Вирок № 93765735, 22.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/7545/20

1-кп/415/1428/20

ВИРОК

Іменем України

"22" грудня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020135240000436 від 16 листопада 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Привілля Луганської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, вдівця, пенсіонера, не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Хмеленко Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2020 року, в денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, демонтував з вугільної печі чотири чавунні плити, одну піддувальну хвіртку та п`ять набірних колосників, які належать Комунальному підприємству «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6». Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив Комунальному підприємству «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6» майнову шкоду відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 30.11.2020 на суму 1008,33 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 10 жовтня 2020 року, в денний час, він дійсно, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , демонтував з вугільної печі чотири чавунні плити, одну піддувальну хвіртку та п`ять набірних колосників, що належать Комунальному підприємству «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6», які здав на пункт прийому металобрухту, гроші витратив на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Він зробив для себе належні висновки, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти та відшкодувати завдану підприємству шкоду, яка до теперішнього часу не відшкодована.

Представник потерпілого Білецька І.В. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглянути дане кримінальне провадження за її відсутності та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, акт КП «ЖЕК №6» про належність викраденого майна (а.с.4) та висновок судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1393е від 30.11.2020 (а.с. 28-31) прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком;

- особу винного, який є вдівцем, пенсіонером, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно (а.с.43), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.44), в силу ст. 89 КК України не судимий (а.с. 38-39),

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, при цьому жодних дій, спрямованих на відшкодування спричиненої шкоди не вчиняв.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обятжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, має місце постійне місце проживання, за якими характеризується задовільно, враховуючи думку представника потерпілого, яка не маючи матеріальних претензій до обвинуваченого просила призначити покарання на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності протиправних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку представником потерпілого Білецькою І.В. не пред`явлений, що не позбавляє права потерпілого, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

-судової товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1393е від 30.11.2020 (а.с. 28-31), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 29) складає 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп., - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1393е від 30.11.2020 у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп. (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити представнику потерпілого в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова