Рішення № 93766187, 03.12.2020, Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/193/2020

Справа № 134/966/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 грудня 2020 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Купрія О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Крижопільська окружна лікарня інтесивного лікування" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Крижопільського районного суду Вінницької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Крижопільська окружна лікарня інтесивного лікування" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно записів в трудовій книжці наказом № 73-к від 07.09.2007 року його було прийнято на посаду водія Крижопільської центральної районної лікарні, котра, в процесі реорганізацій, рішенням 23 сесії 7 скликання Крижопільської районної ради від 30.10.2018 перетворена в комунальне некомерційне підприємство «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» і де він прождовжував працювати на посаді водія.

Наказом № 68 від 18.03.2020 його попереджено про можливе звільнення з посади із 20.05.2020.

Наказом № 52 від 18.05.2020 його звільнено із посади водія у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України із 20.05.2020. Звільнення вважає незаконним за наступних підстав: згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власника або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі і організації.

Вимог закону в частині вирішення питання про переважне право на залишення на роботі, з урахування положень ст.42 КЗпП України, і пропонування іншої роботи відповідачем не виконано.

Окрім того, згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1,ст.40 цього Кодексу (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В порушення вимоги закону адміністрація Крижопільської ОЛІЛ не отримала згоду(відмову) профкому про його звільнення і його було звільнено із порушенням вимог ст.43 КЗпП України. У зв`язку в незаконними діями відповідача, просив суд прийняти позовну заяву до розгляду, визнати протиправним звільнення з роботи та поновити його на роботі водія (шофера) в Комунальному некомерційному підприємстві «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» із 20.05.2020 та стягнути із Комунального некомерційного підприємства «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» заробітну плату за час вимушеного прогулу, із 20.05.2020 року по день поновлення на роботі. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 червня 2020 року справа прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. 10.07.2020 представником відповідача було надіслано відзив, де позовні вимоги не визнають, вважають їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Позивач стверджує, що відповідач порушив вимоги ст 42 КЗпП України, а саме не запропонував іншої роботи. Це твердження спростовується тим, що іншої роботи, яку міг би виконувати позивач у відповідача на момент звільнення, була відсутня. Також, згідно протоколу № 6 від 15.05.2020 первинної профспілкової організації Крижопільської ОЛІЛ надано згоду на звільнення позивача. Просив у позові відмовити. В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовльнити. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків. Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці наказом № 73-к від 07.09.2007 позивача було прийнято на посаду водія Крижопільської центральної районної лікарні, котра, в процесі реорганізацій, рішенням 23 сесії 7 скликання Крижопільської районної ради від 30.10.2018 перетворена в комунальне некомерційне підприємство «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування і де він прождовжував працювати на посаді водія (а.с. 4).

Згідно наказу № 68 від 18.03.2020 комунального некомерційного підприємства «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» відбулось скорочення штату працівників та зміни істотних умов праці, зокрема двох посад водіїв санітарного автомобіля. Позивача попереджено про можливе звільнення з посади із 20.05.2020 (а.с.5). Згідно виписки із наказу № 52 від 18.05.2020 та наказу ОСОБА_1 , звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України з 20.05.2020 з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати за невикористану чергову відпустку в кількості 18 календарних днів. (а.с. 6, 17). Свою незгоду зі звільненням ОСОБА_1 мотивує тим, що роботодавець, звільняючи його з посади, залишив на посаді іншого водія, а саме ОСОБА_3 . Відповідно до нової редакції штатного розпису Комунального некомерційного підприємства "Крижопільська окружна лікарня інтесивного лікування", що введено в дію з 01.01.2020 року, скорочено посади водіїв санітарного автомобіля, так виникла підстава звільнення позивача в зв`язку зі змінами організації виробництва та праці, скороченням чисельності та штату працівників. Щодо неможливості пропонування інших посад в організації суд враховує, у зв`язку зі значним скороченням штату у роботодавця не було вакантних посад, які відповідають освіті та професійній підготовці позивача. В такій ситуації ч. 3 ст. 49-2 КЗпП покладає пошук нового місця роботи безпосередньо на звільнену особу: при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Щодо відсутності підстав для оцінки переважного права для залишення позивача на роботі. Відповідно до ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тобто в даному випадку роботодавець вправі сам визначати кваліфікацію своїх працівників та їх продуктивність праці. Тому суд приймає до уваги позицію відповідача, що він визначив водія ОСОБА_3 як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, порівняно з водієм ОСОБА_1 . Не заслуговує на увагу твердження ОСОБА_1 про відсутність згоди профспілкового комітету на скорочення штатних посад працівників лікарні з 20 травня 2020 року, оскільки така згода була надана на засіданні профкому Крижопільської ОЛІЛ 15 травня 2020 року (а.с.41). На засіданні профспілкового комітету, яке відбулось 28.08.2020 відповідно до ухвали суду від 07.08.2020, була надана (підтверджена) згода на скорочення ОСОБА_1 , що підтверджується копією протоколу №10 від 28.08.2020 (а.с49).

Відповідачем повністю додержано процедуру вивільнення позивача. Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо. Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися. Право визначати чисельність і штат працівників належить до компетенції саме власника підприємства або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. З аналізу наведеного слідує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати вивільнюваному працівнику роботу яку він може виконувати за відповідною професією чи спеціальністю. Обов`язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу не є безумовним, такому обов`язку кореспондує фактична можливість пропонування роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку вивільнюваний працівник може виконувати в силу освіти, спеціальності, професії, практичних навичок, тощо, а не будь-яку роботу, яка наявна на підприємстві. Таким чином власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17. Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України, яка передбачає отримання роботодавцем згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, то суд їх визнає необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи таку згоду було отримано. Окрім того, відповідачем під час розгляду справи позивачу було запропоновано працевлаштування на посаді водія з 01.12.2020, однак ОСОБА_1 в судовому засіданні не погодився на дану пропозицію, що свідчить про відсутність в нього інтересу до працевлаштування, а вбачається лише інтерес до стягнення грошових коштів з відповідача. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства, а отже підстави для поновлення на роботі, компенсацію за час вимушеного прогулу відсутні, а в задоволенні вимог позивача слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 40,42,43,221,231 КзПП України статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Крижопільська окружна лікарня інтесивного лікування" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення суду виготовлений 08 грудня 2020 року.

Суддя