) до дати звернення до суду із вказаним позовом (20.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

У постанові від 24.09.2014 у справі № 6-144цс14 Верховний Суд України зазначив, що сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п`яти років відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт").

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не мають підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.02.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН передбачено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 04.02.2013 року з ОСОБА_1 АТ КБ "Приватбанк" дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у Постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.12.7.2 Умов та правил надання банківських послуг не підлягає задоволенню.

Укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 04.02.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Тобто позивач має право вимагати від відповідача повернення отриманих ним кредитних коштів.

Крім того, вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановлених статтею 625 ЦК України підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 45 грн. 08 коп.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1305 грн. 99 коп., які були фактично отримані відповідачем у позивача на підставі заяви від 04.02.2013 року, та не повернуті станом на 20.09.2020 року.

Решту позову належить залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором б/н від 04.02.2013 року станом на 30.09.2020 року у розмірі 1351 (одна тисяча триста п`ятдесят одна) грн. 07 коп., які перерахувати на рах. НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 79 (сімдесят дев`ять) грн. 49 коп, які перерахувати на рах. НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписано 23 грудня 2020 року.

Головуючий: В. В. Філіп`єва