Рішення № 93766555, 19.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2933/20

Провадження № 2/428/1591/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 14.10.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6200,00 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. Станом на 12.03.2020 року відповідач має заборгованість у загальній сумі 77 583, 16 грн., яка складається з наступного: 5 084,36 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5084,36 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1971, 68 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 66356,49 грн. – нарахована пеня, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3670,63 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не сплачує, що є порушенням прав АТ КБ «Приватбанк». На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.10.2010 у розмірі 77 583,16 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

На виконання ухвали суду відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач частково не визнає, посилаючись на наступне.

Відповідач дійсно користувалась банківськими послугами в «ПриватБанк», знімала кредитні і кошти з метою придбання побутового електроприладу, виконувала дані вимоги, знову знімала кошти з кредитної картки та погашала відкриту кредитну лінію. Сальдо заборгованості за кредитом, станом на 31.05.2015 року становило 6381,16 грн. Останній платіж - поповнення картки відповідачкою був здійснений 09.06.2017 року на суму 1000 грн. Але дані гроші йшли на погашення штрафних санкцій, а тіло кредиту не зменшувалося, тому відповідач перестала сплачувати кошти на користь «ПриватБанк».

Відповідач вважає, що позивач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема кредитор не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме не повідомив споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, у її заяві від 14 жовтня 2010 року, також процентна ставка не зазначена. Також відповідач вважає, що строк позовної давності для вимог AT КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї неустойки (штрафу, пені) закінчився. Просила частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з неї на користь AT КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 5381, 19 грн.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 було надано уточнений відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вона не визнала в повному обсязі, зазначивши наступне. Відповідно до наданих документів позивачем - сальдо заборгованості за кредитом станом на 31.05.2015 року становить 6381,16 грн. Але відповідачем на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено грошові кошти у розмірі 4820 грн., а саме 24.12.2015 року – 520 грн., 12.01.2016 року – 1800 грн., 24.05.2017 року – 1000 грн., 31.01.2017 року – 500 грн., 09.06.2017 року – 1000 грн., тобто сплачено 4820 грн., а заборгованість становить – 1561,16 грн. Просила відмовити у задоволенні позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» до неї у повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_2 надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено наступне. Стосовно форми кредитного договору: в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

Щодо ознайомлення Відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг: Позивачем надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила в ній, що «Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду підписану Відповідачем власноруч.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Позивач надає до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не виконує умови договору.

Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15, позивач вважає, що воно є недоречним оскільки в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із Умовами та правилами надання банківських послуг.

Щодо посилання відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідач не правомірно посилається на вищевказаний закон оскільки він не поширюється на спірні правовідносини.

Щодо правомірності нарахування неустойки. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме: п. 2.1.1.12.2.2 в разі виникнення прострочених зобов`язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/.

Банком не було введено в оману ОСОБА_1 . Будь-яких дій щодо введення ОСОБА_1 в оману при укладенні кредитного договору № б/н від 14.10.2010 року, AT КБ «ПриватБанк», як сторона договору, не вчиняв. ОСОБА_1 добровільно уклала з Банком кредитний договір, будь-яких підтверджень в обмеженні її можливості прочитати договір в момент підписання вона не вказала.

Також згідно з випискою по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій він просив розглянути справу без участі відповідача та його участі, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з копією анкети-заяви б/н від 14.10.2010 року відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я в ПАТ КБ «Приватбанк» платіжну карту кредитку. У вказаній заяві зазначена назва кредитки – «Універсальна», розмір кредитного ліміту зазначений – 3000 грн.

Крім того 14.10.2010 відповідач ОСОБА_4 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» за договором, в якій містяться тарифи банку, у т.ч. базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) та яка складає 3,0 %.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку б/н від 14.10.2010 року, підписаної відповідачем, вона погодилася з тим, що ця «Анкета-заява» разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами» складає договір про надання банківських послуг.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття – 14.10.2010, термін дії – 07/14; № НОМЕР_2 , дата відкриття 07.03.2012, термін дії – 10/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття – 09.10.2015, термін дії – 10/19; № НОМЕР_4 , дата відкриття – 10.10.2015, термін дії – 10/19; № НОМЕР_3 , дата відкриття – 12.11.2015, термін дії – 10/19, № НОМЕР_4 , дата відкриття – 12.01.2016, термін дії – 10/19.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 14.10.2010 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» станом на 31.05.2015 року становить 77 583, 16 грн., яка складається з наступного: 5 084,36 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5084,36 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1971, 68 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625, 66356,49 грн. – нарахована пеня, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3670,63 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наданої банком виписки по картковим рахункам відкритим ОСОБА_1 , відповідачка після отримання картки активно здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку у відповідні періоди, так і для придбання товарів та часткового погашення заборгованості по кредиту.

У своєму відзиві на позов відповідач не заперечує, що вона підписала угоду з ПАТ КБ «ПриватБанк», підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», отримала банківську картку та користувалася нею.

При цьому в судовому засіданні було встановлено, що саме з доданими до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг ознайомилась відповідач ОСОБА_1 і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що АТ КБ «Приватбанк» не порушував приписів ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та повідомив ОСОБА_1 про умови кредитування.

Отже, між сторонами був безпосередньо укладений кредитний договір б/н від 14.10.2010 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, яка встановлює розмір відсотків за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення фактично отриманих відповідачем коштів, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно з випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», яка надана позивачем, відповідач фактично отримала в АТ КБ «Приватбанк» і використала на власний розсуд грошові кошти у сумі 5 084, 36 грн.

Доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не надав.

Судом було встановлено, що зазначені грошові кошти відповідач банку не повернула, що порушує права позивача та за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України надає йому право вимагати виконання боржником свого обов`язку в будь-який час шляхом звернення до суду з позовом про повернення фактично отриманої суми лише кредитних коштів у розмірі 5 084, 36 грн.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає позовні вимоги про стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 5 084, 36 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до позовних вимог АТ КБ «Праватбанк» позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України. Однак як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.10.2010, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 12.03.2020 сальдо за нарахованими відсотками накопичувальним підсумком на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України становить 1827,68 грн.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що оскільки позивачем відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування, та враховуючи встановлений договором розмір відсоткової ставки 36%, доказів належного виконання зобов`язання по сплаті кредиту відповідачем не надано, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі 1 827, 68 грн.

Разом з тим, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд не погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості за пенею та штрафів, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, до якого належить м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Згідно з довідкою Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку № 4088 від 10.04.2020 року відповідач ОСОБА_1 з 18.10.2014 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим суд доходить висновку про те, що на дані договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Так, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором б/н від 14.10.2010 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 , у графі 25 (заборгованість за пенею накопичувальним підсумком) зазначено, що станом на 12.03.2020 року існує заборгованість у сумі 66 356, 49 грн.

При цьому з попередніх розрахунків наданих позивачем вбачається, що вказана сума заборгованості за пенею нарахована з 01.06.2013 року по 12.03.2020.

Однак, суд вважає за необхідне у задоволенні даної позовної вимоги відмовити, оскільки на нарахування пені накладено мораторій згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14.04.2014 року.

Також, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором б/н від 14.10.2010 року сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 12.03.2020 року складає штрафи: 500, 00 грн. – фіксована частина, 3 670, 63 грн. – процентна складова.

Отже, враховуючи, що з 14.04.2014 року на нарахування штрафів накладено мораторій згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафів у сумі 500, 00 грн. та 3 670, 63 грн. не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зазначені суми нараховані позивачем при поданні даного позову до суду станом на 12.03.2020 року.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що він просить стягнути з відповідача штрафи, які нараховані відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, які позичальник зобов`язаний сплатити банку при порушенні ним строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів. Однак, з наданого розрахунку заборгованості та інших матеріалів справи суд позбавлений можливості встановити, за який саме період нараховані ці штрафи відповідачу та який період вважається позивачем початком порушення відповідачем строків платежів та по якому саме з грошових зобов`язань. У зв`язку з цим суд вважає недоведеним той факт, що штрафи були нараховані не у період дії мораторію згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому не підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № ZZ424B0VUT від 24.03.2020 про сплату судового збору у сумі 2 102,00 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 187, 29 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.10.2010 року у сумі 6 912 (шість тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 04 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 084 (п`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 36 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 29 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570;

- відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя І. С. Посохов