Ухвала суду № 93767514, 23.12.2020, Зміївський районний суд Харківської області

621/2306/20

1-кп/621/264/20

У Х В А Л А

23 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Овдієнка В. В.

суддів: Бібіка О. В., Шахової В. В.

за участі: секретаря судового засідання - Запорожець М. Б.,

прокурора - Юр`єва І. Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Пасмурової І. О.,

за відсутності потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020220300000510 за обвинуваченням ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Змієві Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2012 року за сукупністю злочинів, передбачених частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 317 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 3 роки, від відбування покарання звільнений з випробуванням на строк 2 роки;

2) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 15 листопада 2013 року за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, та за сукупністю вироків, до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 30.05.2018 звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.05.2018,

у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акта від 28.08.2020 ОСОБА_1 обвинувачується у закінченому замаху на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині за наступних обставин: 11.06.2020 близько 18:00 години на території домоволодіння АДРЕСА_2 , за столом поблизу гаража перебували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які сумісно вживали спиртні напої.

Того ж числа та часу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ґрунті ревнощів, виникла сварка, під час якої у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_2 .

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_1 будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи за вище вказаною адресою, схопив кухонний ніж, який знаходився на столі, за яким вони разом сиділи, та маючи на меті умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, розуміючи небезпечність своїх дій, навмисно наніс один удар ножем в область проекції грудної клітини ліворуч ОСОБА_2 , чим спричинив останній легке тілесне ушкодження, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров`я, у вигляді одного непроникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч без ушкоджень органів грудної порожнини, після чого покинув місце вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення зазначеного умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 була своєчасно надана медична допомога, чим попереджена її смерть.

Під час досудового розслідування слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області 12 червня 2020 року застосував, а 04 серпня 2020 року - продовжив дію запобіжного заходу - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" відносно ОСОБА_1 , який під час судового провадження було продовжено Зміївським районним судом Харківської області до 28 грудня 2020 року, без визначення розміру застави.

Під час судового розгляду виникли підстви для відкладення судового засідання, а тому судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Прокурор Юр`єв І. Д. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . Враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, вказав на наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи закінчити злочин, у якому обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Пасмурова І. О. проти клопотання заперечували, просили про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. На обґрунтування своєї позиції вказали на невмотивованість та безпідставність клопотання прокурора. Вважали, що відсутні докази таких ризиків, які вимагали б виключно тримання обвинуваченого під вартою для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

На час судового засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 а також і на час продовження його дії.

Як свідчать матеріали кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується в особливо тяжкому кримінальному правопорушенні, вчиненому після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі у 2018 році, що у поєднанні з відомостями про попередні судимості за кримінальні правопорушення проти здоров`я, у сфері обігу наркотичних засобів, та мірою покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим, вказує на наявність ризиків вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також і переховування від суду.

Крім того, судом взято до уваги висловлені побоювання потерпілої ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні 11.09.2020, та відомості про не допитаних свідків, що вказує на ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків.

Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, судом взято до уваги, що попереднє рішення про продовження строків тримання під вартою було ухвалене у підготовчому судовому засіданні 30.10.2020, а під час судового розгляду питання про продовження строків тримання під вартою вирішується вперше.

Застосований запобіжний захід - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин належить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 176-178, 182, 183, 197, 199, 201, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

2. Клопотання прокурора Юр`єва І. Д. про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

3. Продовжити строк дії запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 - тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на строк до 20 лютого 2021 року.

4. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Зміївський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: В. В. Овдієнко

Суддя: О. В. Бібік

Суддя: В. В. Шахова